+3 8(066) 185-39-18
fбудуть зустрічатися планктонні водорості і тварини. Серед водоростей найбільш багаті видами діатомові, зелені, менше синьо-зелених, евгленових. Серед планктонних річкових тварин найбільш багаточисельні інфузорії, кількість яких у Дніпрі досягає наприклад 0,5-1 тис.екз./л. Також в великій кількості зустрічаються безколірні джгутикові, коловертки, рачки. Найважливішу роль у реопланктоні відіграють бактерії, чисельність яких в рівнинних ділянках річок коливається від декількох сотень тисяч до декількох мільйонів екземплярів в 1 мл. Значно збільшується чисельність бактерій в річках нижче джерел забруднення.
Внаслідок турбулентного руху води планктон в річках розподілений досить рівномірно як в горизонтальному, так і в вертикальному напрямку. Кількість планктону на протязі року сильно варіює, зменшуючись до мінімуму взимку і під час повені внаслідок розбавлення талими водами, які не містять практично ніяких організмів за виключенням бактерій. Від весни до літа кількість планктону внаслідок розмноження зростає. Після літнього максимуму чисельність планктонних організмів починає падати, що в першу чергу пов’язане з переходом багатьох гідробіонтів в анабіоз на дні річки. Бентос річки переважно представлений тваринами, а донні рослини зустрічаються в річках тільки з прозорою водою. Представниками річкового бентосу є губки, мшанки, війчасті черев’яки, олігохети, личинки ручейників, веснянок, хірономід та інших комах, молюски, вищі ракоподібні.
Розподіл бентосу в річках відрізняється закономірною зміною його видового складу і біомаси в напрямку від берега до стрижня, особливо в рівнинних річках. В рівнинній течії в напрямку до середини русла біомаса організмів бентосу звичайно зменшується, але їх чисельність часто зростає. Це пояснюється тим, що біля берега грунти багатші на органічну речовину, течія повільніше і тут можуть існувати відносно крупні організми, оскільки їм не загрожує знесення і достатньо їжі. Ближче до стрижня річки утримуватися на течії можуть тільки дрібні форми, які прикріплюються до часточок піску, а також деякі крупні форми, що зариваються у пісок.
Бентос річок різко збіднюється під час паводків, коли при високій швидкості течії річки з грунту вимиваються і зносяться вниз за течією вищі раки, олігохети, ручейники, личинки двокрилих та інші організми.
Перифітон в основному складений з форм, що оселяються на мохах і квіткових рослинах, таких як камиш, кубишка, стрілолист, роголисник, очерет. На їх поверхні існують багаточисельні бактерії і водорості, найпростіші, личинки комах, губки, мшанки, деякі олігохети.
Нектон в основному представлений рибами, видова різноманітність яких особливо велика в річках низьких широт. Наприклад, в Єнісеї їх 39 видів, у Волзі - 59, в Конго і Амазонці відповідно 400 і 748 видів.
2.6. Класифікація озер за походженням та характером водного живлення
Озера - це різні за величиною і формою улоговини (котловини), що заповнені водою. За походженням розрізняють озера:
1 - тектонічні (улоговини яких утворилися в результаті тектонічних процесів - різких змін в земній корі,
наприклад, при землетрусах. Тектонічні озера бувають дуже глибокими (Байкал, Севан, Іссик-Куль).
2 – реліктові (наприклад, Каспійське та Азовське моря - як залишки Сарматського моря, що відокремилося від
Чорного моря після підняття суші).
3 - льодовикові - є результатом дії льодовиків, які вкривали колись величезні площі континентів. Наприклад,
це озеро Селігер, а також багаточисельні озера Скандинавії і Карелії.
4 - вулканічні озера - з'являються під дією вулканічних сил. Наприклад, Курильське озеро, Кронницьке та інші.
5 - дефляційні озера утворюються в результаті видування гірських порід і в западинах між барханами і дюнами, їх улоговини звичайно неглибокі .
6 - карстові озера. Це результат хімічної дії підземних і поверхневих вод.
7 - термокарстові озера виникають внаслідок заповнення водою заглиблень на поверхні землі, які утворюються в районах вічної мерзлоти, внаслідок танення підземних пластів або льоду. Такі озера розповсюджені на території Якутії.
8 - заплавні озера. Це ділянки, що відшнурувалися від колишнього русла.
9 - лагуни і лимани, що являють собою озероподібні водойми у морських узбереж. Лагуни - це неглибокий природний водний басейн, з’єднаний з морем вузьким проливом. Утворюються внаслідок відокремлення ділянки прибережної акваторії моря косою. Лимани - затоплені морем пригирлові частини річкової долини.
За характером водного живлення розрізняють озера: 1 - стічні; 2 - безстічні .
Стічні озера характеризуються тим, що поверхневі і підземні води, які до них надходять, витрачаються на живлення річок, що з них витікають, а також на випаровування і фільтрацію. Стічні озера мають стік майже на протязі всього року.
Безстічні озера - живляться джерельними водами і атмосферними опадами. Ці озера витрачають воду, що до них надходить в основному на випаровування і частково на просочування в грунт.
За складом води озера поділяються на прісні і солоні. Стічні озера як правило, бувають прісними. У безстічних озерах відбувається випаровування чистої води, а солі залишаються в ньому. Тому вода в безстічному озері постійно мінералізується (засолюється) і тим швидше, чим більше концентрація солей вод, що до нього надходять.
Улоговина озера звичайно утворена:
1 - підводною терасою, яка характеризується поступовим слабким пониженням суші;
2 - звал з більш крутим кутом пониження і який переходить у котел;
3 - котел, який займає більшу частину озерного дна.
Відповідно до перерахованих