Організація технічної творчості студентів вищих навчальних закладів у галузі радіоелектроніки

До другої групи належать технічні проблеми: відсутня необхідна матеріально-технічна база для виконання комплексу творчих робіт на належному технічному, технологічному, естетичному і організаційному рівнях; не розв’язані питання централізованого забезпечення вищих та інших закладів освіти матеріалами, комплектуючими виробами, інструментами, обладнанням для науково-технічної творчості.

До третьої групи віднесено фінансові проблеми: не передбачено фінансування на потреби науково-технічної творчості Міністерством освіти України; в умовах становлення ринкової економіки практично зникла допомога базових підприємств матеріалами та комплектуючими виробами; фінансова скрута в країні різко зменшила кількість замовників на роботи за госпдоговірною тематикою.

Четверта група проблем – правові: не розроблено положення про конструкторську, дослідну і творчу роботу в ВЗО в умовах ринкової економіки, а також положення про базове підприємство; не передбачені пільги для абітурієнтів вищих закладів освіти, які брали активну участь у технічній творчості.

До п’ятої групи проблем належать суб’єктивні фактори: бракує викладачів, які бажають в умовах економічної скрути вести технічні гуртки, очолити експериментально-конструкторські бюро; відсутній досвід організації науково-технічної творчості в умовах ринкової економіки; упереджено ставляться контрольно-ревізійні органи, податкові служби до виконавців робіт за госпдоговірною тематикою; участь викладачів у експериментально-конструкторській роботі у ВЗО І-ІІ рівнів акредитації, в керівництві гуртками технічної творчості не є в даний час обов’язковим компонентом їх професійної діяльності.

Нами обгрунтовано дидактичні вимоги щодо добору форм позаурочної роботи, зокрема: відповідність змісту позаурочної діяльності змісту навчального матеріалу, що вивчається під час занять в аудиторії; наступність в організації позаурочної роботи; врахування вікових та індивідуальних особливостей студентів; систематичність та комплексність у проведенні позаурочних заходів; безперервність в організації позаурочної діяльності студентів.

Науково-технічна творчість є поняттям багатоаспектним і являє собою інтеграцію різноманітних видів діяльності студентів, включаючи і технічну творчість як самостійний вид діяльності. Поняття “науково-технічна творчість студентів” є більш широким, ніж поняття “технічна творчість” і не може бути зведено лише до останнього. Такий підхід має принципове значення для практики, оскільки суттєво розширює межі творчої діяльності студентів.

Встановлено, що однобоке трактування поняття “науково-технічна творчість”, його ототожнення з поняттям “технічна творчість” привело до звуження форм творчої роботи. Орієнтуючись на дане поняття, більшість педагогів-практиків зводять всю творчу роботу до чисто технічної творчості – створення приладів, пристроїв, моделей і таке інше, що є малоприйнятним навіть у ВЗО І – ІІ рівнів акредитації, оскільки вступає в явну суперечність із комплексним характером сучасних вимог суспільства до фахівця.

Технічна творчість, безумовно, є одним із основних компонентів професійної підготовки фахівців у галузі електроніки, приладобудування тощо, дійовим фактором трудового виховання, прилучення молоді до техніки, розвитку стійких інтересів до творчої діяльності. Значна увага до технічної творчості у загальноосвітній школі, на наш погляд, виправдана. Саме в процесі технічної творчості створюються умови для практичного застосування знань, формування репродуктивних умінь та навичок.

Як свідчать результати нашого дослідження, такий підхід доцільний і в організації гуртків для студентів-першокурсників. Результати анкетування першокурсників показують, що для них у цей період найбільш привабливою є можливість порівняно швидко побачити результати своєї праці. Але навіть при виконанні репродуктивної діяльності перед студентами постає низка проблем, розв’язання яких вимагає поповнення знань, формування практичних умінь та навичок на якісно нових технологічних засадах. У цьому зв’язку ряд авторів зазначає, що для педагогічних цілей у творчості існує лише суб’єктивна новизна продукту (І. І. Бака, В. Г. Розумовський, Ю. С. Столяров та інші). Дійсно, введення в педагогіку творчості поняття “суб’єктивної новизни” суттєво розширює межі творчої діяльності. При цьому на перший план висувається формування рис творчої особистості, що є не менш важливим соціальним завданням, ніж створення суб’єктивно нового суспільно значущого продукту.

У результаті досліджень В.Г. Розумовського і практичного досвіду роботи з науково-технічної творчості учнів у загальноосвітній школі було введено поняття “суб’єктивної новизни продукту творчості”. Однак, досі залишаються не визначеними межі застосування цього поняття з урахуванням особливостей сучасних вищих закладів освіти різного профілю. Встановлено, що на першому етапі організації науково-технічної творчості студентів, коли переважає гурткова робота, доцільно орієнтуватися на суб’єктивну новизну продуктів творчості. Ступінь оволодіння студентами системою загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних знань, формування практичних умінь та навичок з майбутньої спеціальності, ознайомлення з основними тенденціями розвитку галузі та її проблемами впливає на зміну цільової настанови науково-технічної творчості, орієнтуючи її на соціальну значущість продуктів творчості. Подібний підхід не виключає важливості суб’єктивної новизни, а суттєво доповнює її. В процесі творчої роботи виникає необхідність поступової переорієнтації творчості студента у творчість спеціаліста.

