Біотопи водойми

Тема 2. Біотопи водойми

2.1. Класифікація континентальних водойм

2.2. Річки, їх характеристика. Типи живлення та фази водного режиму річок

2.3. Будова річки за поперечною і поздовжньою течією

2.4. Умови життя гідробіонтів в річках

2.5. Населення річок

2.6. Класифікація озер за походженням та характером водного живлення

2.1. Класифікація континентальних водойм

Водний об'єкт в заглибленні суші, який характеризується уповільненим рухом води або повною його відсутністю називається водоймою. Континентальні водойми можуть бути:

- природними (природні скупчення води у западинах);

- штучні (штучно створені скупчення води в штучних або природних заглибленнях земної поверхні).

Природні водойми в основному представлені річками, озерами і болотами, штучні - каналами, водосховищами і ставками. Переважна більшість континентальних водойм прісні, рідше - солонуваті і солоні (деякі безстічні озера).

З 33 класів водних рослин в прісних водах представлені 13, із 63 класів тварин - 19. Із рослин в прісних водах найчастіше зустрічаються гриби, синьо-зелені, діатомові і зелені водорості, а також квіткові, з тварин - найпростіші, коловертки, олігохети, черевоноги, двостулкові молюски, личинки комах і риби.

2.2. Річки, їх характеристика. Типи живлення та фази водного режиму річок

Річки являють собою водойми, водна маса яких рухається під дією сили тяжіння (рух відбувається від витоку до гирла внаслідок різниці їх положення над рівнем моря). Витоком річки може бути озеро, болото, джерело, а в горах - льодовики.

Річки, що виносять свої води в океани, моря або озера, називаються головними, а ті, що в них впадають - притоками. Сукупність усіх річок, що скидають свої води через головну річку, складає річкову систему . Частина суші, що зайнята річковою системою і відокремлена вододілами від інших ділянок, утворює річковий басейн, а поверхня, з якої вона збирає води - водозбірну площу. Вододільна лінія річкового басейну являє собою замкнений контур, що відокремлює суміжні водозбори.

Живлення річок відбувається поверхневими і підземними водами. Поверхневе живлення в свою чергу поділяється на:

1- снігове (обумовлене таненням весною снігу, який накопичувався на протязі зими);

2 - дощове (за рахунок дощів і злив);

3 - льодовикове (стік від танення льоду і вічних снігів у високогір'ях). Найбільший льодовиковий стік спостерігається в самі жаркі місяці року. Більшість річок мають мішане живлення, з переважанням одного із джерел живлення. Наприклад, Дніпро взимку живиться підземними водами, весною - талими, влітку, восени - дощами та підземними. В зв'язку з цим кількість води в річці змінюється по сезонам.

В залежності від умов живлення в режимі річок виділяють: повінь, паводки і межень.

Повінь - це фаза водного режиму річки, яка щорічно повторюється в даних кліматичних умовах в один і той самий період року та характеризується найбільшою водністю, високим і тривалим підйомом рівня води. Повінь викликається на рівнинних річках сніготаненням (весняна повінь), а на високогірних річках - таненням снігу і льодовиків (літня повінь).

Паводок - фаза водного режиму річки, яка може багаторазово повторюватися в різні пори року і характеризується інтенсивним, але короткочасним збільшенням рівня води. Викликається дощами або сніготаненням під час відлиг.

Межінь - це фаза водного режиму річки, яка повторюється в одні й ті самі пори року і характеризується малою водністю, тривалим стоянням низького рівня. Виникає внаслідок зменшення (падіння) живлення річки. До літньої межені (літньо-осінньої) відносять період від кінця повені до осінніх паводків, а при їх відсутності - до початку зимового періоду, тобто до появи на річці льодових явищ. Зимова межінь звичайно співпадає з періодом льодоставу.

Річки звичайно протікають у вузьких пониженнях - долинах. В них розрізняють:

1 - ложе (найбільш понижена частина долини);

2 - тальвег (лінія, що з’єднує найнижчі точки долини);

3 - корінне русло (заглиблення в ложі, по якому вода тече в період межені);

4 - заплава (частина річкової долини, по якій вода тече в період повені).

В межень висушена заплава знаходиться над рівнем води, утворюючи заплавну терасу. Вище заплавної тераси можуть розташовуватися в один або декілька ярусів надзаплавні тераси - це геологічні пам'ятники минулих, більш високих залягань русла річки, коли річкова долина була мілкішою.

2.3. Будова річки за поперечною і поздовжньою течією

За поперечною течією річки виділяють: 1 - ріпаль (прибережна частина течії); 2 - медіаль (середина); 3 -

стрижень (ділянка з найбільшою швидкістю течії).

Кількість води, що протікає за одиницю часу через поперечний переріз річки, називається її витратами. Річні витрати води характеризують водність річок. Так, наприклад, в самій багатоводній річці світу Амазонці - середні витрати складають 175 000 м3/с.

За поздовжньою течією (тобто в напрямку від витоку до гирла) розрізняють: 1 - верхню течію; 2 - середню течію; 3 - нижню течію річки.

Верхня течія відносно маловодна, тут значна крутизна ухилу і відповідно швидка течія води.

З переходом до середньої і нижньої течії ухил русла зменшується, річка, як правило, стає багатоводною за рахунок приток, швидкість течії падає.

В верхівцях річок,