Іноземний досвід подолання економічних криз

З 1 січня 1990 р. було оголошений про підвищення цін на кам'яне вугілля для промислового застосування в 5 раз, на газ в 3, 5 рази, на електроенергію в 4 рази. Підвищені роздрібні ціни на вугілля в 7 раз, електроенергію і газ в 5 раз, в п'ять разів збільшена також плата за центральне опалювання і гарячу воду.

Телефонні тарифи в середньому зросли в 2, поштові в 2, 5, транс кравці в 3 3, 5 рази. Приблизно в 2 рази виросли ціни на бензин і мастильні масла.

Відповідно до програми уряду встановлення цін на 90% товарів в Польщі переведене на ринкову основу, ціни на 5% товарів адміністративний регулюються державою, зміна цін ще на 5% товарів вимагає поводження з повідомленням до державного органу і отримань його згоди на це. Таким чином, була виконане одна з основних умов реалізації програми перехід в основному до вільного ціноутворення. Передбачається, що загальне підвищення цін складе в січні 45%, в лютому 20%, в березні 3 5%, усього за рік від 95 До 140%.

Однак реальний розвиток подій пішов по-іншому, зростання цін набагато перевищило намічений рівень. Вже за перший тиждень січня середнє зростання цін склало біля 60%. Загальне зростання цін в січні становило 79% до рівня цін грудня місяця. Особливо різко піднялися ціни на продукти харчування в середньому в 2 рази.

Приблизно через три тижні ціни досягли своєї «стелі» і навіть перевищили його. Цілком зрозуміло, що услід за цим вони почали знижуватися, виробники «намацували» ріавноважні ціни. У лютому березні урядові плани вдалося виконати: зростання цін становило 20% і 6% відповідно.

Всупереч очікуванням не відразу вдалося ліквідувати дефіцит: в перший тиждень січня кількість товарів в магазинах поменшала, збереглися черги, у другу ситуація стабілізувалася, і тільки починаючи з третього тижня кількість товарів стало зростати, а черги практично зникли. Це стало однією з великих перемог уряду ситуація постійного дефіциту, характерна для останніх років, змінилася досить повними прилавками.

Непередбачені результати в цій області можна пояснити двома причинами. По-перше, практично не були накопичені товарні резерви для інтервенції на ринку, а по-друге, була недооцінена міра монополізації торгівлі і можливі наслідку цього. Великим торговим кооперативам, що тримають в своїх руках ресурси, стало вельми вигідно зменшувати продаж і підіймати ціни. Вони мали можливість диктувати свої умови і споживачам, і виробникам. Тільки екстрені заходи, наприклад, дозвіл всім здійснювати продаж товарів, в тому числі і «з коліс» на вулицях і площах дозволить змінити ситуацію.

Не вдалося зупинити зростання цін на товари, попит на які не залежить від ціни, насамперед на хліб. Вірне своєї позиції «виявляти і усувати спотворення», уряд розширив список товарів, зміна цін на які повинна бути узгоджена (23 січня), і встановила таке ж правило зміни цін для 24 найбільш великих підприємств-монополістів в своїх галузях (26 січня).

Разом з тим, схоже, що астрономічне зростання цін привело до досягнення загальної сбалансованості на ринку набагато швидше, ніж очікувалося.

Одним з основних успіхів початку року стало зникнення необгрунтованих ілюзій населення про можливість високого рівня життя: в пору загального дефіциту і низьких цін кожний вважав, що він може споживати більше, просто не везе, ніяк не вдається застати потрібний товар в магазині. Внаслідок прийнятих заходів виграли ті, хто не міг раніше стояти в чергах, не мав знайомих в торгівлі і

Загалом можна відмітити, що в цій частині уряд добився поставлених цілей, хоч і досить дорогою ціною.

Оплата праці і соціальна політика. Досягнення сбаланованості на споживчому ринку в короткий термін можливо лише при одночасному підвищенні цін і жорсткому обмеженні зростання прибутків населення. Традиційний рецепт МВФ «заморожування» заробітної плати. У Польщі противниками його виступили критики урядової програми як зліва, так і праворуч. Зліва вимагали збереження рівня реальних прибутків населення, праворуч лібералізації цін на робочу силу. Таким чином, застосований в Польщі метод став результатом компромісу між урядом і насамперед профспілками. Суть його в наступному.

Фонд заробітної плати міг збільшуватися по мірі інфляції, але з певним відставанням; підвищення цін компенсувалося тільки на 30% в січні і на 20% в лютому (личина коректуючого коефіцієнта знаходиться в зворотній залежності від терміну, протягом якого планується погасити інфляцію). Існує система коректування величини фонду у випадку, якщо зростає чисельність зайнятих в зв'язку з освоєнням нових потужностей. За перевищення допустимих кордонів підвищення фонду зарплати в межах 2% підприємство повинно сплатити штраф в розмірі 200% перевищення, зверх 2% в розмірі 300 500% перевищення в залежності від галузі.

Подібний порядок дуже швидко збільшує розрив між зростанням цін і прибутків, причому чим вище темп інфляції, тим чутливіше ця різниця. Результатом дії цього порядку є відносне зниження попиту населення і, отже, реальне обмеження збуту продукції. Разом з тим він веде до швидкого зниження рівня реальних прибутків населення. Зниження