Специфіка політичної системи Грузинської Республіки

Країна знаходиться в центральній та західній частинах Закавказзя. Західна частина Грузії має широкий вихід до Чорного моря. Безпосередньо межує з чотирма країнами. На півночі та північному сході це Росія, сході та південному сході – Азербайджан, півдні – Вірменія та Туреччина. Сучасне географічне положення Грузії не дуже сприятливе. Вона оточена кризовими країнами та окремими їх територіями, де майже безперервно продовжується війна. Особливо екстремальним є кордон Грузії з Північним Кавказом Російської Федерації [11, 187].

Приморська, центральна й південна частини Грузії лежать у субтропічному кліматичному поясі, північна — в помірному. На Колхідській низовині панує вологий субтропічний клімат із теплою зимою (температура січня +3, +6 °С) і великою кількістю опадів (1200—2000 мм.). Далі на схід континентальність клімату зростає. Для гірських районів є характерною висотна поясність. Південно-грузинське нагір'я характеризується континентальністю, посушливістю та суворою зимою [11, 209].

Національні символи Грузії пов'язані з давніми історичними традиціями. Державний герб Республіки Грузія являє собою орнаментовану семипроменеву зірку, золотавий орнамент зірки оточений чорною облямівкою. Простір поміж краями - кизилового кольору. У центрі зірки розташований круглий грузинський щит із полем кизилового кольору, на якому зображений Тетрі Ґіорґі на білому коні із золотими копитами. Державним прапором Грузії є прапор „п’яти хрестів”, який являє собою біле полотнище з п’ятьма червоними хрестами – один великий в центрі, який ділить прапор на чотири поля, в центрі кожного поля маленький хрест [6, 185]. 

Кількість населення: 4,6 млн. осіб (2010). Густота населення: 66 осіб/км2. Етнічний склад населення: грузини - 83,7%, азербайджанці - 6,5%, вірмени - 5,7%, росіяни - 1,5%, осетини - 0,9%, курди і єзіди - 0,5%, греки - 0,3%, чеченці - 0,2%, українці - 0,2%. Домінуюча релігія: православ'я. Релігійний склад населення: православні - 83,9%, мусульмани - 9,9%, вірмено-грегоріанці - 3,9%, католики - 0,8%, інші - 0,8%, атеїсти - 0,7%. Офіційна мова: грузинська [11, 195]. Вона належить до картвельської групи іберійсько-кавказьких мов, має власний алфавіт, що використовується з найдавніших часів. Понад 98% етнічних грузинів вважають грузинську мову рідною. Вона широко використовується в економічному, політичному і культурному житті країни. Абхазька мова є офіційною на території Абхазії. 

Державний устрій: унітарний. Форма державного правління: президентсько-парламентська республіка. Главою держави є обраний всенародним прямим голосуванням президент, якому надано законодавчі, виконавчі і розпорядчі прерогативи. Вищий законодавчий орган — парламент. Парламент однопалатний, складається зі 150 депутатів. З них 75 обираються на засадах пропорційної виборчої системи, а інші 75 – в одномандатних виборчих округах за мажоритарною виборчою системою. Усі депутати парламенту обираються на 4-річний термін. Парламент очолює Голова, підписує прийняті парламентом рішення. Вищий виконавчий орган — Кабінет міністрів [5, 112]. Уряд очолює прем'єр-міністр, якого призначає президент країни. 

У Грузії діють більш як 40 політичних організацій і рухів. Основні з них: Демократичний союз Грузії, Партія монархістів, Народний фронт Грузії, Християнсько-демократичний союз, Республіканська партія, Національно-демократична партія, Партія «зелених», Демократична партія, «Хартія-91», Союз грузинських традиціоналістів, Партія національної незалежності, Соціалістична партія трудящих, Союз громадян Грузії.

Адміністративно-територіально Грузія поділяється на 10 районів, 2 автономні республіки та 1 автономну область [11, 234]. Адміністративно-територіальний устрій: 9 країв (Самегрело, Рача-Лечхумі — Нижня Сванетія, Гурія, Імереті, Самцхе-Джавахеті, Шида Картлі, Квемо Картлі, Мцхета-Мтіанеті, Кахеті), 2 міста республіканського підпорядкування (Тбілісі та Поті) та 2 автономні республіки (Абхазія та Аджарія). Столиця: Тбілісі (1,15 млн. осіб, 2010). Рівень урбанізації: 53%. Найбільші міста: Кутаїсі (188,6 тис. осіб), Руставі (180,3 тис. осіб), Батумі (122 тис. осіб), Зугдіді (76 тис. осіб), Поті (70 тис. осіб), Горі (50 тис. осіб), Сухумі (43,7 тис. осіб), Цхінвалі (42,3 тис. осіб). 

Грузія – промислово-аграрна країна, що розвивається. Основні галузі промисловості: сталеплавильна, авіаційна, машинобудівна, електромоторна, текстильна, хімічна, винна. Завдяки географічному положенню між Європейською Росією і Азією територія Грузії має важливе транзитне значення, особливо для виходу сусідніх Азербайджану і Вірменії до Чорного моря. Майже все промислове виробництво Грузії сконцентроване у рівнинних районах країни. Більше ніж половина підприємств розташовані в містах Тбілісі, Руставі (на південний схід від Тбілісі) і Кутаїсі (у Західній Грузії). Найвищий рівень економічного розвитку в східно-центральному регіоні (Тбілісі-Руставі), за ним ідуть західно-центральний регіон (Кутаїсі - Зестафоні), Абхазія, Південна Осетія і південні райони. 

Грошова одиниця: ларі. ВВП (2009): офіційний: 11,1 млрд. дол. США - за паритетом купівельної спроможності (ПКС): 20,3 млрд. дол. США. 

ВВП на душу населення (за ПКС): 4400 дол. США. Місце в світі за Індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП): 75 (2011). Грузія активно працює з багатьма міжнародними організаціями. У 1999 р. стала повноправним членом Ради Європи і СОТ. Грузія була ініціатором розширення ГУУАМ (за рахунок Узбекистану). Вона тісно співпрацює з ООН та ОБСЄ, активно розвиває стосунки з НАТО, СОТ, ГУАМ, ОЧЕС, ЄБРР, МВФ [11, 176].

 

 

Конституція Грузії є