Культурологічний словник термінів

Генезис (від гр. genesis – походження, становлення) – походження, виникнення; процес утворення і становлення того чи іншого феномена.

Генотеїзм – форма релігійних вірувань, що визнає існування багатьох богів на чолі з одним верховним Богом.

Гіперрефлексія – надсамоаналіз, надроздуми людини про власний душевний стан.

Глобалізація - 1. Процес, що стосується всієї земної кулі, до всього людства; всесвітній; 2. Загальний процес, що охоплює все або всіх; 3. Всебічний, вичерпний, комплуксний.

Готичний стиль (від іт. gotiko – готський, варварський) - художній стиль Європи пізнього Середньовіччя, який найяскравіше виявився в архітектурі й характеризується легкими гострокінцевими будівлями, які стрімко спрямовані вгору, та оздобленні численними скульптурами та склом.

Графіті – стародавні написи і малюнки надряпані на стінах споруд, посуду; сучасне, ірон. Про написи (часто дурні і непристойні) на парканах і стінах будинків.

Гуманізм (лат. humanus – людський, людяний) – 1. Система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність; 2. Прогресивна течія західно-європейської епохи Відродження, спрямована на утвердження поваги до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей; 3. Відображення засобами мистецтва прогресивних суспільних ідеалів, захист гідності й прав людини, її свободи і всебічного розвитку.

Давньоруський пантеон (від грец. Pantheion – дослівно всі боги) – 1. Первісно «храм усіх богів» в античних релігіях. З часом термін пантеон став означати сукупність богів будь-якої релігії; 2. У Київській Русі пантеон язичницьких богів створив у 80-х рр. Х ст. князь Володимир Великий – так зване «шестибожія Володимира»; 3. Система вірувань населення Давньої Русі, що відображає стан вищого рівня релігійної системи Київської Русі кін І тис. н. е. (Перун, Велес, Стрибок, Сварог, Хорс, Мокоша, Семаргл).

Декадентство (фр. Decadence – занепад) – 1. Загальна назва течій в мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ ст. Характерне пропагування теорій «мистецтва для мистецтва», песимізм, містика, надання переваги формі над змістом; 2. Для філософсько-естетичних поглядів декадентів характерні невіддільність розуміння свободи особистості від естетизації індивідуалізму, поєднання культу краси з аморалізмом тощо.

Декор – система декораційних елементів; прикраса.

Демократія – 1. Форма управління, політичний лад, при якому верховна влада належить народові; 2. Принци організації колективної діяльності із забезпеченням активної й рівноправної участі всім членам колективу; 3. розм. Широкі верстви простолюду; протилежне аристократія.

Детермінанта – об’єктивна закономірність і причинна обумовленість всіх явищ природи і суспільства.

Дитинець – центральна укріплена частинна міста в Київській Русі, огороджена стінами.

Диференціація (лат. differentia – різниця, відмінність) – поділ, розмежування чого-небудь на окремі різнорідні елементи.

Діалектика (від гр. dialektike – мистецтво вести бесіду) – 1. У первісному значенні – мистецтво полеміки, логічний метод встановлення істини шляхом виявлення й подолання суперечностей у судженнях противника; 2. Філософська наука про найзагальніші закони розвитку і руху природи, суспільства і мислення; науковий метод пізнання дійсності в її суперечливості, цільності й розвитку; 3. Процес розвитку, руху чого-небудь.

Діалогіка – функціональним центром світобачення є самосвідомість, вона звернена до людини, є її сутнісним вираженням, виражаючи світову лінію її життєдіяльності, сенс її буття. (М. Бубер)

Дух – 1. Психічний стан, загальне внутрішнє спрямування, свідомість; 2. Моральна сила людини, суспільства; 3. Основний напрям, характер, зміст чого-небудь; 4. За міфологічними і релігійними віруваннями – добра або зла надприродна істота, що впливає на життя природи і людини; 5. За релігійними віруваннями – безсмертна нематеріальна основа в людині, що відрізняє її від тварин; 6. Процес дихання; 7. Повітря; тепле, жарке повітря; 8. Запах (приємний або неприємний).

Духовність – специфічна людська якість, яка характеризує мотивацію та суть поведінки особистості; розглядається як певна позиція цілого пізнання.

Душа – 1. Те саме, що дух у 1 знач. Дитяча душа; 2. Те саме, що дух у 5 знач. У спол. Безсмертна душа; 3. Сукупність рис, якостей, властивих певній особі. Добра душа. Вкладає душу – робити щось з натхненням; 4. Про людину (при визначенні кількості). Сиділо кілька душ. Заяча душа – боягуз; Стояти над душею – надокучати своєю присутністю, втручання; 5. Основа, суть чогось. Душа колективу; 6. розм. Заглибина в нижній передній частині шиї. Застебнута по саму душу.

Евгемеризація – обожнення знаменитих чи наділених владою людей (Евгемер, автор утопії «Священні записки» 4 ст. до н. е.)

Еволюція – 1. Процес зміни, розвитку чого-небудь. Еволюція людства; 2. філос. Форма розвитку, яка полягає в безперервній поступовій кількісній зміні, яка підготовляє якісну зміну; протилежне – революцію; 3. спец. Різного роду перегрупування, змінни положення в просторі. Еволюція літака.

Евфемізм – 1. Слово чи вираз, які замінюють у мовленні слова і вирази з грубим або непристойним змістом і забарвленням; 2. мет. Самий процес такої заміни.

Егоцентризм – 1. Суб’єктивно-ідеалістичний філософський