Явище парцеляцiї в мовi сучасних засобiв масової комунiкацiї

Методи дослiдження. Основним методом, застосованим у роботi, є описово-аналiтичний. Як допомiжнi використано зiставний та порiвняльний. Керуючись принципами iсторизму, повноти й усебiчного охоплення власти-востей парцельованих структур, автор застосовує рiзнi пiдходи: системно-структурний, функцiональний, модельний, статистичний. 

Наукова новизна дослiдження. У дисертацiї вперше на широкому фактичному матерiалi українських засобiв масової iнформацiї (понад 4000 iлюстрацiй) проаналiзовано парцельованi синтаксичнi конструкцiї; на основi узагальнення вiдомих фактiв, що стосуються парцелювання та спостережень за мовою ЗМI, сформульовано новi положення й висновки про особливостi явища парцеляцiї. Виявлено парцельованi побудови, структура яких не описана ще в науковiй лiтературi. Доповнено й уточнено критерiї iденти-фiкацiї парцельованих конструкцiй у текстi (зокрема, парцельованих склад-них безсполучникових речень), принципи опису засобiв їх органiзацiї. Но-вими є спостереження над функцiями парцельованих побудов в усному мов-леннi. Так, звернено увагу на поєднання експресивних можливостей парце-ляцiї та невербальних засобiв у телевiзiйному мовленнi, парцеляцiї та iнших засобiв актуального членування в мовi ЗМI взагалi. Новизна дослiдження визначається також i тим, що явище парцелювання вперше проаналiзовано з позицiй системного пiдходу, де за основу взято структурний аспект, впер-ше зроблено спробу описати це явище як особливу пiдсистему, органi-зовану дiєю принципiв економiї та експресiї. 

Викладенi в дослiдженнi положення доповнюють загальноприйнятi вiдомостi про сутнiсть парцельованих конструкцiй, їхнє мiсце в мовнiй системi та їх функцiонування. На пiдставi проведеного аналiзу пояснено вживання нетрадицiйних роздiлових знакiв у мовi преси, використання логiчних та психологiчних пауз в усному мовленнi. 

Теоретичне значення роботи. Отриманi результати та зробленi на їх основi висновки поглиблюють розумiння парцеляцiї як явища експресив-ного синтаксису та визначають її роль у сучасних засобах масової кому-нiкацiї. На матерiалi газетних, теле- та радiотекстiв виявлено взаємозв'язок парцеляцiї та iнших засобiв актуального членування, визначено особливостi парцелювання на рiвнi простого й складного речень, а також вказано на умови, що полегшують або утруднюють членування речень. 

Практична цiннiсть. Узагальнення й висновки роботи можуть послужити для вдосконалення наукового курсу української мови, для напи-сання загальнотеоретичних праць, навчальних посiбникiв для вузiв, гiмназiй, середнiх загальноосвiтнiх шкiл. Чимало свiжих фактiв може бути вико-ристано у вузiвських курсах “Сучасна українська лiтературна мова (син-таксис) ”, “Українська мова в ЗМI (синтаксис) ”, “Практична стилiстика”, “Культура усного мовлення”, “Iсторiя української лiтературної мови”, у рiзних мовознавчих i лiтературознавчих спецкурсах i спецсемiнарах. Ре-зультати дослiдження поглиблюють пресолiнгвiстичнi студiї та можуть бути об'єктом зацiкавлення лiнгвiстiв (синтаксистiв, стилiстiв), фахiвцiв у галузi журналiстики. 

Особистий внесок здобувача. Дисертантка вперше на широкому матерiалi засобiв масової iнформацiї проаналiзувала парцельованi синтак-сичнi структури, на основi узагальнень i спостережень за мовою ЗМI сформулювала новi положення та висновки про особливостi актуального членування, доповнила й уточнила критерiї iдентифiкацiї парцельованих конструкцiй у текстi. У результатi дослiдження отримано новi науково об-грунтованi результати, що вирiшують конкретне наукове завдання та мають суттєве значення для мовознавчої науки. 

Апробацiя результатiв дослiдження i публiкацiї. Дисертацiя була обговорена на засiданнях кафедри мови засобiв масової iнформацiї Львiвського державного унiверситету iменi Iвана Франка. Основнi її поло-ження були оприлюдненi на мiжнароднiй науковiй конференцiї (Кривий Рiг, 1994), на всеукраїнських i мiжвузiвських конференцiях у Запорiжжi (1993), у Львовi (1997), а також на конференцiях молодих учених i професорсько-викладацького складу Криворiзького державного педагогiчного iнституту та Львiвського державного унiверситету iменi Iвана Франка. Основний змiст дисертацiї вiдбитий у дев’яти публiкацiях. 

Структура роботи. Дисертацiя складається зi вступу, трьох роздiлiв (“З iсторiї вивчення явища парцеляцiї”, “Парцеляцiя на рiвнi простого ре-чення як важливий синтаксичний прийом мови засобiв масової iнфор-мацiї”, “Особливостi парцелювання основних синтагм складного речення та їх функцiї в мовi ЗМI”), висновкiв, списку умовних позначень, списку вико-ристаних джерел.

 

 

У вступi з'ясовано питання актуальностi обраної теми, визначено мету й основнi завдання дослiдження, вказано на наукову новизну, теоретичну та практичну цiннiсть його, ступiнь впровадження наукових розробок, подано вiдомостi про публiкацiї, апробацiю результатiв дослiдження, джерела фак-тичного матерiалу, про методологiчнi засади та принципи опрацювання ма-терiалу, викладено основнi положення, винесенi на захист. 

 Перший роздiл “З iсторiї вивчення явища парцеляцiї” складається з двох пiдроздiлiв. У першому (“Парцеляцiя як наукова проблема”) з'ясо-вано, що дослiдження мовленнєвого членування речення започаткував у 30-40 роках нашого столiття чеський лiнгвiст В. Матезiус, який вказував на рiзницю мiж статичною та динамiчною мовознавчими проблемами. Дещо далi в своїх дослiдженнях пiшов французький синтаксист Ш. Баллi, який видiлення частини речення в самостiйну одиницю назвав “дислокацiєю”. Звернено увагу й на те, що в науковому описi української мови подiбнi явища довгий час були поза увагою. Скупi вiдомостi про парцельованi кон-струкцiї подавав С. Смеречинський (1932 р.). Дещо пожвавився iнтерес до явища парцеляцiї в 60-х роках нашого столiття. Чiтко вiдрiзняли розчленованi синтаксичнi побудови П. Коструба (1960 р.), I. Чередниченко (1962 р.), I. Петличний (1963 р.), П. Дудик (1973 р.). Щоправда, цi побудо-ви мовознавцi називали по-рiзному. Дуже часто термiн “парцеляцiя” ототожнювали iз термiном “приєднання”. Отже, у з’ясуванні терміна “пар-целяція” не було належної чіткості. Питання про обсяг термiна “парцеляцiя” досить заплутане, i це, мабуть, є гальмом подальшого розгортання дослi-джень парцельованих структур. У пiдроздiлi подано також науковi визна-чення двох формально подiбних стилiстичних прийомiв – приєднання й пар-целяцiї. На основi власних спостережень i узагальнень зроблено висновок про те,