Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення

Основу стійкості банку по капіталу складає обсяг власного капіталу банку. Комерційна стійкість банку визначає рівень його зв»язків з іншими суб»єктами ринкової інфраструктури, розвинутість і міцність взаємовідносин з управлінськими структурами держави, включення в систему міжбанківських відносин, співробітництво з клієнтами банку

тощо. Організаційна стійкість банку визначається перш за все рівнем і якістю функціонально-технологічної документації, що регламентує всі аспекти його діяльності, які стосуються організаційної структури і специфічних банківських операцій. В основу функціональної стійкості банку покладено або ж його спеціалізацію щодо спектра банківських послуг і продуктів, або ж універсалізацію банку, розширення кола його операцій.

Фінансова стійкість комерційного банку виражає узагальнюючу результативність всіх складових його стійкості і вимірюється системою показників, насамперед, обсягом і структурою власних ресурсів, рівнем прибутковості, нормою прибутку на власний капітал, встановленими показниками ліквідності, мультиплікативною ефективністю власного капіталу, обсягом створеної доданої вартості тощо.

На фінансову стійкість комерційного банку впливають як макро- і мікроекономічні фактори, так і фактори неекономічного характеру. В дисертації вони встановлені, між ними виявлені прямі і зворотні зв»язки. Дана класифікація різних факторів (див. рис. 1).

В дисертації запропоновані декілька фінансових показників, що відображають різні аспекти фінансової стійкості банку. Доведено, що найбільш узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок чи дефіцит власних ресурсів банку (КФС1). Дане співвідношення обов'язково більше нуля, а його зміна в бік збільшення свідчить про цілеспрямовану політику банку на поліпшення його фінансового стану. І, навпаки, різкі зміни показників в періодах, що аналізуються, свідчать про незавершеність формування остаточного типу банку (універсальний, галузевий, інвестиційний, спеціалізований тощо) і про його досить сильну залежність від зміни ринкової кон'юнктури.

Додатковим оціночним показником вірності зробленого висновку по КФС є співвідношення власних ресурсів банку нетто і брутто (КФС2). Цей показник обов'язково більший 0. Його нульове значення свідчить про немобільність дій банку у випадку виникнення банківського ризику. Поряд з структурою власних ресурсів на загальну мобільність банку впливає характер розміщення залучених ресурсів, спрямованість на можливість маневру (мобільність банку) у випадку виникнення непередбачених ситуацій.

Оцінка стійкості по відношенню до кон'юнктурних зрушень на ринку здійснюється за допомогою показника, що виражає співвідношення власних і залучених коштів (КФС3). Його динаміка свідчить про підвищення стійкості при зростанні показника і про її зниження у випадку зменшення показника. Його аритмія зумовлює ризик втрат у процесі формування стійкості ресурсної бази банку і виступає як ознака загострення проблеми поточної ліквідності.

Ризик незбалансованої стійкості банку визначається величиною довгострокових депозитів в складі залучених ресурсів (КФС4). Його збільшення свідчить про збалансоване управління активними і пасивними операціями по строкам, обсягам залучення і розміщення грошових ресурсів банку. Зниження або відсутність його сигналізує про вразливість банку для будь-яких змін на кредитному ринку.

Підвищення рівня забезпеченості власними коштами залучених банком ресурсів (КФС5) відображає зміцнення фінансової стійкості. В той же час воно обмежує ефективність діяльності банку за рахунок зниження віддачі від фінансового ліверіджу. Зниження КФС5 на протязі періодів, що аналізуються, може свідчити про агресивну кредитну політику і потенційні кредитні ризики.

Співвідношення між власними ресурсами банку і головними структурними елементами залучених й запозичених коштів складається, насамперед, під впливом конкретних умов, в яких він діє: універсалізації чи спеціалізації, особливостей кредитної й депозитної тактики і стратегії, обсягу послуг, які надаються банком тощо. Але слід враховувати і те, що, незалежно від цього, значне перевищення обсягу залучених і запозичених коштів над власним капіталом може сигналізувати про погіршення фінансової стійкості комерційного банку і зумовлює необхідність оперативного й дійового реагування на з боку керівництва. Показники фінансової стійкості банку наведені на рис. 2.

Структура ресурсів комерційних банків істотно відрізняється і за питомою вагою різних елементів залучених коштів в чистих пасивах, значна диференціація властива банкам і щодо співвідношення депозитних коштів клієнтів, міжбанківських кредитів в сумі з вкладами і обсягом чистих пасивів. Аналіз показав, що зазначена диференціація в більшій мірі властива співвідношенню суми депозитів і вкладів з чистими пасивами, ніж співвідношенню суми депозитних коштів клієнтів, міжбанківських кредитів і вкладів. Це означає, що деякі з банків зовсім не звертаються до запозичення міжбанківських кредитів (досить «дорогих» ресурсів), а інші це роблять в незначній мірі.

У третьому розділі – «Вдосконалення формування ресурсів комерційного банку для забезпечення фінансової стійкості» – досліджені три вузлових питання: структура ресурсів банків і страхування їх розміщення; вплив власного капіталу на фінансовий стан комерційного банку; методи оптимізації залучених й запозичених коштів для досягнення фінансової стійкості банку.

В роботі показано, що структура ресурсів банку істотно впливає на достатність його капіталу. Активи банку здебільшого складаються з позичок і фінансових вкладень. Оцінка достатності капіталу за допомогою мінімального коефіцієнта ризиковості активів базується на положенні, що деякі активи банку більш ризикові, ніж інші, і тому цей більший ризик слід пильніше контролювати. Структура банківського капіталу має бути здатною витримати ризик втрат будь-яких активів.

Від ризиковості позик залежать і ставки відрахування коштів в резерв комерційних банків. Якщо виявиться його недостатність, вони мають покривати одержані у звітному році збитки від кредитної діяльності за рахунок зменшення інших своїх фондів. Власний капітал має вирішальне значення для