Становлення і розвиток органів дізнання і досудового слідства в Україні (1917 - 60-ті роки ХХ століття)

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

 

ГУБАР Сергій Володимирович

 

УДК 340. 0 (09) + 343. 1 + 351. 74

 

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОРГАНІВ ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА В УКРАЇНІ (1917-60-ті роки ХХ століття)

 

Спеціальність: 12. 00. 01 – теорія та історія держави та права, історія політичних та правових вчень

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії держави та права Національної академії внутрішніх справ України, МВС України.

Науковий керівник доктор історичних наук, професор Кузьминець Олександр Васильович Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри історії держави та права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України, професор Гончаренко Володимир Дмитрович Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, завідувач кафедри історії держави і права України і зарубіжних країн кандидат юридичних наук, доцент Тимченко Сергій Михайлович Київський інститут внутрішніх справ, доцент кафедри історії держави та права.

Провідна установа: Національний університет внутрішніх справ України

 

 

Актуальність теми дослідження.

Концепцією судово-правової реформи, яка схвалена Верховною Радою 1992 року, передбачено послідовне реформування слідчого апарату, прийняття державної програми реформування слідчих органів, закону про слідчі органи і органи дізнання, створення правових та матеріально-технічних передумов для незалежного слідчого апарату з відповідною спеціалізацією слідчих. З огляду на ці положення Концепції тема вдосконалення слідства, основних напрямів його реформування останнім часом набуває все більшої гостроти.

Мета та задачі правоохоронних органів у кримінальному процесі єдині, але умови та способи їх досягнення і виконання різні. Кожний уповноважений державою орган вирішує особливі задачі та виконує лише йому властиву спеціальну функцію.

Найскладніша і найвідповідальніша частина роботи по боротьбі з порушеннями закону покладається на органи дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду. Важлива роль в цій роботі відводиться саме дізнанню та досудовому слідству. Від ефективності діяльності органів дізнання та слідства, чіткого розмежування їх компетенцій, від ініціативи та професійного уміння слідчих правильно, на діловій основі збудувати взаємовідносини з оперативними підрозділами ОВС та Служби безпеки залежить успіх їх роботи по боротьбі із злочинністю. Попереднє розслідування набуває важливого значення в кримінальному процесі, тому що від того, наскільки швидко, повно, всебічно і об‘єктивно будуть досліджені обставини справи, наскільки висновки розслідування будуть відповідати фактичним обставинам, залежить вирішення питання про те, чи повинна ця справа розглядатись судом, а в випадку судового розгляду від якості і всебічності розслідування багато в чому залежить обґрунтованість винесеного судом вироку.

Виконання цих задач вимагає від органів попереднього розслідування високого ступеня організованості, чіткого структурного побудування, конкретного визначення функцій та компетенцій органів дізнання та слідчих, забезпечення процесуальної самостійності останніх, а також наявність ефективного прокурорського нагляду за дотриманням законності при розслідуванні кримінальних справ.

Стан наукової розробки проблеми.

Різні питання попереднього розслідування як однієї із стадій кримінального процесу висвітлювались та обговорювались у роботах багатьох науковців, зокрема таких, як: Арсен‘єв В. Д., Альшевський Т. В., Бородін С. В., Горський Г. Ф., Гродзинський М. М., Голунський С. А., Громов В. Л., Гурський М. К., Давидов П. М., Дьяченко М. С., Жогін М. В., Карнєева Л. М., Коврига З. Ф., Ларін А. М., Лукашевич В. Г., Міхеєнко М. М., Перлов Д. С., Рахунов Р. Д., Рівлін А. Л., Стремовський В. А., Строгович М. С., Соловйов А. Д., Тарасов П. І., Чельцов М. А., Фаткулін Ф. Н., Елькінд П. С., Ярмиш О. Н. та інших. Також окремі питання розслідування висвітлюють у своїх публікаціях Васил‘єв А. Н., Кожевніков М. В., Стремовський В. А., Якубович Н. А. Розгляд проблемних питань можна знайти в роботах, присвячених організації діяльності прокуратури та суду (Кожевнікова М. В., Карєва Д. С., Рівліна А. Л.) та інших роботах.

Окремі питання дізнання та попереднього слідства в УРСР розглядались у публікаціях Бажанова М. І., Галагана І. С., Горницького А. А., Діденко А. І. Дубинського А. І., Кістяківського О., Василенко М., Подопрєлова О. М.

Створенню правоохоронних органів УНР та Гетьманської держави присвячені праці Мироненка О. М., Копиленко О. Л., Тимощука О. В., Сідака В. С.

На основі аналізу архівних документів та наукової літератури ними зроблено першу спробу показати процес становлення й особливості функціонування органів внутрішніх справ і державної безпеки, їх роль у боротьбі за державність України у 1917-1921 рр.

Найбільш близьким до теми дисертації є історико-юридичне дослідження, що проводилося С.. Л. Лимарченко, де основна увага приділена аналізу правових основ діяльності органів досудового слідства на тлі розвитку правоохоронної системи в період непу та становлення тоталітаризму.

Вивченню історії міліції УРСР присвячена робота П. П. Михайленко і Я. Ю. Кондратьєва, в якій питання організації органів розслідування висвітлені змістовно, але охоплюють лише період становлення на Україні радянської влади.

Проте, ряд важливих проблем, що відносяться до організації та діяльності органів дізнання, в законодавчому порядку не вирішені, окремі питання залишаються спірними. Також, в роботі органів попереднього розслідування є внутрішні недоліки – це зокрема непоодинокі