Сонячна система

 

 

Сатурн – друга за величиною і шоста від Сонця планета Сонячної системи. Подібно до Юпітера, Сатурн майже цілком складається з газу. Сатурн часто називають окільцьованою планетою, оскільки він оточений системою мальовничих кілець, майже уп’ятеро ширших, ніж сама планета. Сатурн – найвіддаленіша від нас планета з видимих неозброєним оком. Він виглядає як досить яскрава золотава зірка. Телескоп дозволяє розгледіти його кільця. Кільця Сатурна вражали перший спостерігачів своєю мінливістю. Коли Галілей уперше поглянув на Сатурн в телескоп у 1610 році, він був здивований: по обидві сторони від планети знаходилося щось схоже на супутники, так що Сатурн представився йому як би потрійною планетою. А два роки потому він побачив, що супутники зникли. Космічний корабель «Вояджер» виявив, що кожне велике кільце складається з тисяч дрібних кілечок. Усі кільця були позначені літерами. Деякі з них, наприклад кільце Р, перекручені і вузлуваті, немов поплутані мотузки. Інші не зовсім симетричні щодо центру. Частинки, що становлять кільця, коливаються за своїми розмірами від крихітних порошин до великих крижаних брил.

Подібно Юпітеру, Сатурн має багато супутників, деякі з них видно з Землі. Значна частина цих супутників являє собою кулі з дуже твердого льоду. Майже всі супутники усіяні кратерами, а у багатьох є долини і гори. Зараз їх відомо 62.

Поперечник Мімаса – 392 км. Цей супутник покритий численними кратерами. Удар, в результаті якого утворився найбільший з них, ледь не розніс весь Мімас на шматки.

Енцелад трохи більше Мімаса, але більш гладкий. Більшість його кратерів запливло льодом.

Тефія набагато більше Енцелада. Її поверхня покрита кратерами і долинами. Найдовша з них, Ітака, простягнулася на 2000 км.

Найбільш значний супутник Сатурна – Титан. За розміром він перевершує Меркурій і має товстий шар атмосфери. Титан, скоріше схожий на невелику планету, ніж на супутник. В атмосферу Титана з американського космічного корабля «Кассіні» був закинутий європейський космічний зонд. З’ясувалося, що на Титані є річки і озера, правда вони метанові. [2. 19-20]

 

 

Уран був відкритий англійським астрономом Вільямом Гершелем в 1781 році. Уран двічі спостерігали і до цього, але брали його за зірку, а не за планету. Середня відстань від Урана до Сонця 2, 86 млрд. км. і це значить, що він у 19 разів далі від Сонця, ніж Земля. Подорож Урана по орбіті займає трохи більше 84 років. Коли блиск Урана досягає максимуму, його можна побачити, як зірку, неозброєним оком. Уран унікальний тим, що, здійснюючи свій шлях по орбіті навколо Сонця, він котиться набік, немов бочка, так що його полюси звернені до нас по черзі. Можливо, що мільйони років тому Уран зіткнувся з якоюсь гігантської кометою і перекинувся набік. Слабо видні кільця Урана були виявлені в 1977 році, коли астрономи, спостерігаючи за проходила позаду Урана зіркою, помітили, що вона згасла на п’ять хвилин раніше, ніж очікувалося. Щось загороджувало світло зірки – можливо, супутник. Коли те ж саме повторилося і по іншу сторону від планети, ученим стало ясно, що вони виявили кільця.

B Урана 27 всього супутників. Уран має п’ять головних супутників. Аріель і Умбріель – темний і покритий кратерами.

На Титанії є глибокі, протяжні долини. Одна з них, Мессіна-Касмата, досягає 1500 км в довжину.

Весь поритий кратерами Оберон.

Маленька Міранда – куля з битого льоду діаметром 472 км. [2. 21-22]

 

 

До того як в 1846 році Нептун був відкритий в якості планети, його кілька разів спостерігали й описували як зірку різні астрономи. [10] Нептун був першою планетою, чиє існування передбачене строгими математичними розрахунками: вчені помітили, що Уран дещо відхиляється від своєї орбіти під впливом якогось ще більш віддаленого об’єкта, і постаралися відшукати цей об’єкт. Нептун в 30 разів далі від Сонця, ніж Земля. Одне повне обернення по своїй орбіті навколо Сонця він робить за 165 років. Майже всіма нашими відомостями про Нептун ми зобов’язані дослідженням космічного корабля «Вояджер-2», проведеним в 1989 році. Через те що Нептун ще далі від Сонця, ніж нудний зеленуватий Уран, астрономи заздалегідь вважали, що наступна за Ураном планета ще менш цікава. Але вони помилилися. «Вояджер-2» переконав нас, що Нептун – одна з найкрасивіших планет Сонячної системи. Перш ніж «Вояджер-2» досяг Нептуна, спостереження із Землі дали підстави припустити, що ця планета оточена системою дуг, або неповних кілець. Космічний корабель виявив п’ять повних кілець, настільки темних, що зафіксувати їх змогли тільки фотокамери «Вояджера». Те, що сприймалося як дуга, виявилося великими брилами твердої речовини в зовнішньому кільці.

Всього у Нептуна 13 супутників. Головні супутники Нептуна – Тритон і Нереїда. Нереїду поки не досить добре вивчена, а от Тритон – абсолютно чудовий супутник. Діаметр його 2705 км, і рухається він по орбіті у зворотній (по відношенню до обертання Нептуна) сторону. Велика частина його поверхні – світла і гладка. Лід навколо південного полюса – рожевий. До того