На основі аналізу професійної діяльності молодшого спеціаліста в галузях електроніки та приладобудування нами виявлено, що спектр видів діяльності сучасного спеціаліста значно виходить за межі технічної творчості. Раціоналізаторська і винахідницька діяльність як важлива частина технічної творчості спеціаліста невід’ємна від інформаційної, економічної, організаційної, науково-дослідницької та інших видів діяльності.

Теоретичні дослідження і узагальнення досвіду організації науково-технічної творчості молоді у закладах освіти різного типу, а також ретроспективний аналіз багаторічної педагогічної діяльності автора, дозволили обгрунтувати зміст даного поняття.

Науково-технічна творчість – ефективний засіб формування у студентів професійно важливих якостей (ПВЯ) особистості спеціаліста. Вона є педагогічним процесом, який організовується з метою формування та розвитку професійно важливих якостей спеціаліста і передбачає залучення студентів до різноманітних видів діяльності, їхню участь у соціальних і виробничих відносинах. У ракурсі всієї системи навчально-виховного процесу в цілому НТТМ доцільно розглядати як підсистему професійно-творчої підготовки майбутніх фахівців, невід’ємний чинник навчально-виховного процесу у вищій школі.

Виступаючи однією з важливих педагогічних проблем НТТМ в даний час не має цілісної методологічної і теоретичної основи, що зумовлює актуальність розробки структури і змісту науково-технічної творчості як важливого засобу формування у студентів професійно важливих якостей спеціаліста.

Інтенсивне взаємопроникнення знань у різних галузях електроніки, інтеграція схемотехніки, конструювання та технології виготовлення радіоелектронної апаратури, визначають необхідність формування у майбутнього спеціаліста комплексу професійно важливих якостей, для швидкого переключення з одного виду діяльності на інший, з однієї спеціалізації – на іншу. У зв’язку з цим у дослідженні акцентується проблема виявлення структури базових професійно важливих якостей, спільних для молодших спеціалістів у галузях електроніки та приладобудування, незалежно від конкретної спеціальності і спеціалізації.

З урахуванням швидкої зміни принципів побудови електронної апаратури, переходу на нову елементну базу, освоєння принципово нових технологій, збору і монтажу апаратури та приладів, технологій регулювання апаратури і діагностики засобами ЕОМ було виявлено явно виражену тенденцію зміни характеру і засобів праці молодших спеціалістів, а також їх використання на виробництві.

Обгрунтовуючи перелік знань, умінь, навичок, рис особистості молодшого спеціаліста у галузі електроніки і приладобудування, ми враховували кваліфікаційні характеристики. Найбільшу увагу було приділено теоретичному аналізу тенденцій розвитку галузей та їх експертній оцінці. У складі експертної групи були провідні спеціалісти галузі: працівники заводу “Інфракон”, Вінницького радіолампового заводу, заводу “Маяк”, викладачі Вінницького державного технічного університету, а також керівники кадрових підрозділів підприємств. Кількісний склад групи – 20 спеціалістів, серед яких: 2 доктори технічних наук, професори, 6 кандидатів технічних наук, доцентів. Коефіцієнт репрезентативності експертної групи склав 0, 6988, що дозволило вважати результати експертної оцінки вірогідними.

Результати обробки експертних анкет дозволили визначити структуру базових професійно важливих якостей спеціаліста таким чином: ПВЯ, що характеризують професійний рівень з урахуванням прогностичних вимог; ПВЯ, що визначають творчий потенціал вищого закладу освіти І-ІІ рівнів акредитації; ПВЯ, що забезпечують професійне зростання спеціаліста; якості особистості, що визначають соціальну і трудову активність майбутніх керівників виробництва середньої ланки.

Суть експерименту полягала у наступному. В результаті багаторічних спостережень за характером експериментально-конструкторських робіт і аналізу діяльності при створенні різноманітних технічних об’єктів на першому етапі були визначені зміст роботи, що проводиться на різних етапах, та необхідний рівень кваліфікації виконавців. За час проведення експериментальної роботи в експериментально-конструкторському бюро (ЕКБ) та творчих загонах були виконані розробки, аналіз яких свідчить про різноманітність предметних галузей діяльності студентів (рис. 1). Складовими об’єктів були: пристрої, блоки, вузли. Потім був запропонований перелік основних робіт, що проводились на стадії розробки та виготовлення експериментальних зразків виробів, які були класифіковані за певними рівнями залежно від складності, послідовності виконання відповідно до вимог нормативно-технічної документації на етапі розробки нової техніки.

На основі узагальнення результатів теоретичного аналізу стану досліджуваної проблеми зроблено висновок щодо недооцінки науково-технічної творчості студентів як дійового засобу формування спеціаліста з соціально доцільною структурою професійно важливих якостей. Разом з тим позитивний досвід організації НТТМ у ряді вищих закладів освіти, ретроспективний аналіз нашої практичної діяльності дали змогу визначити основні функції науково-технічної творчості, розкрити зміст компонентів професійно важливих якостей. Останнє дозволило встановити основні напрями і тенденції розвитку та удосконалення системи науково-технічної творчості (зміст, організаційні форми і методи).

Встановлено, що в педагогічній науці не знайшла свого відобра-ження структура соціально потрібних професійно важливих якостей молодшого спеціаліста в галузі, яка досліджується. НТТМ у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації потребує більш повної реалізації з основних напрямків, спрямування на формування професійно важливих якостей і професійно-творчого становлення особистості.