+3 8(066) 185-39-18
fпідлітків вільного часу в чотири рази більше, ніж у інших школярів, і така ж велика різниця його якісного використання. Якщо благополучні підлітки самостверджуються в навчанні, праці, особистих захопленнях, то для важких підлітків входження в ці сфери обмежене, і надлишок вільного часу стає для них криміногенним фактором, що істотно впливає на етичний вигляд неповнолітнього.
4. Глибока довіра і повага у взаємовідносинах з підлітком. Внаслідок відсутності у дезадаптованих підлітків досвіду доброзичливого, спокійного спілкування, будь-який виховний вплив зустрічає активний опір неповнолітнього цій дії. Терпіння і витримка - головні помічники соціальному педагогу в роботі з такими дітьми [30, c.275].
У процесі реабілітаційної діяльності фахівець виконує наступні функції:
-відновну, що передбачає відновлення тих позитивних якостей, які переважали у підлітка до настання дезадаптації;
-компенсуючу, що полягає в формуванні у підлітка прагнення виправити ті або інші якості особистості шляхом включення його в суспільно-корисну діяльність, значущу для підлітка; активізації потреб підлітка в самовдосконаленні, самовихованні на основі самоаналізу своїх вчинків, вироблення самокритичного відношення до себе, вибору деякого ідеалу для наслідування, прийняття системи певних етичних цінностей і критеріїв для оцінки своєї поведінки;
-стимулюючу, направлену на активізацію позитивної мотивації діяльності підлітка, що передбачає різні виховні прийоми - навіювання, переконання, приклад та ін.
Залежно від особистісних особливостей підлітка і умов, в яких він знаходиться, при побудові реабілітаційних програм потрібно враховувати, в якому стані знаходиться підліток. Це може бути передкризовий стан, зумовлений соціальною занедбаністю внаслідок конфліктів в сім'ї або з однолітками; втечами з будинку, невідвідуванням освітньої установи. Робота соціального педагога з цією категорією дітей орієнтована на соціальне оздоровлення внутрішнього світу підлітка. Соціальний педагог повинен володіти прийомами екстреної діагностики ситуації, в яку попала дана дитина - в сім'ї, школі, колективі; виявлення причин виникнення соціально-особистісно-емоційних порушень.
Основними видами діяльності є: індивідуальне консультування; включення підлітків в тренінгові групи з метою корекції негативних емоційно значущих ситуацій; індивідуальна робота з системою цінностей дитини; навчання соціальним навичкам, способам ефективного спілкування, конструктивній поведінці в конфліктних ситуаціях.
Крім цього, необхідна робота з сім'єю з метою встановлення значущих взаємовідносин між дитиною і батьками, яка передбачає: діагностику педагогічних позицій сім'ї; індивідуальне консультування; включення батьків в тренінгові групи, направлені на навчання ефективній батьківській взаємодії з дитиною.
Інших підходів вимагає дитина, яка знаходиться в кризовому стані, зумовленому агресивною поведінкою підлітка. Часто така поведінка являє собою реакцію підлітка на проблемну, нерозв'язну для нього ситуацію. У роботі з даною категорією дітей використовуються: екстрена діагностика емоційного стану; виявлення причин даної проблеми; навчання навичкам розв'язання виникаючих проблем, умінням управляти своїми емоціями; робота над формуванням позитивної «Я-концепції».
Інший напрям соціально-педагогічної діяльності відноситься до бездомних. Робота з «дітьми вулиці» будується, в основному, в двох напрямах:
-створення умов для виживання таких дітей (організація харчування, нічлігу, надання медичною допомоги);
-звільнення від негативного досвіду минулого життя через зміцнення віри в себе, в своє майбутнє [30, c.278].
Третій напрям пов'язаний з підлітками, що експериментують з психоактивними речовинами. Частіше за все це підлітки, що мають низьку самооцінку, низьке задоволення своїми вчинками, підвищену потребу в соціальному схваленні, високу тривожність.
Основний метод роботи - патронаж, основна форма роботи - організація соціально-психологічного тренінгу, направленого на формування позитивної «Я-концепції».
Реалізація реабілітаційних програм можлива при дотриманні трьох умов:
1)високої мотивації всіх учасників програми: дитини, батьків, соціального педагога, фахівців;
2)психолого-педагогічної компетентності фахівців і керівників реабілітаційної установи;
3)координації діяльності різних державних служб: утворення, охорони здоров'я, правоохоронних органів [30, c.282].
Існуючі технології роботи з дезадаптованими дітьми направлені на те, щоб поставити девіантну поведінку під соціальний контроль, який включає: заміщення, витіснення найбільш небезпечних форм девіантної поведінки суспільно-корисними або нейтральними; направлення соціальної активності дитини в суспільне або нейтральне русло; відмова від карного або адміністративного переслідування підлітків, які займаються бродяжництвом, наркоманією, гомосексуалізмом, проституцією та ін.; створення спеціальних служб соціальної допомоги: суїцидологічної, наркологічної тощо.
ІІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ПРОФІЛАКТИКИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
3.1 Організація і результати дослідження
Різким проявам девіантної поведінки підлітків, як правило, передують прогули, а раннє їх виявлення і правильна робота з їх ліквідації можуть стати одним з найцінніших методів профілактики. У цьому зв'язку заслуговує на увагу поділ прогулів: прогул як форма девіатної поведінки, результатом чого може стати асоціальний вчинок, і прогул, який свідчить про невротизацію дитини і є симптомом «шкільної фобії».
Дослідницька робота з учнями була спрямована на вивчення наступних аспектів:
-діагностика особистісного профілю учнів, акцентуації характеру;
-вивчення характеристик тривожності;
-соціометричне вивчення контактності, соціальний статус у сформованих міжособистісних відносинах у школі;
-дослідження реактивності, виявлення типології реактивності на негативні фактори.
У досліджуваному класі 24 учні. З метою виявлення дітей з порушеннями поведінки були використані дані наступних методів і методик, які проводилися шкільним психологом: соціометрія, патохарактерологічний діагностичний опитувальник А. Є. Личко (ПДО) (), тест-опитувальник виявлення акцентуацій у підлітків Шмішека, кольоровий тест Люшера, шкала тривожності, розроблена за принципом “Шкали соціально-ситуаційної тривоги” Кондаша, бесіда з класним керівником [32, c.41,56, 83].
У результаті аналізу були отримані наступні дані (додаток 1):
Соціометрія: лідери - 2