Недостатнiсть кондицiонуючої функцiї дихального апарату при легенево-серцевих захворюваннях (крiтерiї, градацiя, дiагностика, корекцiя)

На пiдставi вивчення кореляцiйних взаємозв'язкiв з показниками останньої за тестом PWC170 у здорових осiб (n=25) та кореляцiйно-регресивного аналiзу одержаних даних виведено формулу, яка вiдбиває встановлену залежнiсть: ФП = 59. 9 * МКЄ +33, де ФП-фiзична працездатнiсть, в кгм/хв; МКЄ-максимальна калорична ємкiсть в кал. В результатi її використання розроблено номограму для встановлення фiзичної працездатностi за МКЄ як основної складової пневмокалориметричного iндексу ПКI. Помилка оцiнки ФП пневмо калориметричним безнавантажувальним способом в порiвняннi з її визначенням за тестом PWC170 не перевищує, в середньому ± 7%.

Оцiнюючи за допомогою пневмокалориметричного способу фiзичну працездатнiсть здорових вiком 35-45 рокiв осiб (n=25), виявилося, що вона (оцiнка) коливається вiд 690 до 1400 кгм/хв, складаючи в середньому 1143 кгм/хв або вiд 113 до 229 вт, а в середньому-184 вт. Це практично вiдповiдає, у всякому разi, вiдчутно не вiдрiзняється вiд фiзичної працездатностi сiльськогосподарських працiвникiв – рiльникiв, тваринникiв, операторiв ТЕС та їх помiчникiв, у яких вона коливається вид 230 ± 6. 2 до 275 ± 6. 6 вт (А. О. Навакатікян та спiвавт., 1986), гiрничих рятувальникiв, у яких вона в середньому складає 179 ± 30 вт (Аладішева Л. В., 1995), спортсменiв рiзних спецiалiзацiй, у яких вона коливається у дiапазонi 1044-1760 кгм/хв з тестом PWC170 (Карпман Б.Л. та спiвавт., 1969).

Як показали нашi дослiдження, працездатнiсть хворих на легенево-серцевi захворювання, що оцiнюється безнавантажувальним пневмокалориметричним способом, коливається при рiзних нозологiчних формах вiд 470 кгм/хв при бронхiальнiй астмi до 800 кгм/хв у хворих на пневмоконiоз, тобто знижується на 50% при бронхiальнiй астмi, на 10% при пневмоконiозi, на 15% при хронiчному бронхiтi, на 30% в загальнiй групi хворих на IХС та ревмокардит.

Зниження толерантностi до фiзичного навантаження при легенево-серцевих захворюваннях вiдмiчено багатьма авторами, але в наших дослiдженнях вперше показано можливiсть та ефективнiсть не якiсної, а кiлькiсної оцiнки ФП взагалi, i головне – змiн її враженостi пiд впливом тих чи iнших захворювань. Цим самим створюються необхiднi умови для бiльш широкого використання ергометрiї в клiнiцi внутрiшнiх хвороб, а також в полiклiнiчних умовах, особливо при експертизi працездатностi, коли кiлькiсна оцiнка набуває особливої цiнностi, оскiльки сприяє об'єктивiзацiї ефективностi лiкування, встановлення ступеня втрати працездатностi та iнвалiдизацiї.

З представлених даних стає очевидним взаємозв'язок фiзичної працездатностi та недостатностi КФДА, а також можливiсть оцiнки ФП у осiб з легеневими та серцево-судинними захворюваннями за допомогою безнаван тажувального пневмокалориметричного способу.

6. Ефективнiсть пневмокалориметричного способу для оцiнки результатов лiкування хворих.

Вирiшення даного завдання здiйснювалося на прикладi лiкування хворих на пневмоконiоз та ревмокардит, причому не усiх хворих, а тих, якi за допомогою пневмокалориметричного методу обстежувалися двiчi – на момент надходження до стацiонару i в перiод виписки.

До виборок включалися лише хворi з чiтко вираженою недостатнiстю КФДА, тобто недостатнiстю Н2 та Н3. Її стан оцiнювався двояко: за змiнами пiд впливом лiкування пневмотермоспiрокалориметричних показникiв МКЄ, ТВАП, ЖЄЛ, якi характеризують кондицiонуючi можливостi дихального апарату та за пневмокалориметричним iндексом – ПКI, характерним показником вираженостi ступеня недостатностi КФДА. Такий методичний пiдхiд сприяв з'ясуванню основного питання – чи може використовуватися пневмокалориметричний iндекс, тобто критерiй недостатностi КФДА для оцiнки ефективностi лiкування хворих з легенево-серцевою патологiєю.

Окрiм цього, на прикладi хворих на пневмоконiоз та ревмокардит вивчалися також взаємозв'язки ПКI з результативнiстю лiкування за прийнятою в клiнiчнiй практицi методикою оцiнки результативностi (ефективностi) лiкування, запропонованої М. М. Мазуром (1965) бальною системою: полiпшенням, незначним полiпшенням, без змiн, погiршенням стану здоров'я. При цьому враховувалася динамiка клiнiчних проявiв захворювання, показники функцiонального стану кардiореспiраторної системи, рентгенологiчнi та лабораторнi данi, суб'єктивна думка самого хворого про ефективнiсть проведеного лiкування.

З усiх обстежуваних хворих на пневмоконiоз (n=318) до групи вивчення ефективностi лiкування було включено лише 100 осiб з чiтко вираженою за ПКI недостатнiстю КФДА-Н2 та Н3 за рахунок зниження оцiнюваних по МКЄ та ТВАП, його як теплогенних властивостей (в середньому на 21% при Р < 0. 05), так i вентиляцiйних можливостей, оцiнюваних по зменшенню ЖЄЛ на 0. 5 л (p < 0, 05).

Лiкування хворих на пневмоконiоз проводилося в стацiонарi обласної клiнiчної лiкарнi професiйних захворювань протягом 2-3 тижнiв. Усiм хворим призначався загальноприйнятий комплекс.

Пiд впливом лiкування полiпшення стану здоров'я вiдмiчалося у 70 хворих зi 100 (70% випадкiв), незначне полiпшення – у 22% хворих, а неефективне – у 8 осiб (8%). По мiрi пiдвищення ефективностi лiкування знижалася кiлькiсть хворих з недостатнiстю КФДА, що оцiнювалася за ПКI. Так, якщо в групi з неефективним лiкуванням недостатнiсть КФДА зменшилася в 37% випадкiв, в групi з незначним полiпшенням – в 64%, то в групi з вираженим клiнiчним ефектом недостатнiсть КФДА зменшилася в 90% випадкiв. Це вказує на ефективнiсть ПКI для оцiнки результативностi лiкування. Подiбна закономiрнiсть вiдмiчалася i при оцiнцi ефективностi лiкування по зміненню выражености, тобто за ступенем недостатностi КФДА, оцiнюваної за ПКI. Так, в групi з полiпшенням стану здоров'я ПКI до лiкування дорiвнював -27 ± 0. 3%, а