Звіт з практики - Вибір екскурсійного маршруту та об’єктів екскурсійного огляду. Дисципліна: "Туризм"

Державний історико-культурний музей-заповідник «Личаківський цвинтар» – меморіальне кладовище у Львові.

На 86 полях загальною площею 40 га тут розміщені понад 300 тис. поховань (зокрема понад 2000 гробівців), на могилах встановлено близько 500 скульптур і рельєфів. Головний вхід на цвинтар розташований на вулиці Мечникова, 33, напроти кінця вулиці Пекарської.

Існує з 1786 року – після того, як австрійська влада заборонила ховати людей на старих кладовищах, розміщених тоді в місті навколо храмів. Відтоді був одним із 4 цвинтарів Львова (решта три давно не існують) і призначався для Середмістя і 4 дільниці Львова. На цвинтарі ховали здебільшого заможних і видатних мешканців міста, хоча ще на початку 16 ст. цю місцевість уже використовували для поховань знедолених. [4]

Цвинтар розпочинався з ділянок, які нині займають поля 6, 7, 9, 10, 14. Найдавніші збережені могильні плити Личакова належать до 1787 і 1797 років.

Під час Другої світової війни цвинтар занепав. Частину надгробків із різних причин понищили. Після війни на кладовищі почали споруджувати стандартні надгробки, виготовлені комбінатом похоронного обслуговування. Через непродуману процедуру визначення місць під нові поховання, відсутність належного догляду за могилами людей, родини яких виїхали до Польщі, брак коштів на охорону цвинтар зазнав значних шкод і руйнувань, постраждало багато пам'яток надгробків високої мистецької цінності.

1975 року прийнято рішення про припинення поховань. Виняток робиться лише для особливо відомих особистостей, родин, які мають власні гробівці, а також, в окремих випадках допускаються підзахоронення в існуючі могили родичів після 25-літнього строку поховання. 10 липня 1990 року ухвалою Львівської міської Ради народних депутатів територію Личаківського кладовища оголошено історико-культурним заповідником місцевого значення.

1991 року до його складу включено кладовище Пагорб Слави. 2001 року при музеї створено науковий відділ, який займається вивченням і популяризацією питань, пов'язаних із цвинтарем.

Стрийський парк – один із найстаріших та найгарніших парків Львова. Вважався найгарнішим парком міжвоєнної Польщі.

У 1887 році Рада міста Львова розглядала питання спорудження у Львові пам'ятника Яну Кілінському одному з учасників повстання під проводом Тадеуша Костюшка. Місцем спорудження було призначено парк, який отримав назву на честь Кілінського. Пам'ятник Яну Кілінському було відкрито в парку 1894 року, де він стоїть і дотепер. Однак назва «Парк Кілінського» не прижилася, а назва «Стрийський парк» виявилась популярнішою та пройшла випробовування часом. Парк займає понад 52 гектари. Він розташований у Галицькому районі Львова, між вулицями Івана Франка, Стрийською, Уласа Самчука і Козельницькою. Складається з трьох ландшафтних частин:

зона нижніх партерів по дну балки

лісопаркова зона на схилах балки

верхня тераса, яка фактично є територією колишньої виставки «Східні торги»

Основою планування паркової території є глибока ерозійна долина, якою протікав струмок Сорока (ліва притока Полтви) ; тепер тут пішохідна доріжка, яка зв'язує верхню терасу з нижньою частиною парку.

У Стрийському парку налічується понад 200 видів дерев і рослин, є оранжерея, альпінарій, платанова і липова алеї. [ 1]

 

 

2.2.1 Основні параметри екскурсійного маршруту

Екскурсійний маршрут має наступні параметри:

Кількість об’єктів – 6;

Додаткові об’єкти показу – 5,

Загальна кількість екскурсійних вулиць: 10, а саме, такі вулиці:

Листопадового Чину;

Вірменська;

Друкарська;

проспект Свободи;

Личаківська;

Володимира Винниченка;

Гонти;

Сніжна;

пл. Ринок;

Підвальна

Кількість сакральних споруд -3

Загальна кількість часу -15 годин;

Загальна відстань – 6. 9 км;

Час проведення однієї екскурсії -1. 5 -2 години;

Загальні витрати часу на дорогу/ переміщення – 2 години;

Загальні витрати часу на переміщення під час екскурсій – 2 години;

 

2.2.2 Аналіз екскурсій на маршруті

В процесі проходження екскурсійної практики, нам було проведено безліч екскурсій, проаналізувавши їх, можна сказати, що:

проведення екскурсій відбувалось під егідою кваліфікованих керівників – спеціалістів (екскурсоводів) ;

переміщення відбувалось за заздалегідь визначеним маршрутом;

відбулося вдале поєднання двох елементів екскурсії – показу та розповіді, і активної взаємодії таких учасників процесу екскурсійного обслуговування, як екскурсовод, об'єкт та екскурсант;

в практично – прагматичному сенсі екскурсії передбачали відвідування об'єктів і місцевостей, ознайомлення за допомогою екскурсовода з визначними пам'ятками і явищами;

розташування і співвідношення підтем, основних питань, вступу і заключної частини формували композицію екскурсій, основи яких визначалися в процесі проектування екскурсій; [7]

враження у екскурсантів позитивні, скарг не зафіксовано;

об'єкти показу різняться за формою та змістом;

хронологічні рамки оглядової екскурсій -час існування міста з дня його заснування до сьогодення;

цікавим для екскурсантів виявився Будинок Вчених та Палац Потоцьких, де вони провели не 1 годину, вивчаючи твори знаменитих митців минулого;

всі екскурсії були пішохідні, вони більш насичені, оскільки надають можливість глибше вивчити об'єкти, проте вони охоплювали невелику територію;

співвідношення показу та розповіді неоднакове в різних екскурсіях і залежало від теми екскурсії;

Вступна частина екскурсій, як правило, складається з двох частин: організаційної (знайомство з аудиторією, інструктаж екскурсантів щодо правил