Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Сільськогосподарська кооперація України в 20-і роки ХХ століття

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
26
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
 
ФІЛІППОВ КОСТЯНТИН ВАЛЕРІЙОВИЧ
 
УДК 947 (477) “19”: 332. 012. 34
 
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КООПЕРАЦІЯ УКРАЇНИ В 20-і роки ХХ століття
Спеціальність 07. 00. 01 – історія України
 
Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Харків – 1999
 
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському державному університеті.
Науковий керівник – доктор історичних наук, професор Рибалка Іван Климентійович Професор кафедри історії України історичного факультету Харківського державного університету.
Офіційні опоненти – Лях Роман Данилович, доктор історичних наук, професор, завідуючий кафедрою історії України Донецького державного університету; Головко Борис Георгійович, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та теорії держави і права Харківського університету внутрішніх справ. 
Провідна установа – Інститут історії України Національної академії наук України.
Захист відбудеться “ 26 ” лютого 1999 р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64. 051. 10 Харківського державного університету, за адресою: 310022, м. Харків, пл. Свободи, 4; ауд. 4-65
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
 
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Сільськогосподарська кооперація – форма самоорганізації селянських господарств дрібних товаровиробників з метою задоволення власних економічних інтересів і соціальних потреб. Вона створюється добровільно, діє на принципах самоврядування і демократії. Не руйнуючи індивідуального селянського господарства, його економічної і соціальної самобутності, зберігаючи селянина-господаря, сільськогосподарська кооперація формує в сільському господарстві на кооперативних засадах велике виробництво, з усіма його перевагами над дрібним, шляхом відокремлення тих ланок селянського господарства, де переваги великих господарств є безсумнівними. 
Досвід селянства довів, що добровільна кооперативна організація в умовах багатоукладної економіки з ринковими відносинами – це найкращий шлях розв’язання складних соціальних проблем, проблем економічної і політичної стабільності. В цьому зв’язку актуальним є вивчення історії сільськогосподарської кооперації України в 20-і роки ХХ ст., коли вона стала системоутворюючою складовою соціально-економічного розвитку, зайняла провідне місце в господарському житті села, активізувала самодіяльність і ініціативу селянських мас, стала невід’ємною частиною громадсько-політичного та культурно-освітнього життя. 
Необхідність поглибленого вивчення різних аспектів функціонування системи сільськогосподарської кооперації в умовах ринкових відносин має для сьогодення окрім науково-пізнавального і практичне значення. Останнім часом ідуть пошуки альтернативних колгоспно-радгоспній системі шляхів розвитку сільського господарства, яке впродовж багатьох десятиліть перебуває в кризовому стані. Перебудова соціально-економічних відносин на селі неможлива без виховання “почуття господаря”, без появи справжнього господаря на землі. Реальна ж практика така, що в результаті насильницьких методів соціалістичних перетворень господаря фактично не стало. 
 Господарська система в сучасному світі має створювати механізми ефективного господарювання і саморегуляції економіки, підвалини для формування громадянського, демократичного суспільства. Звідси й той інтерес, який теоретики і практики сільського господарства, економісти й історики виявляють до сільськогосподарської кооперації України 20-х років ХХ ст. Глибоке усвідомлення її суті переконує в тому, що ефективне сільське господарство неможливе без відродження у новій якості кооперативного руху на селі, а досвід 20-х років розкриває величезні потенційні можливості сільськогосподарської кооперації, що так і не вдалося повністю реалізувати в зв’язку із згортанням непу в кінці 20-х років. 
Зв’язок дослідження з науковими програмами. Дана робота є частиною загальної комплексної проблеми соціально-економічної історії України ХХ століття, що розробляється кафедрою історії України історичного факультету ХДУ. 
Об’єкт дослідження – сільськогосподарська кооперація в українському селі 20-х років ХХ ст., її становлення, розвиток, діяльність. Хронологічні рамки дисертаційної роботи – 1921-1929 роки – визначаються становленням сільськогосподарської кооперації з початком непу і її насильницькою ліквідацією в ході її реорганізації в кінці 20-х років в процесі згортання непу і розпочатої масової колективізації. 
Територіальні рамки дослідження – Україна в межах 1921-1929 рр. Площа УСРР в 1927р. складала 451, 6 тис. кв. км. з населенням в 29 млн. чоловік. Впродовж 20-х років відбувалися неодноразові зміни в територіально-адміністративному поділі України. Навесні 1921р. до Польщі за Ризьким договором відійшли західні повіти Волині. До весни 1923р. територія республіки поділялася на 12 губерній, 102 повіти і 1985 волостей. Тоді ж повіти та волості замінили на округи та райони, а в 1925р. ліквідували поділ на губернії і утворили 40 округів, у складі яких стало 609 районів і 10492 сільради. У вжитку державних органів і публікацій 20-х років був також поділ України на 4 природно-економічні райони – Полісся, Правобережжя, Лівобережжя, Степ. Кожен з них відрізнявся від інших природно-географічними характеристиками, щільністю населення, спеціалізацією тощо. Розвиток сільськогосподарської кооперації обов’язково мав підгрунтям господарсько-економічні можливості кожного з чотирьох природно-економічних регіонів, закладені в особливостях природно-економічних умов кожного з них. 
Автор ставить на меті вивчити такі питання: 
- створення системи сільськогосподарської кооперації, її завдання, організаційна структура, соціальний склад; види сільськогосподарської кооперації – універсальну, кредитну, спеціальну, їх обумовленість і значення в українському селі 20-х років; 
- роль і необхідність кредитної роботи сільськогосподарської кооперації в селянському середовищі, її результати; 
- зміст, обсяг, значення збуто-постачальної діяльності сільськогосподарської кооперації; характеристика господарської діяльності окремих видів сільськогосподарської кооперації – машинно-тракторних товариств, буряківничої, скотарсько-молочарської, плодоовочевої тощо; результати господарської діяльності кооперації для селянства; місце експортної діяльності сільськогосподарської кооперації; 
- місце сільськогосподарської кооперації
Фото Капча