Соціальна журналістика

7) і насамкінець, сьому, останню групу складають питання соціально-трудових відносин та економічної політики, які можна порівняти із темами першої групи, але за їх специфічністю дослідники вважають за краще виокремити їх в самостійну групу. Це такі теми як соціальний захист населення, соціальне забезпечення і соціальне страхування, доходи і рівень життя населення, розвиток ринку праці, охорона праці і екологічна безпека

3) Для якнайповнішого аналізу питання про висвітлення соціальної тематики в друкованих ЗМІ необхідно звернутись до розгляду методів, за допомогою яких здійснюється ця діяльність.

Методи та прийоми творчої діяльності журналістів в соціально орієнтованих ЗМІ мають багато спільного із традиційними методами журналістики, адже, як зазначалося вище, уся журналістика в тій чи іншій мірі може бути соціальною. Але, з огляду на предмет відображення, методи висвітлення соціальної проблематики все ж мають свою специфіку.

По-перше, треба зазначити, що методичний арсенал соціальної журналістики постійно поповнюється за рахунок суміжних областей діяльності (наприклад, соціології).

На етапі збору інформації журналістами часто використовуються як традиційні журналістські методи, як то спостереження, бесіда, вивчення документів, так і специфічні, які можна класифікувати за зразком, прийнятим у соціології. Сюди відносять дві великі групи методів: якісні та кількісні.

Якісні методики мають на увазі методи дослідження людських мотивацій. Кількісні ж припускають використання стандартизованих методик, тобто традиційних журналістських методів.

Якісні методи можна умовно розділити на два класи. Одні з них використовуються при зборі емпіричних даних. Це такі методи як спостереження, експеримент, прогнозування, інтерв'ю та ін. Інші ж використовуються при аналізі отриманих відомостей. Тут можна назвати класифікацію, угрупування, типологізацію і тому подібне. У якісних методах, як і в кількісних, важливе значення надається процедурним моментам дослідження.

Серед традиційних методів найбільш вживаним в практиці висвітлення соціальних проблем стає метод спостереження. В його основі, пише Г. В. Лазутіна, лежить „здібність людини до сприйняття предметно-чуттєвої конкретності світу в процесі аудіовізуальних контактів з ним”. Це припускає не тільки безпосереднє сприйняття об'єктивної дійсності, але нерідко і участь в ній журналіста для глибшого вивчення подій, що відбуваються на його очах.

Метод спостереження дозволяє побачити непримітні, на перший погляд, деталі, характерні особові риси, припустимо, персонажів майбутньої статті на соціальну тему. Інформація, почерпнута з такого роду спостережень, завжди відрізняється жвавістю і достовірністю. Метод спостереження дуже важливий саме при висвітленні проблем соціального характеру, адже матеріали на такі теми часто передбачають не тільки всебічне вивчення проблеми, а, так би мовити, занурення у її суть через знайомство із життям певних соціальних груп, вивчення їх способу життя, поведінки, мотивації їх вчинків тощо.

Із нетрадиційних методів, що використовуються в практиці відображення соціальних проблем, особливу увагу привертають так звані методи соціологічних видів інтерв’ю. Це інтерв’ю-анкета, питання-відповідь, пресове опитування тощо. На сторінках періодичного друку подібні матеріали широко розповсюдилися порівняно недавно, а точніше – на початку 90-х років XX сторіччя, коли редакції почали активно цікавитися громадською думкою, інформаційними потребами і тематичними інтересами масової аудиторії, а також читацькими уявленнями з того або іншого питання з суспільно-політичного, економічного або соціального життя країни.

Серед нетрадиційних методів також досить відомим та добре вивченим є метод контент-аналізу. Методом контент-аналізу отримують кількісні і якісні характеристики аналізованого тексту. Результат досягається за рахунок точного підрахунку частоти і об'єму згадок тих або інших змістовних одиниць досліджуваного документа. Можливості використання цього методу надзвичайно широкі. Контент-аналіз незамінний і в тих випадках, коли доводиться мати справу з великим масивом джерел для підготовки різних оглядових матеріалів.

Зазначимо також, що до ефективних способів вивчення дійсності у соціально орієнтованих публікаціях належить також метод публіцистичного прогнозування.

Наступного разу ми розглянемо особливості висвітлення соціальних проблем в українських видання, а також негативні тенденції і конструктивні підходи щодо висвітлення соціальної проблематики взагалі в ЗМІ.

4) Опис різних соціальних проблем має свою специфіку і тому вимагає певного журналістського інструментарію. Так, дослідники, зокрема О. В. Бойко, відзначають, що публікації, які висвітлюють такі гострі соціальні проблеми, як, зокрема, бідність, тяжіють до використання інформаційних жанрів – переважна більшість публікацій тут або суто інформаційні, або проблемн. Наприклад, медичні проблеми – соціальні хвороби, наркоманія, тяжкі онкозахворювання та інше – висвітлюється або в інформаційному ключі з рекламою лікувально-відновних заходів, або носять превентивний, соціально-психологічний характер. Житлові теми часто освітлюють як проблемні, але тут зустрічаються і біографічний тип статей з описом складних життєвих колізій. Публікації за темою професійної зайнятості – переважно інформаційні, включають дані про нові законодавчі документи і статистику безробіття, а також рекламу можливостей конкретних служб зайнятості.

З огляду на жанр матеріалу і його лейтмотив журналістико знавець О. В. Бойко пропонує застосовувати до соціальних публікацій таку специфічну класифікацію, яка включає сім типів газетних публікацій: 1) проблемні (актуальні, гострі соціальні публікації) ; 2) інформаційні (факти, статистика, реклама) ; 3) превентивні (роз’яснюючі, профілактичні матеріали) ; 4) публікації результативного типу (звіти про заходи, повідомлення про успішні рішення) ; 5) описові (раціональні і без акцентів) ; 6) біографічні (історії життя) ; 7) закликаючі (з акцентом на вплив на читачі. З урахуванням того, що кожна стаття може мати декілька сенсів, їй може бути властивим не тільки 1 подібний „код” за цією класифікацією, але