Звіт з практики - Вибір екскурсійного маршруту та об’єктів екскурсійного огляду. Дисципліна: "Туризм"

В кінці 2013 року будівля обладнана спеціальною підйомною платформою, яка уможливлює самостійне відвідування опери людьми в інвалідних візках[5]

Успенська церква

Зараз ми на шляху до другого об’єкта нашої екскурсії, це-Успенська церква. Після захоплення Галичини Польщею наприкінці чотирнадцятого століття українці у Львові стали пригнобленою нацією, але незважаючи на всі утиски і переслідування, вони все ж таки спромоглися зберегти і виплекати свої ідентичність, гідність і культуру. Історія українців в неукраїнському Львові, яким він залишався до кінця 80-х років уже двадцятого століття, є історією славною, цікавою, і про неї я сьогодні почну вам розповідати.

Після побудови в середині п’ятнадцятого століття міських укріплень кожна з національностей, котрі населяли місто, одержала свою територію, надійно захищену від потенційного ворога високими мурами. Поляки й німці, звичайно, дістали найбільшу і найкращу частину Львова – площу Ринок, а українці були затиснуті між вірменами з півночі і євреями з півдня. Центром української дільниці стала вулиця Соляників або Солярів. Згодом вулицю Соляників стали називати Руською.

Внаслідок браку території житлові будинки українців були дуже щільно притиснуті один до одного, що призводило до курйозних випадків. У документах початку шістнадцятого століття згадується, що дім міщанина Павла Русина був настільки затиснутий з боків іншими будинками, що господареві навіть не було куди пробити вікно. Успенське братство змилувалося над нещасним, дозволивши йому пробити вікна в стіні, яка виходила на подвір'я Успенської церкви, однак з умовою: Павло Русин міг користуватися вікнами лише за свого життя, після його смерті їх мусили замурувати. Перша церква Успіння Пресвятої Богородиці була збудована у Львові ще за часів Галицько-Волинської держави, а на вулиці Соляників 1421 року літописець згадує церкву «з каменю й цегли». Найстрашніша львівська пожежа 1527 року настільки пошкодила стіни старої руської церкви, що вона почала руйнуватися. Українська громада не мала достатньо кошів на реставрацію святині. Тому львівський єпископ Макарій Тучапський звернувся до всіх православних за підтримкою. Молдавський правитель Олександр Лопушанин і його дружина Роксана надали таку матеріальну допомогу, на їх кошт виникла нова церква, з начинням, прикрасами і дзвонами. Тому цю церкву на знак подяки назвали Волоською (молдаван тоді називали волохами). Так звемо ми її і дотепер. На жаль, тодішня церква незабаром теж була знищена вогнем.

Храм Успення Пресвятої Богородиці було збудовано Успенським братством, громадською організацією православних українських міщан у 1591-1629 pp. та освячено у 1631 році за участю митрополита київського Петра Могили. Поруч з храмом -перлиною української сакральної архітектури епохи ренесансу – вежа Корнякта, у давнину – найвища споруда у Львові, та шедевр львівського мистецтва-каплиця Трьох Святителів. [7]

Зараз в нас невеличка перерва, ви можете відвідати церкву, зробити фото або просто відпочити.

Музей «Арсенал»

Перед нами фортифікаційна споруда і на даний момент музей-Арсенал-експозиційний відділ Львівського історичного музею, відкритий 18 травня 1981 року в приміщенні колишнього Міського арсеналу – визначної пам’ятки архітектури шістнадцятого століття.

Ось чимало цікавих зразків ударної зброї, тут і булави, чеканів, і перначі. В експозиції – унікальні давньоруські булави одинадцятого століття. З шістнадцятого століття булава – символ влади гетьмана в Польщі та Україні, пернач-влади полковника. Часто їх декорували золотом, сріблом, самоцвітами. А далі ми переходимо до експозиції метальної зброї, тут вона представлена як луками, так і мисливськими арбалетами. В експозиції Музею-Арсеналу-чимало цікавих зразків захисного озброєння. Це, зокрема, кольчуги, панцирі, щити, шоломи. Перлиною музейної збірки є обладунки “крилатих гусарів” – основної ударної сили військ Речі Посполитої XVII-XVIII століть. Обладунок-вдале поєднання найкращих досягнень західноєвропейського та східного озброєння. Його успішно використовували як проти легкої кінноти Сходу, так і важкої-Заходу. У музеї репрезентовано обладунки гусарів роти С. Яблоновського, атака яких вирішила долю битви під Віднем 1683 року.

Підходимо до колекції шоломів. Ось, зокрема, шоломи типу “арме” та “моріон”, чудовий парадний італійський шолом «бургіньйот» (друга половина шістнадцятого століття), копія якого представлена в експозиції. Шолом, виготовлений з міді, по всій поверхні багато декорований викарбованими сценами з “Енеїди” Вергілія.

Серед щитів на особливу увагу заслуговують іранський щит (сімнадцяте століття), на сталевій поверхні якого намальовані золотом рослинні й геометричні орнаменти надзвичайно тонкої роботи, татарський щит-калкан (сімнадцяте століття) з виноградної лози, переплетеної різноколірними шовковими нитками, посередині оздоблений «ум боном» з позолоченого срібла-роботи львівських майстрів.

Більш сучасною є вогнепальна зброя. Ось зразки артилерійської, так і ручної зброї. Цінною частиною колекції є бронзові гармати шістнадцятого-сімнадцятого століття роботи львівських майстрів Л. Герле та Я. Полянського, на яких розміщені написи, герб Львова, рельєфні зображення. Далі проходимо до ексклюзивної колекції ручної вогнепальної зброї. Це рушниці і пістолети з кремінно-колісцевими, кремінно-ударними, капсульними замками з майстерень країн Заходу і Сходу. Тут експонуються цікаві зразки зброї місцевих майстрів, зокрема дуельні пістолети львівського майстра Т. Вісньовецького. Розкішним оздобленням вирізняються мисливські рушниці, їхні стволи та приклади декоровані плетивом золотих та срібних орнаментів, гравіруванням, різьбленими сценами полювання, зображеннями птахів, тварин тощо. Пам’ятки, представлені в Музеї-Арсеналі-це невелика частина колекції зброї Львівського історичного музею, яка налічує близько 4, 5 тис. одиниць. Музей-Арсенал, який ми щойно побачили – унікальний музей, який не має аналогів на території України.

Каплиця Боїмів

Наступний наш об’єкт