Кодифікація права в Великому князівстві Литовському

Однак Сигізмунд трохи поспішив з опублікуванням свого едикту, тому що на сеймі 1522 р. був прийнятий не весь проект представленого Статуту. В 1524 р. великий князь через свого секретаря Михайла Венскгайла передав на обговорення сейму, зібрався в Бересті, виправлений Статут», а воєвода Виленський і канцлер Великого князівства пан Гаштольд, з доручення господаря, повинен був «тое право видати всім подданим Великого князівства Литовського, росказати нашим господарським словом, аби вжо тим правом справовалися й радили водлуг того росказання нашого».

Однак виправлений текст Статуту не ввійшов у життя й в 1524 р. тільки на Виленському сеймі 1528-1529 р. був остаточно прийнятий текст Статуту. Статут став діючим правом.

Основними учасниками сейму часу Сигізмунда були великі землевласники, пани й князі, а також єпископи. Тому опозиція проекту Статуту виходила з рядів шляхти, представленої на сеймах.

Проект Статуту не задовольняв «станів» сейму, звичайно не тому, що він був складений бюрократичним способом, поспішно, протягом двох місяців, як думає український дослідник С. Борисенок. Цілком можливо, що він був дійсно погано відредагований, тому що юристи-практики виконали б це завдання краще, ніж канцелярія Великого князівства Литовського.

Однак була важлива не редакція, поганого або гарного, Статуту, а його класовий зміст. Статут 1529 р. був феодальним кодексом класу землевласників у цілому. Разом з тим він закріплював за магнатами їхнє правове положення, їх керівну політичну роль. За магнатами й панами залишалася як і раніше особлива юрисдикція. Вони не були підсудні провінційним суддям. Магнати залишалася такими ж недосяжними для шляхти, як і раніше. У цьому й полягала основна причина того, що окремі артикули Статуту довгий час не були затверджені сеймом. Статут 1529 р. відбивав реальне співвідношення сил у таборі литовських феодалів. Економічне панування й політичне керівництво належали великим землевласникам. Шляхта політично й економічно ще недостатньо зміцніла. Природно тому, що саме магнати вийшли переможцями із внутрішньої боротьби між двома прошарками феодального классу. Литовський статут 1529 р. санкціонував положення відносно організації влади й керування, що існував до введення його в дію.

Всі пропозиції, висловлені С. Борисенком, що Статут 1529 р. був надрукований, найбільш імовірно, не мають ніяких підстав. Статут одержав поширення в численних списках, внаслідок, чого немає єдиної редакції Статуту, а є кілька редакцій, характер яких був всебічно й ретельно досліджений С. Борисенком.

Статут 1529 р. був розділений укладачами на 13 розділів-глав. Він визначав прерогативи великокнязівської влади (розд. I), містив докладні законоположення «Про оборону земської» (розд. II), кодифікував особисті й станові права шляхти (розд. III), докладно розробляв питання про жіноче землеволодіння (розд. IV) і про опікунське право (розд. V). Окремий розділ (VI) присвячений організації суду й судового процесу [8, 187]. 

Інші розділи присвячені карним злочинам проти особистості й власності шляхти, а також іншим видам порушення права на нерухому й спонукувану власність - «Про гвалтех земський, про боех, про річниці шляхетські» (розд. VII), «Про право земські, про границі й про межі, про копи» (розд. VIII), «Об лови, об пущу й бортне дерево й озера, об боброві гони, про соколині гнізда й про хмелища» (розд. IX). Спеціальний розділ присвячений так званому «заставному» праву - «Про імена, які в долзех, і об застави» (розд. X). В наступних главах Статут визначає «головщини людей по вутлі й мужицькі й гаробоцькі» - грошові винагороди за злочини, зроблені землевласниками проти особистості «простих людей» (розд. XI), торкається питання об «грабежі й навезки», винагороди за різного роду злочину майнового характеру (розд-XII). Останній розділ - «Про лиходійство» - присвячений карним злочинам, зробленим «людьми простого стану». Таким чином, Статут містить у собі права державне, військово-феодальне, родово-шляхетське, земельне, спадкоємне й опікунське, судове, процесуальне й карне. 

Статут 1529 р. - кодекс прав феодалів. Якщо ж у ньому все ж іноді згадуються міщани, то ці статті ставляться не до міщан взагалі, правове положення яких визначалося особливими законами, а до міщан-землевласників, що володіли маєтками на загальношляхетському праві й зобов'язаним зі своїх земель відправляти військову службу. Втім, подібного роду міщанське землеволодіння було строго обмежене. Воно збереглося головним чином у Полоцьку і Вітебську воєводствах.

 

 

Протягом 16 ст. було видано три Литовські Статути: 1-й або Старий Л.С. 29 вересня 1529 р. складався з 243 артикулів (за Слуцьким списком – 272), об’єднаних в 13 розділах, в яких були зібрані норми судово-процесуального, кримінального, цивільного та господарського права. Провідною думкою цього кодексу була охорона інтересів держави і, зокрема, шляхти, а особливо магнатів. Так, мисливський собака оцінювався в 2 рази дорожче за “мужика тяглого”. Цей статут регулював відносини в усіх кінцях різномовної держави, до нього увійшли деякі положення "Руської Правди" та норми звичаєвого права, ряд пунктів з польских та німецьких судебників, а також з "Саксонського Зерцала"