Соціологія: тези лекцій

Найбільш розповсюдженим і широковживаним у соціології є метод опитування. Він охоплює в собі використання таких дослідницьких процедур, як анкетування, поштове опитування, інтерв'ю. Опитування – це метод безпосереднього або опосередкованого збирання первинної вербальної (тобто висловленої у словесній формі) інформації. Виділяють заочні й очні, стандартизовані (за наперед розробленим планом) і нестандартизовані, одноразові і багаторазові опитування, а також опитування експертів.

Метод опитування використовують у таких випадках:

• коли проблема, що її досліджують, недостатньо забезпечена документальними джерелами інформації (наприклад, ситуації конфлікту на підприємстві досить рідко фіксують у систематизованій формі в офіційній документації) ;
• коли предмет дослідження або його окремі характеристики неможливо спостерігати в повному обсязі і протягом всього існування даного явища (наприклад, конфліктна ситуація піддається спостереженню переважно в момент її загострення, а не на початку її виникнення) ;
• коли предметом дослідження є елементи колективної та індивідуальної свідомості – думки, стереотипи мислення тощо, а не безпосередні вчинки і поведінка (наприклад, у випадку конфлікту можна здійснювати спостереження над його поведінковими проявами, але воно не дасть уявлення про мотиви участі людей у конфлікті, їх міркування з приводу правомірності дій обидвох сторін конфлікту) ;
• коли опитування доповнює можливості опису й аналізу досліджуваних явищ і перевіряє дані, одержані за допомогою інших методів.

Серед видів опитування чільне місце займає анкетування, основним інструментом якого є запитальник або анкета. На перший погляд нема нічого легшого і простішого, ніж розробка питальника на будь-яку тему, пов'язану з проблемною ситуацією. Кожен із нас у повсякденній практиці постійно ставить питання людям навколо, вирішуючи за їх допомогою безліч життєвих проблемних ситуацій. Однак у соціології питання виконує функцію дослідницького інструменту, що висуває особливі вимоги до його формулювання і зведення питань в анкету.

Насамперед, це вимоги до структури анкети, її складовими повинні бути:

1. Вступ (звернення до респондентів з коротким викладом теми, мети, завдань опитування, назвою організації або служби, яка його проводить, із інструкціями щодо процедури заповнення анкети, із вказанням на анонімність опитування і використання його результатів лише з науковою метою) ;

2. Блоки простих питань, нейтральних за змістом (крім пізнавальної мети, вони забезпечують полегшене входження респондентів у процес опитування, пробуджують їх зацікавлення, формують психологічну установку на співробітництво з дослідниками, вводять у коло обговорюваних проблем) ;

3. Блоки складніших питань, які потребують аналізу і роздумів, активізації пам'яті, підвищеної зосередженості й уваги. Саме тут міститься ядро дослідження, збирається основна первинна соціологічна інформація;

4. Заключні питання, які повинні бути достатньо простими, знімати психологічну напругу у респондентів, дати можливість їм відчути, що вони брали участь у важливій і потрібній роботі;

5. “Паспортичка”, або блок із питаннями, що розкривають соціально-демографічні, професійно-освітні, етнічні, культурні тощо характеристики респондентів (стать, вік, сімейний стан, місце проживання, національність, рідна мова, ставлення до релігії, освіта, професійна підготовка, місце праці, стаж роботи тощо).

Питання анкети об'єднуються у блоки за тематичним і проблемним принципом на основі “дерева” і “гілок” інтерпретації основних понять.

Питання, внесені в анкету, поділяють на різні типи. Це можуть бути відкриті питання, коли дослідник ставить питання і залишає вільне місце для власноручного запису відповіді респондента.

Закриті питання – це такі, на які в анкеті наведено в міру можливого повний набір варіантів відповідей, а респонденту лишається тільки позначити той варіант, який відповідає його думці. Альтернативні закриті питання передбачають вибір респондентами лише одного варіанту відповіді, унаслідок чого сума відповідей на всі варіанти становить 100%.

Неальтернативні закриті питання допускають вибір респондентами декількох варіантів відповідей на одне й те ж питання, тому їх сума, як звичайно, перевищує 100%. Наприклад:

Напівзакриті питання – це така їх форма, коли спочатку перелічують усі можливі варіанти відповідей, але в кінці залишають місце для власноручно написаної відповіді респондента, якщо він вважає, що жоден із наведених варіантів відповідей не віддзеркалює його думки. Іншими словами., напівзакриті питання – це комбінація відкритих і закритих питань в одному.

Одержані відповіді дають усереднені оцінки думок респондентів, які можна порівнювати.

Коли анкета складена, слід закодувати всі вміщені в неї питання і варіанти відповідей, маючи на увазі подальшу обробку одержаної інформації на комп'ютері. Для того обирають звичайно тризначний код.

У практиці соціологічних опитувань метод інтерв'ю використовують рідше, ніж анкетування. Соціологічне інтерв'ю – метод збору соціологічної інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв’юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника. Розрізняють такі види інтерв'ю: вільне інтерв'ю (тривала бесіда без чіткої деталізації питань), формалізоване або стандартизоване (регламентована бесіда з детально розробленим запитальником й інструкцією інтерв'юера), панельне (багаторазове інтерв'ю одних і тих самих респондентів з одних і тих самих питань через певні проміжки часу), групове (запланована бесіда, у процесі якої дослідних прагне викликати дискусію в групі) та клінічне (довготривала, глибока бесіда, мета