Соціологія та її вивчення у вищій школі

І. Оршанський (1851 -?) Згідно із законом трьох стадій розумового розвитку людства вирізняються три етапи життя людини: дитинство – фетишизм, юність – метафізика, зрілість – позитивізм.

Інтелектуальний розвиток уявляється як перехід від пасивного сприйняття через апріорну дедукцію до досвідної індукції

М. Грот (1852 – 1899) Причина розвитку – взаємодія, а результат його – пристосування предметів один до одного. Три типи розвитку: прогрес, регрес, інгрес. Соціальний прогрес – це низка змін, що приводять до посилення й удосконалення способів дії енергії людини у взаємодії з природою, до зростання задоволення і зменшення страждань. 

І. Франко (1856 – 1916) Соціологія має як пізнавальне, так і практичне значення. Вона виступає як одна з форм просвітництва народу, допомагає йому зрозуміти свої інтереси і мету.

Закони розвитку суспільства і природи однакові, хоча є специфіка їх вияву в суспільних явищах. 

Т. Зінківський (1861 – 1891) Коли не буде національностей-рабів – тоді люди зможуть спокійно займатися соціально-економічними справами. 

М. Туган-Барановський (1865 – 1919) Основи суспільного ладу має визначати не виробництво, а «щось більш широке – господарство».

Господарство – це сукупність людських дій, спрямованих на зовнішній світ з метою створення матеріальної основи, необхідної для задоволення людських потреб. 

М. Грушевський (1866 – 1934) Соціологія має допомогти кожній людині зрозуміти суспільство, в якому вона живе.

Необхідність проектування і заснування УСІ. 

В. Старосольський (1878 – 1942) Норми є схемою для людської поведінки. Пізнання дійсного життя (не норм), у тому числі й поведінки, що суперечить нормам, – завдання соціології. 

М. Шаповал (1882 – 1932) Суспільство – це таке гуртування людей, коли поведінка однієї чи кількох спричиняє поведінку іншої чи інших осіб. Індивіди на основі певної мети єднаються в групи, які виконують певні суспільні чи біологічні функції, вростають одна в одну, зв’язуються в агрегат, який називається суспільством.

Вирізняють такі групи:

- організовані (держава, сім’я), яким притаманний внутрішній поділ на керівників і підлеглих, і неорганізовані (мовні, вікові), в яких бракує сталої організованості;

- прості (елементарні), в яких індивіди поєднані однією спільною ознакою (мовною), і складні (кумулятивні). Складною групою є суспільний клас, який об’єднується на основі багатьох ознак – майнових, професійних, правових

В. Винниченко (1880 – 1951) Законом усього існуючого є рух. Стримують його пануючі класи, пригноблені прагнуть просування вперед. Протилежні прагнення зумовлені різним соціальним становищем. Згідно з політико-соціальною концепцією «колектократії» для порозуміння, гармонійної співпраці, ліквідації експлуатації необхідно соціально-економічну структуру суспільства перебудувати на правдиво-кооперативну суспільну форму. 

В. Липинський (1882 – 1931) Населення країни поділяється на національну аристократію і громадянство, а громадянство на класи і стани, які перебувають у вічній боротьбі. 

М. Яворський (1884 – 1937) Соціологія досліджує основні закони історичного процесу, а історична наука вивчає виявлення цих діючих законів у конкретних історичних, географічних та економічних умовах. 

М. Хвильовий (1893 – 1933) Кожний народ переживає дитинство, культурний етап і цивілізаційний.

Цивілізаційний етап є останнім акордом усякої культури і початком її кінця.

Україна стане «оазисом азіатського ренесансу». 

А. Звоницька (1897 – 1924) Основою людського життя є спілкування між індивідами, під час якого твориться «тканина» суспільства, формується культура, розвивається особистість.

Процес спілкування передбачає набуття індивідом відомостей (соціалізацію), узагальнення таких відомостей (особисту типологізацію), припущення про наявність подібних узагальнень в інших індивідів (очікування), узгодження спільної діяльності.

Традиція – регулюючий механізм збереження соціального зв’язку. 

О. Бочковський (1884 – 1939) Господарський розвиток і народне багатство залежить від природних умов країни. Однак «земля – це сцена, а народ – митець, що гірше чи краще творить свою історію»

К. Грушевська (1900 – 1943) На індивідів впливають соціальні фактори, тому вони перебувають у залежності від соціальної структури суспільства. 

Л. Олесневич (1921 – 1983) Необхідність соціального планування підприємств та регіонів. 

 

 

АвторНаукові інтереси

В. ВоронаУдосконалення виробничих відносин, розвиток підприємницької діяльності, соціальний портрет підприємця

С. ВойтовичПрофесійна орієнтація молоді, динаміка престижу та привабливості професій, відтворення професійної структури суспільства та процеси трудової мобільності

М. ГоловахаТрансформація суспільства, політична культура населення

В. ГородяненкоУчасть робітників в управлінні виробництвом

М. ЗахарченкоІсторія соціології

О. ДонченкоФормування потреб людини, споживацтво та формування особистості

М. ЛукашевичАдаптація та соціалізація людини

С. МакеєвСоціальна структура суспільства, трудового колективу

І. МартинюкЖиттєве самовизначення молоді, механізм формування життєвих цілей особистості

О. НельгаЕтнічні відносини

В. ОссовськийТрудова орієнтація молоді, престиж і вибір професій, концепція ідентифікації феномену громадської думки

В. ПанінаКонцепція соціальної адаптації в умовах стабільного і нестабільного соціумів, чинники та закономірності формування способу життя, методологія соціологічних досліджень

В. ПаніоттоСтруктура міжособистісних відносин, кількісні методи соціологічних досліджень

В. ПетрушевСоціальні резерви трудових колективів, соціальні технології державного управління

В. ПилипенкоСоціальна регуляція трудової поведінки

В. ПіддубнийЦіннісні орієнтації робітничої молоді, керівництво, соціальне управління виробничим колективом

О. ПогорілийІсторія розвитку соціології в ХIХ – ХХ ст. 

В. ПолторакСоціальна ефективність організації праці й управління, формування та роль громадської