Аналіз роботи рекламного агентства

 

 

1. Вітчизняний ринок реклами не можна порівнювати з ринками інших країн. Особливо це стосується його медіального сегмента - він зародковий, незавершений, навіть у порівнянні з найближчими сусідами: Польщею або Росією.

Про  широку рекламу масових товарів у пресі говорити ще дуже рано. Розсудливий рекламодавець може порівняти кількість платоспроможного населення і тираж кожного з видань.

У журнали потрапляють західні брэнди, що по тим або іншим причинам не можуть використовувати телебачення. Або ті, для кого немає спеціалізованих видань (наприклад, дорога парфумерія).

Позиціонировання - головне для будь-якого видання. На даний момент на ринку найбільше чітко спозиционірованні: НАТАЛІ, БІЗНЕС. Motor News, "Бурда". Але багатьох видань просто немає. Наприклад, ексклюзивних журналів для добре забезпечених читачів, журналів для чоловіків, дітей. 

маса

Існує поняття цільової аудиторії. Це потенційні споживачі. Саме на них орієнтована реклама замовника. Коли ринок розвитий і існує маса спеціалізованих видань, то ніхто не зможе розміщати рекламу, призначену спеціалістам, у журналі, наприклад, загального читання. 

2. Творчість цінується в нас дуже негідно, а авторські права майже не захищені. $50 за ідею оригіналу-макета або $30 за сценарій аудиоролика - це навіть не смішно. Зато виробництво коштує від $300 до $600. Західних гігантів, що є клієнтами верхівки українського медіа-байєрства  наші реалії не смущають. Адже практично всю рекламну продукцію вони привозить із собою (від буклету до відео), іноді разом із методиками розміщення. 

3. Саморегулювання реклами - це процес, при якому - у країні можуть відсутні закони, що прямо регламентують рішення правових питань, що виникають у процесі виробництва і поширення реклами, але існують визначені самообмеження, що беруть на себе рекламодавці і розповсюджувачі реклами. Характерним прикладом можуть служити США, де немає «Закону про рекламу», а існують різноманітні асоціації і суспільні ради, що мають високий авторитет і рішення яких є обов'язковими до виконання. У Росії це питання починають вирішувати, створений Суспільна Рада по рекламі, що безпосередньо займається цим. Питання саморегулювання реклами для України є поки далекою перспективою. 

 

4. Відсутність фахових досліджень по пресі і зовнішній рекламі. Це один із факторів, що впливають на те, що рекламні бюджети з більшою впевненістю направляються на телебачення. Після телекомпанії можна оцінювати її ефективність. У дослідженнях по пресі вибірка сама по собі невелика (ми використовуємо дослідження Socis GALLUP, 1200 респондентів), а коли вичленяєшь відтіля цільову аудиторію, то семпл (частина опитаних), із яких ти можеш працювати, утворюється і зовсім невеличким. Припадати працювати з точністю плюс мінус 6%. Притім, що рейтинг більшості видань не перевищує 5%. Тому про можливість оцінки ефективності реклами в процесі говорити поки ще рано.

Пускаючи бюджет у часописи, починають збирати різноманітні «непрямі» дослідження, так чи пристрасть наших споживачів, що описують інакше, в області друкарських видань. Можна взяти настановні дослідження Соціса (Socis GALLUP): «Що і як часто ви читаєте?» або купити питання в омнібусі (щомісячне кількісне дослідження, проведене Socis GALLUP), що буде заданий 1200 респондентам. Крім того, серйозні клієнти, зокрема «тобачники», проводять свої власні дослідження. У них споживачів запитують про усім на світі, у тому числі з'ясовують, яка преса в них на столі, довіряють вони їй або ні.

По спортивних залах, салонам красоти оцінити ефективність кампанії елементарно. Вони дали одну подачу - до них прийшло сто чоловік. А по Fast Moving Consumer Goods одержати таку інформацію поки неможливо. 

5. Ніяка купівельна спроможність, що не дозволяє оцінювати ефективність реклами. У Україні, якщо продажі не збільшуються, те це може і не значити, що имеджева компанія пройшла невдачно. Може бути у людей просто немає грошей, або не сезон. Рекламні агентства попереджнуть клієнтів, що можуть просто опосередковано впливати на ріст продажів. Реально ж сприяємо лише впізноваємості марки. 

6. Конкуренція. Міжнародних мережних агентств у Києві більше десятка. У їхніх руках знаходяться майже всі рекламні бюджети значних іноземних компаній. Щоб «зачепити» західні фірми, тільки вихідні на цей ринок, або переманити клієнтів з інших агентств додається маса зусиль. Звичайно клієнти шукають нове агентство восени. Так, у свій час змінювали рекламні агентства Sony, Daewoo, Stimoro. Тендери бувають на визначені види робіт (медіа-баінг, медіа-планування, проведення спеціальних акцій або на комплексне обслуговування); на визначений бренд; на національному, регіональному, континентальному або даже всесвітньому рівні.

Цей процес виснажливий і емоційно пофарбований. Усе дуже просто. Якщо в клієнта є завдання, він описує його в брифі (від англ. brief - стислий) - невеличкому опроснике, що дозволяє чітко систематизувати і класифікувати потреби. І розсилає його в декілька агентств, спроможних виконати завдання. 

Потім проводяться презентації. Як правило, на них є присутнім закордонний менеджер. Іноді йому протягом доби припадає оцінювати роботу п'ятьох РА. Потім, цілком обезумев, він