Становлення світової системи кредитної кооперації: теорія, методологія, практика

Таким чином, реалізація розроблених на основі дисертаційного дослідження заходів та методологічних підходів дозволить використати багаторічний досвід світової системи кредитної кооперації в процесі ринкових трансформацій економіки Україні та формування на цій основі сучасної системи кредитної кооперації, яка важливої складової фінансового сектора.

 

 

Теоретичне узагальнення багатогранного досвіду формування світової системи кредитної кооперації дозволило вирішити важливу наукову та прикладну проблему – виявлення фундаментальних принципів, закономірностей і тенденцій світового розвитку кредитної кооперації та створення на цій основі необхідної теоретико-методологічної бази для успішного відродження в Україні ефективної системи кредитних спілок і кооперативних банків.

Найважливішими висновками дисертаційного дослідження можна вважати наступні теоретичні, методологічні та практичні положення:

1. Кооперативні організації є унікальною формою економічної самодопомоги сільського і міського населення, що базується на демократичних принципах управління та неприбутковому механізмі господарської діяльності. Втілюючи в життя ідею самозабезпечення широких верств населення необхідними послугами, кооперативи мали суттєвий вплив на процес формування ринкових економічних систем багатьох країн світу. Кооперативний сектор робить ринкову економіку більш ефективною та соціально орієнтованою.

2. Найбільш поширеним видом кооперативних організацій у світовому господарстві є кредитні кооперативи. Кредитна кооперація вперше виникла в середині ХІХ ст. в Німеччині у вигляді сільських кооперативних кас Ф. Райфайзена та міських народних банків Г. Шульце-Деліча. Кожна з цих двох моделей була пристосованою до певного соціального середовища і базувалась на специфічних принципах, в основі яких лежала ідея фінансової взаємодопомоги на кооперативних засадах. З Німеччини ці моделі поширились в інші країни світу, набуваючи в кожній з них специфічних рис, які залежали від національних умов. В одних країнах кредитні кооперативи надавали своїм членам лише фінансові послуги, в інших – додатково здійснювати й товарні операції, в третіх – створювались як універсальні кооперативи з фінансовими функціями.

3. Успішний розвиток кредитних кооперативів в більшості країн світу став можливим завдяки їхній співпраці і створення об’єднань різних рівнів (місцевих, регіональних, національних, міжнародних), що дозволило окремим автономним організаціям сформувати єдину кооперативну фінансово-кредитну систему, спрямовану на забезпечення ефективного розвитку установ кооперативного кредиту. Серед об’єднань кредитних кооперативів можна виділити три основних типи – фінансові, нефінансові та змішані. Фінансові об’єднання сприяють більш ефективному управлінню фінансовими ресурсами, нефінансові – створюють сприятливі організаційно-професійні умови для розвитку кредитних кооперативів. Змішані об’єднання одночасно поєднують вказані вище функції. В окремих країнах кредитні кооперативи об’єднуються не тільки між собою, а й з іншими видами кооперативних організацій.

4. У багатьох країнах світу становлення та розвиток національних систем кредитної кооперації відбувалось за активної державної підтримки у вигляді створення сприятливого податкового та законодавчого середовища, умов для самоорганізації на місцевому, регіональному і національному рівнях, надання фінансової підтримки, спрямування державної допомоги окремим секторам та соціальним групам через кооперативні установи тощо.

5. Кооперативні фінансово-кредитні установи сьогодні є вагомим елементом фінансових систем розвинутих країн світу. Вони охоплюють суттєву частину фінансового ринку, надають майже повний перелік банківських послуг, мають потужну розвинуту інфраструктуру та доскональні технології фінансової діяльності. В багатьох країнах національні кооперативні об”єднання отримали від держави право на саморегулювання та нагляд за організаціями-членами. При цьому, вони створили багато-ступеневі системи захисту вкладів своїх членів. Досвід побудови кредитно-кооперативних систем інших країн може бути успішно використаний в Україні.

6. Глобалізація має негативний вплив на розвиток світового кооперативного руху. В умовах посилення конкуренції багато кооперативів прагне підвищити свою ефективність шляхом збільшення території та обсягів діяльності. В результаті цього, часто відбувається втрата зв’язків із членами та низовими організаціями і відхід від кооперативних принципів, що є певною ознакою переродження кооперативів в розвинутих країнах в нові квазікооперативні форми.

7. Становлення кредитної кооперації в багатьох країнах з перехідною економікою здійснювалось, як правило, завдяки проектам технічної допомоги з боку міжнародних кооперативних організацій, особливо Всесвітньої Ради кредитних спілок. Ці проекти сприяють виникненню чи відродженню кооперативних фінансово-кредитних установ, однак не завжди враховують національні умови та інтереси. Крім цього, пропоновані моделі та механізми їх діяльності потребують адаптації до існуючих в кожній країні умов. Тому, важливо здійснювати моніторинг діяльності подібних проектів в Україні та оцінювати їх з позиції відповідності національним інтересам.

8. Відродження в Україні кредитних спілок відбувається складно, безсистемно і хаотично. Недосконалість нормативно-правової бази та відсутність системи регулювання та нагляду з боку держави сприяли виникненню в Україні кредитних спілок різних типів, частину з яких можна віднести до різновидів псевдокооперативних організацій. В зв’язку з цим, існує реальна загроза дискредитації кредитно-кооперативного руху в Україні. Враховуючи світовий досвід, важливо створити прозору систему нагляду за діяльністю кредитних спілок і встановити чіткі організаційні та фінансові правила і нормативи їх діяльності. При цьому, на початковому етапі необхідно державне сприяння становленню цих організацій і підтримка їх розвитку.

9. Система українських кредитних спілок потребує суттєвого вдосконалення на основі світового досвіду функціонування подібних систем. Перш за