Рухлива гра як засіб фізичного розвитку дітей молодшого дошкільного віку

Завдання першого періоду (вересень-жовтень) – привчати малят гратися разом (невеликими групками), використовуючи різноманітні іграшки, м’ячі, обручі. Водночас можна починати проводити й колективні рухливі ігри, об’єднуючи 10-12 дітей. Діти виконують цікаві та нескладні завдання: підбігти до вихователя («Біжіть до мене»), наздогнати м’яч («Дожени м’яч»), знайти предмет («Знайди прапорець») тощо. У цих іграх кожна дитина діє в своєму темпі. її рухи ще не пов’язані з рухами інших дітей.

Другий період – з листопада по квітень. Завдання вихователя в цей період – підвищити активність дошкільнят, привчити їх пристосовуватися до сезонних явищ. Тому в цей час добирають ігри, в яких діти можуть рухатися без особливих труднощів, навіть у теплому одязі. Це ігри з бігом і ходьбою по всьому майданчику («Поїзд», «Знайди свій будинок»), з катанням м’ячів, кульок («Влучи у ворітця»), проводяться в приміщенні. Рухливі ігри, що їх організовує вихователь у цей період, поступово ускладнюють.

У літній період (травень-серпень). Завдання вихователя в цей період – збагатити руховий досвід дошкільнят, удосконалити набуті ними рухові навички. Вводять нові ігри, а вивчені раніше проводять в ускладненому варіанті. Наприклад, у грі «Трамвай» діти проходять не по рівному майданчику, а між предметами (кубиками, кеглями), які поставлено на землі.

Тривалість гри для дітей молодшої групи становить у середньому 5-7 хв з повторенням кожної з них 3-4 рази. У дітей другої молодшої групи відповідно 6-8 хв, кількість повторень 3-5 разів. [13]

Рекомендуються ігри з простим і доступним сюжетом, в яких діючі особи добре відомі дитині з повсякденного життя (кіт, пташки) використовуючи картинку, іграшку, казку. Правила в цих трах дуже прості і тісно пов'язані з сюжетом.

Педагог викликає у дітей зацікавлене ставлення до гри або вправи й тим, що барвисто розповідає придуманий їм простий і короткий сюжет завдання, підкреслюючи інтонацією голосу і жестами найбільш складні рухи. [14]

Для того, щоб гра пройшла добре, керівник фізичного виховання або вихователь повинен ретельно підготуватися до неї; підібрати посібники та дрібні предмети, продумати, де будуть будиночки, гніздечка, кого з дітей залучити на провідну роль та інше; він повинен добре знати зміст гри, її хід, правила, супровідний текст. [15]

Маленькі діти досить повільно засвоюють всі тонкощі гри та оволодівають необхідними навичками. Тому вихователь і керівник фізичного виховання може часто проводити одну і ту ж гру, не побоюючись, що вона їм набридне. Поступове проникнення в задум гри, більш глибоке розуміння правил і в результаті зростаюча самостійність доставляє малюкам радість, підтримує інтерес до гри на тривалий час. Доцільно повторити гру 2-3 рази поспіль, далі запропонувати дітям нову або з числа розученого раніше, а потім знову повернутися до першої гри. У процесі гри важливо стежити за тим, щоб малюки не перевтомлювалися, не порушувалися. [16] Як і на заняттях, при поєднанні декількох рухливих ігор та вправ важливо передбачати поступове збільшення фізичного навантаження. Починати потрібно з нескладної гри або ігрового вправи, а потім залучати всіх дітей до активних дій. У міру накопичення дітьми рухового досвіду, засвоєння правил і змісту ігор та вправ ускладнюється.

Постійне словесне спілкування з дорослими доставляє малюкам радість і приносить велику користь в розвитку мови й уяви, збагачує уявлення. Діти завжди з великою увагою прислухаються до мови вихователя, навіть ті, хто не бере участі в грі.

Важливо активізувати і направляти спілкування дітей між собою. У другій молодшій групі рухливі ігри та ігрові вправи включаються в різні частини заняття: по вступну, в основну і заключну. Підбираючи ігри для занять, важливо передбачити умови, в яких воно буде проходити: у приміщенні або на відкритому майданчику. В останньому випадку слід орієнтуватися на пору року і стан погоди, наявність інвентарю та необхідного одягу. Від цього залежать зміст і методика рухливих ігор. [17]

В процесі рухливої гри вихователь стежить за виконанням правил, за взаємовідносинами дітей, за їх станом. Усе це дуже важливо, оскільки порушення правил, наприклад, з боку більшості дітей, або занадто збуджений їх стан є ознаками стомлення. В цьому випадку гру потрібно припинити, перемкнути дітей на спокійнішу діяльність. [18]

 

Отже, виходячи з мого дослідження я можу зробити такі висновки, що гра – одна з основних форм діяльності дошкільника.

У роботі обгрунтовано, що характерною особливістю гри є тісний зв'язок з колективом та оточуючим. В іграх відображаються важливі явища навколишнього середовища. Свободу дітей в грі треба певним чином контролювати і регулювати, щоб ігрові дії завжди були в рамках однакових для всіх умов і добровільно взятих ролей. Тільки в цьому випадку ігрова діяльність стає засобом виховання.

Рухливі ігри – це емоційно забарвлена рухова діяльність, обмежена правилами. Ігрова діяльність в них характеризується більш чи менш складною взаємодією її учасників – та взаємовідносинами між гравцями.

В результаті прояву таких взаємовідносин процес ігрової взаємодії приймає різноманітний характер.

Відносини між гравцями в змаганні повинні бути в рамках норм поведінки (правил). Постійна зміна умов викликає необхідність орієнтуватися в них. В зв'язку