Становлення і розвиток органів дізнання і досудового слідства в Україні (1917 - 60-ті роки ХХ століття)

3. Автор приходить до висновку, що одночасне існування двох слідчих апаратів (прокуратури і ОВС) призводить до зайвого дублювання їх функцій. Розкриття і розслідування тяжких і складних злочинів має свої специфічні особливості і потребує від слідчого значного обсягу знань в області криміналістики, кримінального права і процесу, економіки і фінансово-кредитних відносин. Найповніше ці вимоги може задовольнити спеціалізація слідчих. Але в умовах, коли розслідування ведуть три слідчих органи, розв‘язання питань спеціалізації пов‘язано з труднощами, в районних апаратах при існуючих штатах взагалі неможливо. Міжвідомча роздробленість слідчих апаратів серйозно заважає обміну досвідом в роботі слідчих, підвищенню професійного рівня слідчих і оснащення слідчих апаратів новою організаційною та криміналістичною технікою. Випадки непотрібного паралелізму спостерігаються навіть у питаннях методологічного порядку (видання подібних посібників, наказів тощо).

4. Також слід відмітити, що ми маємо на увазі об‘єднання тільки двох слідчих апаратів: органів внутрішніх справ і прокуратури. Наведене вище не стосується слідчих Служби Безпеки України зважаючи на особливий характер підслідних їм справ. Виходячи з цього вважається за потрібне залишити без змін слідчий апарат в системі військового відомства та податкової міліції. Ці апарати організаційно визначені, чітко визначені категорії підслідних ним справ і їх діяльність не стосується компетенції інших органів розслідування. На наш погляд, найдоцільніше було б сконцентрувати розслідування по всім кримінальним справам (крім обумовлених вище справ спеціальної підслідності) в органах внутрішніх справ.

5. З метою з’ясування питань, що стосуються процесуальної самостійності слідчого нами зроблений висновок, що підпорядкування слідчих прокурору як в процесуальному, так і в адміністративному відношенні призводить до втрати процесуальної самостійності перших і зниженню відповідальності слідчих за стан слідчої роботи, а прокурор, в свою чергу, відповідаючи за строки, якість і загальний стан досудового слідства, що проводиться підпорядкованими йому слідчими, втратив необхідні якості особи, що здійснює нагляд за слідством. Виходячи з результатів дослідження, ми вважаємо, що між слідчим і прокурором повинні бути тільки процесуальні відносини. Прокурор має відповідати за якість досудового слідства тільки як представник органу по нагляду за законністю його провадження.

6. Зосередження всього слідчого апарату в системі органів внутрішніх справ дозволило б вирішити проблему взаємодії слідства з органами дізнання і більш успішно використовувати виявлену в ході оперативно-розшукової діяльності інформацію. Процесуальне законодавство надає однакові права слідчим прокуратури і ОВС. Кожен з цих слідчих в ході розслідування ним кримінальної справи може давати органам дізнання окремі доручення і вказівки стосовно виконання необхідних оперативно-розшукових і слідчих дій.

7. Важливою передумовою підвищення ефективності розслідування кримінальних справ виступає перегляд існуючих критеріїв оцінки оперативної та слідчої діяльності, важливим кількісним виразом якої є показник розкриваності злочинів. Даний показник вбирає в себе дані кримінальної статистики, є результатом збору та обробки об'єктивних даних про розкриті злочини певних класифікаційних груп та видів. Незважаючи на те, що у визначенні завершальної стадії розкриття існують різні думки, безперечним залишається той факт, що остаточна оцінка роботи оперативних та слідчих підрозділів повинна здійснюватися за єдиним кінцевим результатом їх діяльності  вирішенням завдань кримінального судочинства (що не виключає проміжні оперативні показники для попередньої оцінки). Такий підхід, коли всі органи, що беруть участь в розкритті злочинів, будуть орієнтовані на кінцеві результати, дозволить значно підвищити ефективність взаємодії між ними.

8. Спадщина радянської тоталітарної системи тягне за собою недосконалість у системі обліку результатів боротьби зі злочинністю. За сучасних умов загальноприйнятою стала порочна практика відомчої статистики “прикрашення” дійсності, її масовий характер свідчить, що це явище породжене не тільки і не стільки несумлінністю працівників органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, скільки об'єктивною обстановкою, в якій протікає їх діяльність. Досі існуюча, застаріла система статистичного обліку злочинів в кінцевому рахунку перетворилась лише в систему обліку змін у практиці їх реєстрації, не відбиває об'єктивних тенденцій, що відбуваються в самій злочинності, не забезпечує прийняття своєчасних ефективних заходів, спрямованих на подолання цих тенденцій. Отже, вже тривалий час існує нагальна потреба корінного перегляду існуючої системи обліку стану злочинності та розкриваністі злочинів. Це питання є зараз першочерговим, набуває загальнодержавного значення, оскільки торкає майже всі боки діяльності правоохоронних органів і головним чином пов'язане із критеріями та показниками ефективності боротьби зі злочинністю, які далекі від досконалості. Такий стан багато в чому пояснюється відсутністю у відомствах, що ведуть боротьбу зі злочинністю, науково обґрунтованої системи оцінки стану злочинності та розкриття злочинів. Остання має представляти собою принципово нову систему збору, нагромадження, обробки й аналізу даних кримінальної статистики.

