Організаційно-правові засади діяльності державної виконавчої служби в Україні

діянням, передбаченим кримінальним законодавством України [115].

Суб’єктом, що несе відповідальність за цією статтею, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так й інші особи, що зобов’язані відшкодувати збиток. Відповідно до ст. 28, 29 Кримінального процесуального кодексу України цивільний позов у кримінальній справі може бути пред'явлений обвинувачуваному або особі, що несе матеріальну відповідальність за його дії [116].

Із суб'єктивного боку правопорушення, передбачене ст. 51-1 КУпАП виражається тільки в навмисних діях або бездіяльності. Боржник усвідомлює протиправність ухилення від відшкодування збитку, заподіяного злочином, але, незважаючи на це, робить зазначені дії або вчиняє бездіяльність.

Матеріали за цим адміністративним правопорушенням оформляють і разом з протоколом, складеним державними виконавцями на підставі рішення або вироку суду, направляють на розгляд районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (ст. 221 КУпАП) [117].

Згідно з статистичними даними ефективність дії цієї статті у запобіганні вищевказаним правопорушенням досить неефективна. Так, наприклад, в 2011 р. було оформлено тільки 11 протоколів відносно 13 осіб про вчинення вказаного правопорушення, із яких 10 було притягнуто до адміністративної відповідальності [118].

Аналогічним чином здійснюється провадження по справах про адміністративні правопорушення передбачені ст. 188-13 КУпАП, „Невиконання законних вимог державного виконавця” [119].

Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, що передбачено цією статтею, проявляється у діях або бездіяльності, які пов’язані з:

- невиконанням законних вимог державного виконавця по усуненню порушень законодавства про виконавче провадження;

- втратою або несвоєчасним відправленням виконавчого документа;

- непредставленням або поданням неправдивих відомостей про доходи й майнове положення боржника;

- неповідомленням боржником про зміну місця роботи (перебування) ;

- неявкою без поважних причин за викликом державного виконавця.

Суб'єктами адміністративного правопорушення є посадові і службові особи, а також фізичні та юридичні особи, в тому числі іноземні юридичні особи, які у встановленому порядку зареєстровані на території України.

Вказане адміністративне правопорушення здійснюється умисно, тобто у формі прямого наміру. Винна особа усвідомлює, що своєю дією або бездіяльністю вона не виконує законні вимоги державного виконавця [120].

За цими адміністративними справами матеріали оформляють і протокол складають, згідно зі ст. 255 КУпАП, державні виконавці, а рішення, по справі про вчинення цього адміністративні правопорушення, згідно ст. 221 КУпАП, приймає суддя районного, районного у містах, міського чи міськрайонного суду [121].

За ст. 188-13 КУпАП у 2004 році було протокольно оформлено 164 матеріали відносно 164 осіб; 101 особа була судом притягнута до адміністративної відповідальності, відносно 63 осіб справа була закрита [122].

По іншому вирішуються питання про відповідальність за вчинені правопорушення, передбачені Законом України „ Про виконавче провадження”.

Так, згідно з положеннями, ст. 87 цього Закону „Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії та рішення про поновлення на роботі”, боржник несе адміністративну відповідальність, якщо у встановленій державним виконавцем строк він не виконав дії, які можуть бути виконані лише боржником, або ж не виконав рішення про поновлення на роботі. В цих випадках державний виконавець виносить постанову про накладання штрафу на боржника, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

Такі повноваження надані державному виконавцю згідно зі ст. 5 Закону України „ Про виконавче провадження”. В цій статті, зафіксовано, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Одним із правопорушень, які передбачені в цій статті є невиконання боржником рішення, що зобов'язує останнього виконати певні дії.

Якщо боржник не виконає без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, а також невиконання ним рішення про поновлення на роботі, державний виконавець має право винести постанову про накладення штрафу на боржника.

Умови, за яких державний виконавець має право накласти на боржника штраф за невиконання рішення, що зобов'язує його виконати певні дії, такі:

- невиконання боржником рішення, що зобов'язує його виконати певні дії в строк, встановлений державним виконавцем. Це положення передбачене в ч. 2 ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження”;

- завчасне попередження державним виконавцем боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку із стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій;

- своєчасне направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження стягувачу, боржнику та органу чи посадовій особі, який (яка) видав (ла) виконавчий документ, (ч. 5 ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження”). Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток;

- відсутність поважних причин для невиконання.

Поважними причинами слід вважати такі причини, які роблять неможливим виконання рішення у встановлений державним виконавцем строк. Слід зазначити, що такими причинами, безумовно, є обставини, за яких виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню. Це може бути: смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони – юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво; визнання стягувача або боржника недієздатним; проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених