Аналіз традиційних методів та розробка методики використання логістичних систем в управлінні суб'єктом міжнародного туристичного бізнесу

Існує два типа планування короткострокове і довгострокове.

Довгострокове (стратегічне)- це процес визначення головних цілей підприємства з розробкою стратегічних дій, які будуть використовуватися для купівлі і використання ресурсів, необхідних для досягнення мети.

Довгострокові плани складаються на п'ять і більше років. Короткострокові (тактичні) плани складаються на рік. Стратегічне планування також оцінює можливість виходу на міжнародний ринок. Щодо туризму стратегічне планування - це кількість клієнтів які були обслуговані, як довго вони знаходились в тому чи іншому місці, якість обслуговування яку вони сподівались отримати.

Тактичне планування розраховано на короткий термін, і мають більш вузький діапазон по зрівнянню з стратегічним плануванням. Оперативне планування розбиває підхід по реалізації цих планів на етапи. Перспективне планування включає в себе сім етапів:

- Визначення цілей та задач - це перший крок в плануванні. Цілі повинні бути перспективними, задачі - конкретними.

- Аналіз і оцінка маркетингового середовища: політичних, економічних, соціальних та інших факторів, котрі можуть вплинути на суб'єкт міжнародного туристичного бізнесу. Рівень та інтенсивність протидії планам підприємства оцінюється відносно його положення на сучасному ринку, та ресурсів з допомогою яких зона може досягнути своїх цілей.

- Визначення альтернатив - різні шляхи досягнення мети, одним з яких може використати керівництво. Пропозицій можуть надсилатись з різних організаційних рівнів суб'єкту міжнародного туристичного бізнесу. Групові пропозиції частіше більш цікаві ніж індивідуальні. Серед факторів слід брати до уваги вплив зовні: 

- Оцінка альтернатив - визначення переваг і недоліків кожного з шляхів.

- Вибір оптимального підходу - аналіз альтернатив скінчується вибором одного з шляхів, але можливий варіант коли використовується комбінований підхід, 

- Здійснення плану - як тільки обраний оптимальний підхід менеджер повинен відповісти на слідуючі запитання: - Хто виконує? -В який термін? - Які ресурси потрібні? - Які переваги прогнозуються? - Які витрати?

- В якій формі виконується звіт? 

- Контроль і оцінка результатів - коли план виконаний треба від слідкувати отримані результати відповідають прогнозованим чи ні? Контроль необхідний для збору інформації, на базі якої керівництво буде приймати рішення. Контроль це кінцевий ланцюг управлінського циклу, котрий визначає досягло підприємство поставлених цілей чи ні. Контроль включає з себе три головних елемента:

- Визначення виробничих корм.

- Порівняння фактичних показників з розрахунковим.

- Дію у випадку, коли виявлені значні розбіжності між фактичними показниками і розрахунковим.

На жаль життя набагато складніше ніж ці три фактори. Багато змінних регулюємих і ні змінюють реальну картину Ці три елемента взаємодіють з іншими управлінськими функціями, такими як планування і прийняття рішень. Але у будь якому випадку всі згідні з тим, що контроль - важлива частина процесу керівництва.

БІЛЬШІСТЬ суб'єктів туристичного бізнесу скорочують свої апарати керівництва і звертаються до теорії мотивації.

Мотивація це не тільки мистецтво, але й розділ менеджменту, ось чому менеджери повинні її використовувати. В їх розпорядженні кілька методів: Теорії зовнішньої та внутрішньоїмотивації, ця теорія зв'язана з її назвою. При внутрішній мотивації збуджувач в нас самих, чи в нашій діяльності.

Зовнішня мотивація навпаки викликається зовнішніми збуджувачами.

Вікарні теорії - зміст їх полягає з тому що людина бачить за що хвалять, або кривдять Інших. Таким чином чужий досвід може виступати мотивацією нашої поведінки. Змістовні теорії — тобто однієї причини мотивації не існує, частіше кілька факторів впливає на її появу. Одна з самих відомих теорій - це теорія А. Маслоу, яка підпорядковує потреби людини в ієрархічному порядку. Згідно цієї теорії людиною керують п'ять основних потреб:

 

 

 

 

Організація управління матеріальними потоками в логістичних системах може здійснюватись на основ: двох основних моделей - так званих "штовхаючої системи" і "тягнучої системи". Крім того, в останній час стала відомою так звана система ОРТ, що об'єднує ідеї , закладені в основу "штовхаючих" і "тягнучих" систем. Визначення ТОГО, на основі якої моделі будуватиметься діяльність виробничої системи, - одне з завдань при створені логістичної стратегії.

"Штовхаюча система" являє собою спосіб організації виробництва, коли предмети праці, що надходять на виробничу ділянку, нею у попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік "виштовхується" одержувачу за командою, яка надходить на ланку, що передає, з центральної системи управління виробництвом. При цьому ділянка, що отримує, не обов'язково в цей момент потребує саме такс! кількості переданого ресурсу.

Штовхаючі моделі управління потоками характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їх застосування при логістичній організації виробництва з'явилась з зв'язку з массовим поширенням обчислювальної техніки.

Штовхаючі системи спроможні з'єднати складний виробничий механізм у єдине ціле, проте вони мають природні межі своїх можливостей. І чим більше чинників на кожній з численних ділянок підприємтсва повинна враховувати керуюча система, тим досконалішим І де:. їм повинен бути її програмне, інформаційне і технічне забезпечення, тим складніше з ним працювати.

"Тягнуча система" ґрунтується на принципово Іншому способі керування матеріальним потоком. Це система організації виробництва, в якій деталі і