Соціальна нерівність та деференціація доходів в Україні

 

 

Абсолютної рівності досягти неможливо тому тема соціальної нерівність та диференціації доходів буде завжди актуальною. Бо, з одного боку, господарства володіють різною кількістю ресурсів і, відповідно, одержують різну кількість доходів, а з іншого, навіть якщо припустити, що всі вони є найманими працівниками, як це було в СРСР, то все одно доходи будуть диференціюватися у зв'язку з неоднаковими здібностями людей, рівнем освіти і кваліфікації, різною кількістю членів сім'ї, кількості працездатних.

Високий ступінь нерівності також несправедливий. Надмірна нерівність погіршує можливості розвитку суспільства, обмежує здобуття освіти, кваліфікаційної підготовки для тих членів суспільства, в яких немає для цього достатніх коштів. У період переходу до ринкової економіки в Україні в умовах тривалого кризового спаду виробництва, інфляції та гіперінфляції реальні доходи населення сильно знизились, відбулося розшарування суспільства. Україна зіткнулася з наявністю бідності, критерієм якої є розмір доходу на одного члена сім'ї, який дуже часто нижчий від прожиткового мінімуму.

Доходи населення, їх науковий рівень, структура, джерела отримання й ступінь диференціації є найважливішими показниками економічного й соціального благополуччя суспільства. Оскільки доходи служать є основним джерелом задоволення особистих потреб людей, саме вони є центральним ланкою, ядром ширшого поняття – рівень життя населення. Важливо знати, що можна розуміти під доходами, які мають різновиду й освоєно основні джерела отримання.

Об'єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожитковому мінімуму. Вплив розглянутих факторів диференціює суспільство на багатих і бідних. Отже, ринкова економіка рівності і справедливості в розподілі доходів не забезпечує.

Проблема розподілу доходів є одним із найактуальніших в суспільстві. Що стосується розподілу доходів є дві позиції: одне з них у тому, що рівність у розподілі є основним умовою виживання капіталізму; інша розмірковує так, що рівність у розподілі доходів, навпаки, призведе загибель капіталізму. Розподіл доходів був і залишається нерівним, що як об'єктивними, і суб'єктивними обставинами. Посилення диференціації доходів в Україні пов’язане, перш за все, з різним походженням доходів: від трудової діяльності, власності, капіталу, підприємницької діяльності, які розподіляються між власниками факторів виробництва у формі заробітної плати, ренти, відсотків та прибутку. В Україні не створено умови рівного доступу широких верств населення до цих факторів, що перешкоджає реальній можливості кожному громадянину повноцінно реалізувати свої економічні і соціальні функції.

З часів існування Радянського союзу відбувалася деформація структури доходів населення, яка характеризується зменшенням частки оплати праці та зростанням частки інших видів доходів, що пов’язано з економічною активністю населення. Формування та розподіл доходів населення визначається економічною та соціальною політикою держави. Значна галузева диференціація заробітної плати свідчить про недосконалість механізмів державного регулювання цієї сфери. Насамперед, це недосконалість тарифної системи, яка визначає значення тарифних коефіцієнтів, а отже, і співвідношення між рівнем оплати праці в різних галузях економіки та робітників різної кваліфікації. Раціональний розподіл доходів має формувати такий рівень диференціації, який стимулює економічну активність працездатного населення та разом з тим забезпечує соціальні гарантії незахищеним верствам.

Державне регулювання доходів населення на сучасному етапі розвитку має забезпечити випереджальне зростання первинних доходів громадян в порівнянні із вторинними (це може бути досягнено шляхом підвищення питомої ваги оплати праці в структурі собівартості продукції та ВВП) ; узгодження динаміки оплати праці з її продуктивністю; формування умов для нарощування питомої ваги довгострокових заощаджень населення.

Тож в Україні та світі можливим стане високий соціально – економічний або справедливий рівень життя тоді коли виникне середній клас, правильна диференціація доходів тощо. Це в свою чергу стане основою що зможе подолати соціальну нерівність яка завжди була і буде але до нормального рівня.

Проблема соціальної нерівності завжди цікавила соціологів та економістів бо вона є вічною у розв’язані через те що існує уклад життя людей та факторів що на це впливають. Суспільство є не просто диференційованим на окремі групи, воно ще є ієрархієзованим. У ньому одні групи мають більше прав, привілеїв і переваг інші менше. Така соціальна нерівність привносить у життя людей багато не справедливості наслідком виступає те що люди не мають доступ економічної діяльності, політичної свободи а також до освіти медицини та самих елементарних економічних благ.