з’ясовувати, чи варті поставлені цілі того, щоб їх досягати, чи не отримають люди при цьому екологічний бумеранг, що їх повністю знецінить. Звідси й витікає логіка наших наробок: не стільки щодо раціоналізації заплавного землекористування, скільки щодо його екоетичної корекції.
Поиск
Заплавне грунтотворення Полісся та лісостепу України (еволюція, біогеохімія, окультурювання)
Предмет:
Тип работы:
Автореферат
К-во страниц:
69
Язык:
Українська
5. 1. Біосферні функції заплавного педолітогенезу та породжених ним едафічних утворень повністю вичерпується їх екологічними функціями. Повторюючи аналогічні функції педосфери (унікальна геодерма планети, найчисельніша біорізноманіттям, найпродуктивніша з екологічних ніш біосфери, гарант її кіральної чистоти), вони модифікуються в заплаві амфібійністю та молодістю рясного грунтово-ценотичного біорізноманіття екополіфункціонального призначення. Ігнорування цих екофункцій призвело до знищення грунтово-ценотичного розмаїття заплав при їх меліорації, затопленні, розорюванні, стало символом духовного зубожіння нації, виявило суттєві розбіжності в базових концепціях антропогенної діяльності в заплавно-долинних ландшафтах.
5. 2. Ландшафтно-екологічна типологія заплавних земель є складною для розробки, у зв’язку зі значною варіабельністю кожного з чинників алювіального та торфогенного педолітогенезу, а також важко вловимою (із-за дефіциту фактичних даних) відносною їх роллю в ландшафто- (ґрунто-) творенні. Ми скористались базовою типологією заплав В. Р. Вільямса, матеріалами Г. В. Добровольського, Д. Г. Тихоненка-К. Л. М’Байлао, В. И. Галицького, Л. Г. Раменського, Л. А. Бельгардта, К. А. Куркіна, В. І. Михайлюка, Ю. Є. Кизякова, А. П. Травлеєва, Є. Н. Красехи, стилізувавши їх у власній модифікації та залишивши осторонь лісорослинну орієнтацію заплав (О. С. Мігунова). На нашу думку, позиція заплави є більш адаптованою для лучних кормових угідь: “равнины – пашне, склоны – лесам и садам, поймы – лугам”. Для типології земель, зорієнтованої на лучне кормовиробництво, застосовують комплект геоекологічних чинників, в якому чітко поєднуються через ординацію-класифікацію суто заплавні параметри і режими (повеневість, алювіальність, літогенетичний профіль, рН) : середньо- та довгоповеневі прирічкові території (І) ; коротко- та середньоповеневі землі прируслов’я зі строкатим ґрунтово-ценотичним та гідролітогенним різноманіттям (ІІ-ХІІІ) ; середньоповеневі землі центральної заплави (XIV-XVІ) ; середньо- та довгоповеневі землі притерасової заплави (ХVІІ-ХХVІ) ; акватериторії (ХХVІІ). Агрохімічні параметри самі по собі не є тут самодостатніми поза ландшафтно-екологічною типологією, яка набуває великого значення при проектуванні систем агрохімічного окультурювана заплавних лучних угідь. Для коротко- і довгоповеневих лугів слід запроваджувати різні системи добрив, диференційовані для злакових, бобових, різнотравних та інших угруповань. Альтернативним є удобрення лугів на алювіальних ґрунтах і осушених торф’яниках. Не менш результативним стає застосування ґрунтово- (а в цілому ландшафтно-) екологічної типології заплавних земель при вирішенні всіх інших проблем лучного кормовиробництва, але й не тільки його – рекреації, організації доріг, загалом, гармонізації заплавного землекористування.
5. 3. Екологічна експертиза проектів господарювання в заплавно-долинних ландшафтах і формування резервного фонду земель. Екологічна експертиза протидіє тим, навіть економічно вигідним, проектам, які суперечать екологічним пріоритетам та екоетичним принципам заплавно-долинного землекористування. Найефективнішою виявилась обрана нами незалежна експертиза, здійснювана на громадських засадах групою професіоналів-екологів, в тісному контакті з місцевими жителями-однодумцями. Проплачена авторами проектів експертиза претендувати на несхибленість експертних оцінок не може.
5. 4. Стратегічні напрямки заплавного землекористування та окультурювання ґрунтів. У методологічно оновленій стратегемі на зміну задоволення зростаючих потреб громадян приходить безумовний пріоритет сталого екобезпечного розвитку людства на основі нероздільності екологічних імперативів та економічних законів. Розв’язання грунтово-екологічних проблем (аморальність хімізації землеробства, переосушення заплавних торф’яників, оранка заплавних лугів) унеможливлюється поза відповідним (ноосферним?) соціокультурним контекстом, а успішне вирішення соціокультурних і духовних проблем теж гальмується при забутті принципів екоетики (високоморального шанування земних законів біосфери), глибоко вкорінених в духовність українського етносу. У багаторічних експериментах по окультурюванню заплавно-долинних ґрунтів Полісся та Лісостепу України було зроблено багато вдалих знахідок для створенню “домініонів ноосфери” в долинних ландшафтах, які в практичній діяльності не вдалося реалізувати. У ринкових реаліях вибір конкретної моделі землекористування і окультурювання ґрунтів повністю визначається самим землевласником, який навряд чи зможе встояти перед економічним зиском. Проте на державному рівні настав час стратегічного прозріння: економіка є лише засобом, а не метою соціуму, отже економічна парадигма мусить поступитись місцем парадигмі екологічній (грунтово-екологічній). Попри зусилля наукової думки, нашій державі все ще загрожує повтор у галузі землекористування найгірших сценаріїв, обтяжених синдромом звикання нації до деградації ґрунтів. Ми пропонуємо прийняти до відома розроблену нами стратегему реабілітації заплавно-долинних ландшафтів як вразливих витворів біосфери, її найпродуктивніших, насичених грунтово-ценотичним біорізноманіттям екологічних ніш, а культурним землевласникам рекомендуємо обережно й дозовано, на екоетичних засадах (“поклоніння перед життям“), користуватись цим природним багатством, осмислюючи стратегічну примарність створення сильної незалежної держави з деградованими ґрунтами. Проблема ініціації дій в цьому напрямку лежить в політичній сфері, потребуючи немалих (адекватних обороні) витрат на стабілізацію (гармонізацію) грунтово-екологічних та інших біосферних режимів з прийняттям рішень на базі найгірших сценаріїв.
Висновки
У дисертації наведено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, пов’язаної з концепцією заплавно-долинного педолітогенезу як загальнобіосферного природно-антропогенного макропроцесу в його еко-еволюційному розвороті. Закладено теоретичні основи окультурюючої корекції природного грунтотворення в заплавних екосистемах Лісостепу та Полісся України. Поставлено діагноз першопричин деградації заплавних ґрунтів, який виводить на конкретні способи окультурювання та підвищення родючості алювіальних мінеральних та торфових органогенних ґрунтів.
1. Літогенетичні, фізико-хімічні, біологічні, агрохімічні та інші параметри заплавних ґрунтів діагностують їх природну варіабельність, строкатість, динамічність, перенасиченість біотою, антропогенну скоригованість:
- в алювіальних ґрунтах (за винятком прируслов’я) переважає фізична глина, вміст якої (разом з мулом) з