Принципи забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

Останнім часом усе частіше зустрічається холера Ель-Тор зі стертими й легкими формами захворювання, але більш частим вібріоносійством. Хворих зазвичай госпіталізують до інфекційної лікарні. Їх транспортування здійснюють на спеціально виділеному транспорті в супроводі медичного працівника. На транспорті треба мати ємкості для збирання виділень хворого, дезінфікуючі розчини й необхідні медикаменти для надання невідкладної допомоги.

Лікування. Слід поповнювати втрачену воду й солі шляхом введення спеціальних сольових розчинів, давати хворому питво й антибіотики. Виписують хворого з лікарні тільки тоді, коли отримано три негативних результати бактеріологічних досліджень випорожнень. За особами, які перенесли холеру, встановлюють диспансерне спостереження впродовж трьох місяців.

Профілактика. Попередження замету холери на територію країни здійснюється комплексом санітарно-карантинних заходів. З появою навіть одиничних випадків холери встановлюють карантин на п’ять діб.

За вказівкою лікаря необхідно обстежитися на вібріоносійство. Під керівництвом медперсоналу проводять екстрену профілактику антибіотиками, повну санітарну обробку й дезинфекційні заходи.

Режим роботи в ізоляторі. Робота в ізоляторі спрямована на забезпечення персоналом особистої та загальної профілактики проти зараження інфекційними захворюваннями. Дотримання режиму обов’язкове для всього медичного й обслуговуючого персоналу. Усі без винятку повинні знати режим роботи й обсяг своїх функціональних обов’язків. Персоналу має бути проведена імунізація, а у разі необхідності йому призначають специфічну екстрену профілактику. В ізоляторі слід працювати в захисному одязі, забороняється виходити в ньому за межі ізолятора, а також їсти в ньому, пити воду й курити.

Медичному та іншому обслуговуючому персоналу слід щодня робити дворазову термометрію тіла. Медичний персонал і працівники харчоблоку один раз на 10 днів мають обстежуватися на вібріоносійство. У кожному приміщенні й на робочих місцях повинен бути дезінфікуючий розчин для обробки рук. Після закінчення роботи виходити з ізолятора дозволяється тільки через санпропускник.

Прибирання приміщень має проводитися тільки вологим способом і щонайменше двічі на день. Інвентар зволожують 5% -вим розчином лізолу (3% -вим розчином хлораміну, 1% -вим розчином хлорного вапна). Після закінчення прибирання весь інвентар має бути продезінфікований.

Ще однією гострою інфекційною хворобою є чума. Її збудником є паличка. Захворювання належить до групи особливо небезпечних і карантинних інфекцій.

Інкубаційний період – 1-8 діб, у середньому 2-4 доби. Основними носіями інфекції є гризуни (бабаки, ховрашки, піщанки, пацюки). Переносниками її збудника є блохи, в організмі яких розмножуються бактерії. Можливе також інфікування людини через ушкоджену шкіру під час контакту з гризунами й іншими хворими тваринами. У разі зараження людини в природних осередках розвивається бубонна чи септична чума, повітряно-краплинної передачі збудника від хворих людей – її легенева форма.

Ознаки захворювання. Швидке підвищення температури до 39-40, лихоманка, сильний головний біль, запаморочення, хитка хода, невиразна мова, можливі психомоторні порушення. За бубонної форми спершу виникає біль в місці майбутнього бубону, збільшуються лімфатичні вузли, потім з’являється хворобливий бубон. За легеневої форми інтоксикація найтяжча: задишка, кашель з виділенням рідкого мокротиння з кров’ю, швидке наростання гострої дихальної недостатності та зниження серцево-судинної діяльності. Якщо легенева форма переходить у септичну, то бурхливо зростає інтоксикація, спостерігаються крововилив у шкіру й слизові оболонки, кривава блювота, кровотечі.

Лікування. Необхідне щонайшвидше введення антибіотиків. Хворого на чуму на спеціально виділеному транспорті слід доставити у лікарню для особливо небезпечних інфікованих, яку зазвичай відкривають в осередку ураження.

Лікарня має працювати в суворо протиепідемічному режимі. Хворих слід розміщувати індивідуально. У відділенні, де знаходяться хворі на чуму, весь медичний персонал має працювати в повному протичумному костюмі, який щодня необхідно піддавати дворазовій термометрії, а після закінчення роботи медпрацівниками дозволяється виходити тільки через спеціальний санітарний пропускник. Обов’язкова поточна (тричі на добу) й заключна дезінфекція.

У районі, де виявлено захворювання на чуму, встановлюють карантин на шість діб від дня ізоляції останнього хворого.

Профілактика. Охорона території країни від завезення чуми, як і інших карантинних інфекцій, здійснюється згідно зі спеціальними правилами.

У природних осередках чуми організовують постійне спостереження, вилов і лабораторне дослідження гризунів та ектопаразитів (гниди та ін.). Проводяться заходи щодо знищення носіїв збудника хвороби. Населенню, яке живе у природних осередках чуми, роблять щеплення.

Останніми десятиліттями економічно розвинуті країни почали озброювати свої армії засобами ураження, що діють на нових фізичних принципах, до таких засобів належить радіологічна зброя.

Ураження радіологічною зброєю ґрунтується на використанні радіоактивних речовин. Це можуть бути заздалегідь приготовлені порошкоподібні суміші чи рідкі розчини речовин, що містять у своєму складі радіоактивні ізотопи хімічних елементів зі спеціально підібраними інтенсивністю випромінювання й періодом напіврозпаду. Основним джерелом одержання радіоактивних речовин можуть бути відходи, що утворюються в процесі роботи ядерних реакторів. Вони можуть бути також напрацьовані шляхом опромінення в ядерних реакторах речовин зі стабільних хімічних елементів. Однак експлуатація такої зброї ускладнюється значним радіоактивним фоном, що створює небезпеку опромінення обслуговуючого персоналу. Іншим ймовірним варіантом радіоактивної зброї є використання радіоактивних речовин, що утворяться безпосередньо у мить вибуху термоядерного заряду. На цьому принципі ґрунтувався