Культурологічний словник термінів

Раціоналізм – 1. Філософський напрям, що відстоює здатність людського розуму пізнавати закони розуму й суспільства; 2. Розсудливе ставлення до життя, розсудливість у вчинках.

Реалізм – 1. Творчий метод літератури і мистецтва, що полягає у правдивому відображенні об’єктивної дійсністю, напрям у літературі та мистецтві, представники якого застосовують цей метод; 2. Здатність тверезо оцінювати об’єктивні умови, співвідношення сил та ін.

Ренесанс – 1. Період ідеологічного й культурного розквіту в ряді країн Європи в середні віки (XIV – XVI ст.) внаслідок зародження капіталізму; 2. Архітектурний стиль епохи Відродження, який змінив готичний стиль і перейняв елементи античної архітектури.

Ретроспективний – який містить в собі розгляд минули подій.

Рефлексія - (від лат. reflexio – відображення, відбиток) – процес осмислення чого-небудь за допомогою дослідження, вивчення та порівняння.

Риторика – 1. Наука красномовства, ораторське мистецтва; 2. Зовнішньо ефектне але малозмістовне красномовство, порожні, позбавлені змісту фрази.

Рококо – архітектурний і декоративний стиль XVIII ст., який виник у Франції; відзначився вишуканістю, складністю форм і вигадливим орнаментом.

Романський стиль – царював у мистецтві середніх віків в Європі з X по XII ст. Це стиль архітектури і образотворчого мистецтва.

Романтизм – 1. Напрям у європейській літературі і образотворчому мистецтві, який виник наприкінці XVIII – на поч. XIX ст. ; його представники боролися проти канонів класицизму, висували на перший план особу та почуття і використовували у своїй творчості історичні та народно-поетичні теми; 2. Художній метод літератури та мистецтва, пройнятий оптимізмом і прагненням показати в яскравих образах високе призначення людини; 3. Умонастрій, який характеризується ідеалізацією дійсності, мрійливою спонтанністю.

Світ – 1. Сукупність усіх форм матерії як єдине ціле; 2. Окрема частина всесвіту; 3. Земна куля, Земля з усім, що на ній є.

Світогляд – система чи сукупність переконань і поглядів на життя, природу, суспільство.

Сегрегація – вид расової дискримінації, який полягає у різних формах відокремлення якої-небудь групи населення за расовою чи етнічною ознакою.

Семантика (від гр. sema – знак) – учення про значення, про відношення між знаками і тим, що вони означають (про зв'язок між словами і реченнями та їхніми денотатами).

Семіотика (від гр. semeiotike – вчення про знаки) – наука про знаки і знакові системи, яка вивчає різноманітні властивості знакових систем як способів комунікації між людьми за допомогою знаків і знакових систем (мов), а також специфіку різних знакових систем та повідомлень.

Семіосфера – 1. Це семіотичний простір за своїм об’єктом дійсності, рівнем культури; 2. Це необхідна передумова мовної комунікації.

Сенсуалізм – напрямок у філософії, який визнає відчуття єдиним джерелом пізнання.

Середньовіччя – історична епоха, яка охоплює час від загибелі Римської рабовласницької імперії (кінець V ст.) до початку капіталізму (середина XVII ст.).

Сецесія – в живописі відступництво, відпадання.

Символ (від гр. symbolon – знак, прикмета; слово етимологічно пов'язане з гр. дієсловом, що означає «з'єдную, порівнюю, зіштовхую») – в сучасній науці та філософії нерозгорну-тий знак, узагальнення; образ, що репрезентує інші різноманітні образи, сенси, відносини; сприймане візуально або на слух утворення, котрому певна група людей надає особливого смислу, не пов'язаного із сутністю цього утворення.

Синкретизм (від гр. synkretismos – з'єднання, об'єднання) – злитість, неподільність, що характеризують початковий, нерозвинутий стан чого-небудь. Синкретизм є характерним для первісного періоду розвитку культури.

Синхронний – який відбувається, діє паралельно, який точно збігається з іншими періодично змінними явищами чи процесами; паралельний.

Скульптура – 1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну або рельєфну форму і виконуються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення тощо з твердих або пластичний матеріалів (каменю, металу, дерева, глини тощо) ; 2. Твір цього виду мистецтва (статуя, бюст, барельєф тощо).

Соборність – властивість за значенням соборний – об’єднаний, неподільний.

Софізм – умовний висновок, що умовно здається правильним, а насправді заснований на навмисне неправильному доборі вихідних засад; словесне плетиво, що вводить в оману.

Софістика – 1. Вчення софістів; 2. Віршування, що базується на софізмах, із застосуванням софізмів.

Соціалізм – 1. Суспільний лад, основою виробничих відносин якого є державна і колективна власність на знаряддя і засоби виробництва; 2. Вчення про побудову такого суспільства.

Соціум – великий колектив людей, спільнота, що характеризується спільністю економічного, соціального і культурного життя.

Співбуття – співіснування, буття поряд з іншими; „... оскільки все існує в світі (Буття-в-світі), світ – завжди той світ, який я розділяю з іншими. Світ співіснування з спів-світ” (М. Хайдагер).

Стереотип (від гр. stereos – твердий і typos – відбиток) – 1. Пластинка з точним відтворенням друкарського набору, вживана у друкуванні багатотиражних або часто повторюваних видань; 2. Те, що часто повторюється, стало звичайним, загальноприйнятим і чого дотримуються, що наслідують у своїй діяльності; 3. Упереджені уявлення, хибні образи.

Стиль (від гр. stylos – паличка для писання) – спосіб існування чого-небудь, що вирізняється сукупністю своєрідних прийомів та ознак.

