Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Статус одноособової посадової особи Місцевого самоврядування: досвід зарубіжних країн

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 

що здійснює муніципальна рада, практикується і в багатьох латиноамериканських країнах (наприклад, у Мексиці), а також у деяких державах Сходу (наприклад, у Єгипті).

Виконавчий орган також може призначатися зверху, а не обиратися. У Бельгії і Голландії, наприклад, мера (бургомістра) призначає глава держави за пропозицією відповідної муніципальної ради. Факт призначення бургомістра зверху покликаний підкреслити, що він є не тільки главою місцевої адміністрації, але й агентом центрального уряду, який відіграє немалу роль у здійсненні контролю над місцевими органами. Самі ж бургомістри, як свідчать конкретні дослідження на місцях, схильні вважати себе представниками не стільки центрального уряду, скільки свого муніципалітету.
Орієнтирів і дороговказів для цього є вже чимало у світовій практиці, яка випробувала різні варіанти і має позитивний досвід і добрі наслідки цієї роботи.
Тому, враховуючи природу посади сільського, селищного, міського голови, достатньо високий рівень довіри виборців до нього, персональну відповідальність за роботу ради, виконкому, виконання делегованих державою повноважень, голова повинен наділятися власною компетенцією. Зазначимо, що на законодавчому рівні варто детальніше врегулювати процедуру застосування права «вето» на рішення ради і виконкому. У цьому разі голова міг би врівноважити представницьку і виконавчу влади, а також одержав би можливість бути гарантом реалізації інтересів населення.
Виконавчий комітет чи будь-який інший орган цієї ролі виконати не зможе, оскільки він є похідним, підзвітним і підконтрольним раді, а отже, і залежним від неї. Водночас це дало б змогу створити єдину і дієздатну та контрольовану систему органів виконавчої влади, як державних, так і місцевого самоврядування.
Думається, що на сучасному етапі розвитку місцевого самоврядування в Україні доцільним є не пошук варіанту поєднання різновидів «рада – сильний мер» та «рада – слабий мер» в єдиному різновиді, а паралельне застосування обох різновидів з урахуванням рекомендацій дослідників. Наприклад, уявляється раціональною пропозиція надати територіальній громаді можливість обирати оптимальний різновид визначеної в законодавстві організаційної форми місцевого самоврядування. Таку думку, зокрема, у свій час висловив Г. Удовенко: «... що стосується структурних і організаційних особливостей самоврядування, то я переконаний, що державі не варто регламентувати ці питання. Держава повинна встановити лише певні межі, за які органи місцевого самоврядування не повинні виходити, в усьому ж іншому ми повинні забезпечити право громадян самостійно визначати особливості управління місцевими справами» [13].
Таким чином, є чимало випробуваних способів організації відносин між представницькими і виконавчими органами місцевого самоврядування, між головою і радою. Завдання тільки в тому, щоб вибрати максимально прийнятний для умов України спосіб, модель побудови.
Ключові слова: місцеве самоврядування, територіальна громада, «рада – голова», «рада – сильний мер», «рада – слабий мер».
Висвітлюються концептуальні проблеми реформування місцевого самоврядування в сучасній Україні із використанням зарубіжного досвіду. Розкриваються особливості правосуб’ єктності головної посадової особи місцевого самоврядування в Україні та зарубіжних країнах. Проаналізовані основні сучасні організаційно-правові моделі побудови системи місцевого самоврядування в зарубіжних країнах, а саме «рада – сильний мер», «рада – слабий мер» та перспективи їх впровадження в Україні.
Освещаются концептуальные проблемы реформирования местного самоуправления в современной Украине с использованием зарубежного опыта. Раскрываются особенности правосубъектности главного должностного лица местного самоуправления в Украине и зарубежных странах. Проанализированы основные современные организационно-правовые модели построения системы местного самоуправления в зарубежных странах, а именно «совет – сильный мэр», «совет – слабый мэр» и перспективы их внедрения в Украине.
The conceptual problems of reforming local government in modern Ukraine using foreign experience. The peculiarities of the legal personality of the chief officer of the local government in Ukraine and abroad. We analyzed the main modern organiza-
Honal and legal model of building a system of local government in other countries, namely the «advice – strong mayor», «advice – weak mayor» and the prospects of their implementation in Ukraine.
 
ЛІТЕРАТУРА:
 
  1. Європейська комісія «За демократію через право» Ради Європи (Венеціанська комісія). Висновок стосовно Конституції України / / Конституція незалежної України. – К, 1997. – Т. 2. – С. 213-225.
  2. Шугрина Е. С. Муниципальное право: учебное пособие / Е. С. Шугрина. – Новосибирск, 1995. – С. 21.
  3. Коваль В. Голова – фігура самостійна чи підконтрольна / В. Коваль // Голос України. – 1999. – 15 вер.
  4. Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України і виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо офіційного тлумачення положень статей 38, 78 Конституції України, статей 1, 10, 12, частини другої статті 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про сумісництво посад народного депутата України і міського голови) / / Офіційний вісник України. – 1999. – № 27. – Ст. 1341.
  5. Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 2000 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п'ятої статті 6, частини першої статті II, частини четвертої статті 16, пунктів 3, 5, 6, 9, 10, 16 частини першої статті 26, частин третьої
  6. четвертої статті 41, частини шостої статті 42, статей 51, 52, 53, 54, частини четвертої статті 61, частини першої статті 62, частин першої, шостої, сьомої статті 63, частин четвертої, п'ятої, шостої статті 78, частин третьої, п'ятої, сьомої статті 79, абзацу третього пункту
  7. розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про місцеве самоврядування) / / Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – Ст. 1283.
  8. Мішина Н. Організаційна форма місцевого самоврядування «рада – голова» в Україні та в США / Н. Мішина // Юридический вестник. – 2001. – № 1. – С. 125.
  9. Войнтоп Р. Формы жесткого самоуправления в США: анализ официальных и неофициальных функций мэров, городских управляющих и глав администраций [Электронный ресурсі / Р. Войнтон, В. Десантне // Режим доступа: http // www. arc. ru/pabs / digests. htm.
  10. Charter of the City of Seattle [Електронний ресурсі. – Режим доступу: http: / / city of Seattle. com/ charter / 5. htm. – Sec. 12.
  11. Revitalizing State and Local Public Service. – San Francisco, 1993. – 445 p.
  12. Усік H. Врядування у Сполучених
  13. Штатах / Н. Усік – К. : Нарис, 1991. – С. 105.
  14. Черкасов А. И. Органы местного управления в зарубежных странах: сравнительное исследование. Научно-аналитический обзор / А. И. Черкасов. – М. : Изд-во ИНИОН РАН, 1994. – 90 с.
  15. Ткач Д. Місцеві органи самоврядування в Угорській республіці: вибори, функціонування, фінансування (досвід постто- талітарної доби) / Д. Ткач // Людина і політика. – 2003. – № 2. – С. 135-144.
  16. Удовенко Г. Органи самоврядування як елемент єдиної держави / Г. Удовенко / / Голос України. – 1999. – 21 лип.
 
Фото Капча