Підбір допоміжних речовин при виготовленні ліків для дітей. Особливості технології, контролю та зберігання ліків для новонароджених та дітей до року

 

Фармакодинаміка лікарських засобів у дітей визначається онтогенетичними особливостями клітинних рецепторів, які відповідають за реагування на ліки. Наприклад, у новонароджених більш низький рівень катехоламінів у тканинах через низьку активність ферментів, які синтезують ці гормони, а також незрілість механізмів зворотного їх захоплення. Новонароджені також чутливі до адреноміметиків, на які при їхньому застосуванні може спостерігатися неадекватна відповідь через низьку активність окремих ферментів (моноамінооксидази і катехол-О-амінотрансферази).

Фармакокінетика лікарських препаратів у дітей, крім абсорбції лікарського засобу, має ще й особливості їхнього розподілу, метаболізму та виведення з організму. На розподіл лікарського засобу в організмі дитини впливає вміст рідини в організмі, здебільшого позаклітинної. Уміст жирових речовин у недоношених новонароджених значно знижений, практично відсутній, тому жиророзчинні лікарські засоби накопичуються в них у меншій кількості. Зв’язування лікарських препаратів з білками плазми у новонароджених також істотно нижче, оскільки вони мають знижений уміст білка загалом і альбуміну зокрема: відповідно 46-52 г/л і 23-28 г/л (у той час як в дорослих ці показники відповідно становлять 72-80 г/л і 45-52 г/л). Ще однією особливістю дітей раннього віку є більша проникність гематоенцефалічного бар’єру для лікарських речовин, що може бути причиною більш високої чутливості новонароджених до препаратів центральної дії (наприклад, опіоїдів, протигістамінних засобів).

Крім того, у новонароджених знижена активність низки ферментів, які беруть участь у біотрансформації лікарських речовин у печінці, порівняно з дорослими: наприклад, НАДФ • Н-цитохромС-редуктази – у 3 рази, цитохромоксидази Р-450 – у 1, 5 разу. Знижена активність ферментів призводить до зниженої інтенсивності процесів окиснення, гідроксилювання, гідролізу і деалкілірування – тобто до більш повільного перетворення лікарських речовин. Формування ферментних систем, які беруть участь у другій фазі біотрансформації ліків, відбувається до кінця першого року життя. Якщо порівняти період напіввиведення препаратів у новонароджених і дорослих, то, наприклад, він становить відповідно 2, 2-5, 0 і 1, 9-2, 2 год для парацетамолу, 25-100 і 40-50 год для діазепаму, 4, 5-11 і 10-15 год для саліцилатів.

Дитячий організм значно відрізняється від дорослого. Всмоктування лікарських засобів, що надходять в організм дитини, непередбачувано. Через малу м'язову маси дитини і недостатності периферичного кровообігу важко передбачити, які результати може дати внутрішньом'язове, підшкірне введення ліків. Це може привести до високих і навіть токсичною концентраціям лікарських засобів в організмі. Найбільш небезпечними в таких ситуаціях є серцеві гікозиди, антибіотики, протисудомні засоби.

Сильнодіючі речовини призначають малюкам в крайньому випадку і неодмінно під наглядом лікаря.

Оральне введення ліків також непередбачуване. У новонароджених відсутня секреція шлункового соку, знижена активність ферментів, концентрація жовчних кислот і інші чинники, що визначають швидкість і повноту всмоктування ліків. Знижена активність травних ферментів і жовчних кислот зменшує всмоктування жиророзчинних ліків.

Перетворення (біотрансформація) лікарських засобів сповільнена. В період розвитку плоду від 28 тижнів до пологів по 7-у добу життя дитини вплив ліків на організм дитини особливо велике. Це пов'язано з недостатністю ферментів, недорозвиненням багатьох систем, у тому числі центральної нервової системи. Тому лікарські засоби перебувають в організмі дитини в незмінному вигляді. У дітей до 4 років активність ферментів печінки, прискорюють і полегшують перетворення ліків, більш низька, ніж у дорослих, тому багато препаратів повільно руйнуються і довго циркулюють в організмі.

Як правило, у новонароджених зв'язування з білками крові ослаблено, тому спостерігається висока концентрація вільного препарату в плазмі. Оскільки саме вільна (незв’язана) речовина надає дію, це може привести до посилення ефекту ліки або навіть до проявів токсичності.

Вплив лікарського засобу на організм практично не залежить від віку пацієнта. Тому спеціальних лікарських засобів для дітей не існує. Фармацевту слід пам'ятати, що тільки 5% всіх лікарських засобів досконально випробувані на дітях і мають відповідне схвалення федеральних органів для застосування в педіатрії.

Виведення (екскреція) лікарських засобів з організму дитини загальмована, оскільки недостатня функція печінки і нирок. Виведення ліків з організму відбувається, головним чином, за участю нирок. Ниркова система у новонароджених розвинена недостатньо, її функція досягає значень, характерних для дорослих, тільки до кінця першого року життя. Тому виведення ліків нирками у грудних дітей відбувається повільніше неї, ніж у дітей старшого віку і у дорослих, що також враховується при підборі дози.

 

 

Сила, характер дії і точність дозування ліків у дітей значною мірою залежать від введенння і виду лікарської форми, які визначають швидкість підвищення концентрації препарату в крові і тканинах. Особливо це важливо для новонароджених і грудних дітей, у яких протягом перших трьох місяців тільки встановлюється численні обмінні процеси.

Найбільша точність дозування досягається при парентеральному застосуванні ліків. Однак, незважаючи на відомі позитивні сторони ін’єкційних ліків, при їх застосуванні у дітей молодших вікових груп спостерігається ряд негативних явищ: можливість інфікування організму, ушкодження нервово-м’язового апарата, больовий синдром, алергічні реакції загального і місцевого характеру, які останнім часом зустрічаються все частіше. До того ж внутрішньом’язове введення ліків у дітей менш ефективне, що обумовлено відносно малою масою кісткових м’язів і підшкірного жиру, а також низькою активністю м’язових скорочень.

Незважаючи на уявну простоту й природність, пероральне введення ліків дітям обумовлює комплекс взаємозалежних проблем, зокрема проблему смаку й запаху