Підбір допоміжних речовин при виготовленні ліків для дітей. Особливості технології, контролю та зберігання ліків для новонароджених та дітей до року

В аптеках змішування лікарських речовин здійснюється в ступках при періодичному знятті порошку зі стінок ступки і товкачика целулоїдною пластинкою. Перевірка однорідності проводиться натисненням товкачиком на порошкову суміш, зібрану в центр ступки, – не повинно спостерігатися наявності не подрібнених часток, блискіток.

Для того, щоб одержати однорідну порошкову суміш існує кілька правил змішування.

В усім різноманітті прописів складних порошків можна розрізнити 2 випадки:

- 1-й випадок – коли лікарські засоби складного порошку виписані в рівних чи приблизно рівних кількостях;

- 2-й випадок – коли лікарські засоби складного порошку виписані в різко різних кількостях.

В залежності від властивостей лікарських засобів існує кілька правил змішування лікарських засобів, загальних для обох випадків. Причому, в обох випадках порядок змішування визначається фізико-хімічними властивостями речовин (кристалічною будовою, насипною чи об'ємною масою, затиранням пор ступки, запахом, фарбуванням, щільністю й ін.).

У першому випадку, коли лікарські речовини прописані в рівних кількостях і фізико-хімічних властивостях їх однакові, порядок змішування не має значення, їх змішують, як правило, у порядку прописування.

Якщо прописані кількості речовин однакові, а фізико-хімічні властивості їх відрізняються, існують наступні правила змішування:

1. Першим завжди подрібнюють речовина більш індиферентна.

2. При відсутності в прописі індиферентної речовини, спочатку розтирають речовину, що має найменший відсоток втирання в пори ступки. Часто величина втрат порошку порозумівається електризацією стінок ступки і порошку (різнойменні заряди). Тому важливо передбачати величину втрат, щоб правильно вирішити питання про розтирання інгредієнтів у не затертій ступці, тому що втрати при розтиранні речовини в не затертій ступці порівняно великі.

3. Спочатку подрібнюють крупнокристалічні речовини, потім дрібнокристалічні і, нарешті, аморфні.

4. Першим додають у затерту ступку важкі, потім – більш легкі речовини. Легко розпорошуються речовини додають в останню чергу.

Про розпиленість лікарських речовин судять не по величині їхньої щільності, а по величині об’єму, що займають речовини масою 1 г за умови вільного насипання (без втрамбовування) у мірну ємність. Чим більший об’єм займає речовина, тим легше вона розпорошується. Розпиленість лікарських речовин практично можна визначити в такий спосіб: у ряд циліндрів поміщають різні лікарські речовини, насипані в однакових вагових кількостях (по 10г), при цьому наочно видно, що вони мають різний об'єм насипну чи масу.

Залежно від кількості інгредієнтів можуть бути однокомпонентні порошки (ксероформну присипка) ; двокомпонентні, один з яких представлений цукром молочним або глюкозою (більшість порошків), двокомпонентні, що не містять ні цукру, ні глюкози; а також порошки, що складаються з 3 компонентів і більше. Найбільшу питому вагу серед інших порошків мають двокомпонентні порошки з глюкозою або цукром. Це пояснюється тим, що дозування лікарських речовин, як правило, складає соті і тисячні частки грамів (вітаміни, фенобарбітал, димедрол та ін.), Тому для виготовлення таких порошків потрібно наповнювач, роль якого в даному випадку виконує цукор або ж глюкоза.

Тверді лікарські форми найбільш стійкі щодо мікробної контамінації, але часто вони не задовольняють вимогам щодо цього. Крім того, таблетки, використовувані для виготовлення дитячих порошків, самі можуть служити джерелами мікроорганізмів (обсіменіння таблеток в процесі виробництва, особливо на стадії грануляції). Слід враховувати, сто збереженню мікробної контамінації сприяє присутність вуглеводів (наповнювачі для порошків), що є добрим субстратом для розвитку мікроорганізмів.

Порошки для внутрішнього застосування не є оптимальною лікарською формою (особливо для новонароджених), так як вони є напівфабрикатом, який при прийомі розчиняють або суспендують в лікувальному закладі чи вдома; додають коригенти домашнього виготовлення (соки, сиропи, варення тощо), що може призвести до зміни фармакологічного ефекту.

В даний час вишукують можливості заміни порошків на стерильні розчини та інші лікарські форми із збереженням певної концентрації речовин. Заміна порошків розчинами дає цілий ряд переваг: виключає використання допоміжних речовин, що сприяють мікробної контамінації препаратів; забезпечує більш високу швидкість всмоктування і ступінь абсорбції; дає можливість забезпечити стерильність; сприяє збільшенню термінів зберігання від 10 до 30 днів і більше.

 

 

Згідно наказу МОЗ №812 виробництво (виготовлення) лікарських засобів здійснюється в асептичних умовах (або з використанням ламінарного боксу) відповідно до ДФУ та інших нормативно-правових актів МОЗ України за правилами технології відповідних лікарських форм.

Розчини для внутрішнього застосування для немовлят і дітей до року готують масооб’ємним способом на стерильній воді очищеній або воді для ін’єкцій в асептичних умовах без додавання стабілізаторів чи консервантів

При виготовленні дитячих лікарських форм слід звертати особливу увагу на стабільність лікарських засобів, особливо у вигляді розчину.

Нестабільні водні розчини наступних лікарських засобів: ацетазоламід, алопуринолу, аміодарону, амлодипіну, азатиоприна, кофеїну, каптоприлу, клоназепама, клонідепіна, даапсона, еналаприлу, індинавіру, ізрадипін, ламатріджіна, леводопи, левофлоксацина, мексілетріна, ніфедипіну, омепразолу, пропілтіоураціла, піразинаміду, рифампіцину, сертаніна, спіронолактону, топирамата, Урсодіол, верапамілу. Тому розчини даних речовин приготовлені бути не можуть.

Дитячий організм в силу незакінченого формування дуже чутливий до мікроорганізмів, які можуть перебувати і в лікарських препаратах. Мікробна контамінація лікарських форм робить їх надзвичайно небезпечними для організму відносно розвитку інфекції. Нерідко виникає пірогенна реакція організму у відповідь на введення лікарських препаратів, контамінованих мікроорганізмами.