9. Вбачається, що подальше реформування системи органів досудового слідства в Україні має тривати за кількома основними напрямами:

правовому  вдосконалення правової бази розкриття злочинів; реґламентація правовідносин слідчих та органів дізнання; встановлення правових критеріїв оцінки результатів такої діяльності;

організаційному  підвищення професіоналізму осіб, що беруть участь у роботі з розкриття злочинів; подолання відомчої підлеглості слідчих підрозділів; вдосконалення взаємодії між державними органами, недержавними структурами, громадянами; поліпшення матеріально-технічного забезпечення; визначення загальних одиниць вимірювання ресурсів, необхідних для розкриття злочинів певних категорій тощо;

методико-криміналістичному  формування нових та вдосконалювання існуючих методичних рекомендацій щодо організації розкриття та розслідування окремих видів (груп) злочинів, виходячи із потреб слідчої практики.

Ми не претендуємо на беззаперечність наших висновків та пропозицій, але переконані, що вихід з існуючого становища слідства на сучасному етапі розвитку правоохоронної системи держави потрібно шукати саме в цьому. Запропонована реорганізація слідчого апарату спроможна була б гарантувати високу якість досудового слідства, його об‘єктивність, оперативність та ефективність при точному неухильному дотриманні закону.

 

 

1. Губар С. В. Історія розвитку попереднього слідства в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України, 2001. – № 1. – С. 258-267. (0, 5 д. а.).

2. Губар С. В. Розбудова старого слідчого апарату і створення перших слідчих органів в Україні після жовтневого перевороту 1917 р. // Збірник наукових праць інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – № 10. – С. 96-103. (0, 4 д. а.).

3. Губар С. В. Історичний розвиток та проблеми співвідношення дізнання та попереднього слідства в Україні // Збірник наукових праць інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – № 13. – С. 82-86. (0, 3 д. а.).

 

 

Губар С. В. Становлення і розвиток органів дізнання та досудового слідства в Україні (1917 – 60-ті роки ХХ століття). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12. 00. 01. – теорія та історія держави та права, історія політичних та правових вчень. – Національна академія внутрішніх справ України. Київ. 2001.

В дисертації на основі вивчення нормативних джерел, архівних даних та матеріалів слідчо-судової практики, у поєднанні із досягненнями вітчизняних та зарубіжних наук історико-правового та кримінально-процесуального циклу, проведений комплексний історико-правовий аналіз структурних і функціональних змін в системі органів дізнання та досудового слідства України у історичному розрізі. Автор досліджує історичні та правові особливості функціонування системи органів досудового слідства, окремих слідчих ланок, визначає актуальні на сьогодні шляхи реформування кримінально-процесуального провадження.

Ключові слова: досудове слідство; дізнання; кримінально-процесуальний кодекс; історія міліції України.

 

 

Губарь С. В. Становление и развитие органов дознания и досудебного следствия в Украине (1917 – 60-е года ХХ века). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12. 00. 01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. Национальная академия внутренних дел Украины. Киев, 2002.

В диссертации на основе изучения нормативно-правовых источников, архивных данных и материалов следственно-судебной практики, совместно с достижениями отечественных и зарубежных наук историко-правового и уголовно-процесуального цикла, проведен комплексный историко-правовой анализ структурных и функциональных изменений в системе органов дознания и досудебного следствия Украины в историческом разрезе.

Автор исследует исторические и правовые особенности функционирования системы органов досудебного следствия, отдельных звеньев следственной системы, предлагает актуальные на сегодня пути реформирования уголовно-процесуального производства.

Ключевые слова: досудебное следствие, дознание, уголовно-процесуальный кодекс, история милиции Украины.

 

Gubar S. Arise and development preliminary investigation organ’s of Ukraine (1917 – 1960-th year’s XX centuries). – Manuscript.

The dissertation on candidate's degree of law sciences by speciality 12. 00. 01. – theory and history of state and law; history of political and legal studies. – The National Academy of internal affairs of Ukraine. Kiev. 2002.

In dissertation there is the criminalistic analysis of crimes in an sphere of bank crediting. In dissertation the criminalistic features of operation of a modern sphere of bank crediting are studied, the concept is defined. The classification of these crimes on criminal-legal and criminalistic tags is offered. The contents of basic elements of the criminalistic characteristics is found and uncovered. The main idea of the work is the development of bases of special methodology of crime research in the sphere of bank crediting, which covers problems of their revealing and disclosing, typical investigatory situations and versions of a preliminary stage of investigation, organisational and tactical features of realisation of separate investigatory actions, order and use conditions of special knowledge, actual problems of operational – search support and interactions. The conducted research is defined by the expressed applied aspect and finds practical incarnation in designed on its base the methodical guidelines and practical advises for the employees of law enforcement bodies.

Key words: preliminary stage of investigation, law of criminal process, history of milicia of Ukraine.