Стратегія – 1. Найважливіша частина воєнного мистецтва, що включає теорію і практику ведення війни, воєнних кампаній, великих бойових операцій; 2. Мистецтво панування, керівництва, базоване на правильних далекоглядних прогнозах.

Субкультура – підпорядкована, неосновна культура; часткова культурна підсистема всередині системи базової культури суспільства. Іншими словами, субкультура є частиною всієї культури суспільства або, так би мовити, «культурою в культурі».

Субстанція – 1. Єдина основа всього існуючого, основа буття; 2. Основний складовий елемент; 3. Суть чого-небудь.

Схоластика – 1. Панівний напрям у середньовічній ідеалістичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися обґрунтувати богословя; 2. Формальні знання, відірвані від життя й практики; мертва, суха наука.

Сцієнтизм/антисцієнтизм (від лат. scientia – знання, наука) – концепція, згідно з якою в усіх сферах досліджень необхідно використовувати методологію природничих наук. Протилежне сцієнтизму антисцієнтизм.

Сюрреалізм (від фр. surrealisme- надреалізм) – модерний напрямок, один з рухів в художній культурі сучасності, що виник у 20-ті рр. Ідейні основи: філософія інтуїтивізму, східні, містично-філософські вчення, фрейдизм, ідей дзен-буддизму.

Театр – 1. Вид мистецтва, що відображає життя в сценічних діях, виконуваних акторами перед глядачами; 2. Установа, організація, здійснює сценічні вистави; 3. Приміщення, будинок, у якому здійснюються сценічні виставі.

Теологія (від гр. theos – Бог і logos – учення) – вчення про Бога, богослов'я. Теологія поділяється на історичну (історія церкви, догм, самої теології) ; систематичну (догматика, апологетика, теологічна етика) ; практичну (гомілетика, катехетика, літургіка).

Толерантність – 1. Здатність переносити несприятливий ввплив яких-небудь факторів; 2. Поблажливий, терпеливий до чиїхсь думок, поглядів, вірувань тощо.

Тотемізм – одна з первісних форм релігійних вірувань, за якою нібито існує природний зв’язок між даною родовою групою людей і тотемом. Практика символічного ототожнення людей з нелюдськими об’єктами (звичайно тваринами і рослинами).

Традиція (від лат. traditio – передача, розповідь) – історично сформовані звичаї, обряди, норми поведінки, погляди, смаки і т. д., які передаються від покоління до покоління і забезпечують зв'язок різних історичних часів.

Трансцендентування (від лат. transcendens – такий, що переступає, виходить за межі) – такий, що виходить за межі чуттєвого досвіду, емпіричного пізнання світу. Протилежність – іманентний. Трансцендентні причини, на відміну від іманентних, містяться не в самих об'єктах, а за межами їх буття. Для означення вищих, універсальних предметів метафізичного пізнання (єдиного, істини, блага тощо) вживається також термін трансцендентальний.

Триптих – 1. Композиція з трьох картин, барельєфів, малюнків і т. ін., об’єднаних спільною метою, ідеєю. 2. Поетичний твір із трьох віршів, уривків і т. ін. Об’єднаних спільним задумом. 3. Музичний цикл із трьох п’єс з різними сюжетами, об’єднаних однією ідеєю, темою або драматичним задумом. 4. Складана ікона, що має три стулки.

Українознавство – сукупність наук про мову, літературу та культуру українського народу.

Українофільство – напрям, склад думок і дій українофіла (прихильник українців і всього українського).

Універсальний – 1. Який охоплює все чи багато чого у якійсь ділянці, сфері життя; всеосяжний. Придатний для всього або для багато чого; який має різноманітні призначення; 2. Який має різноманітні знання, навички і т. ін. ; різнобічний.

Уніфікація – зведення чого-небудь до єдиної форми, системи, єдиних нормативів.

Фетишизм – 1. Одна з ранніх форм релігійних вірувань – обожнювання предметів неживої природи, фетишів; 2. Сліпе схилення перед чим-небудь; 3. Уречевлення виробничих відносин між людьми в умовах заснованого на приватній власності товарного виробництва.

Фольклор – народна творчість, сукупність музичних, літературних та культурних творів, створених народом.

Фольклористика – наука, що займається збиранням і дослідженням фольклору.

Фреска – картина, яка написана фарбами (водяними або на вапняному молоці) по свіжій вогкій штукатурці.

Футуризм – формалістичний напрям у мистецтві і літературі на початку ХХ ст., який заперечував реалізм відкидав класичну спадщину, намагаючись зруйнувати всі традиції й прийоми старого мистецтва створенням нового стилю.

Футурологія – галузь наукових досліджень, що охоплює перспективи соціальних процесів; наукове прогнозування майбутнього.

Хаос – 1. Цілковите безладдя, сумбурні, незрозумілі дії, вчинки; безладне скупчення, суміш різноманітних речей; 2. У грецьких міфах – безмежний світовий простір, що являв собою суміш усіх стихій.

Харизма (від гр. «милість», «божественний дар») – надзвичайна духовна обдарованість людини, що сприймається оточенням як виняткова здатність, недоступна загалові.

Цинізм – відверто зневажливе, зухвале ставлення до загальноприйнятих норм моралі, етики, до чого-небудь, що користується загальним визначенням, повагою. Відвертість, доведена до безсоромності.

Шаманізм – 1. Одна з первісних форм релігії, культ духів, магія в деяких племен Північної та Середньої Азії, Америки, Океанії, Африки; 2. Те саме, що чаклунство.

Язичництво – форми релігії, що засновані на багатобожжі. Синонім – поганство.