Статистика доходів населення

основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Розмір заробітної плати в різних країнах неоднаковий. Існують національні відмінності заробітної плати. Вони обумовлені неоднаковими розмірами величини вартості робочої сили, яка залежить від обсягу природних і історично існуючих життєвих потреб, витрат на виховання працівника, продуктивності та інтенсивності праці в країні.

Законом України "Про оплату праці" встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати (а від цього залежать всі тарифні ставки і посадові оклади) визначається з урахуванням:

• вартості величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни;
• загального рівня середньої заробітної плати;
• продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

У країнах ринкової економіки на величину заробітної плати впливає конкуренція, що діє на ринку праці. Співвідношення попиту і пропозиції на робочу силу не є сталим. Воно може бути сприятливим для тих, хто її продає. Це відбувається рідко і вибірково, якщо попит на робочу силу перевищує пропозицію на неї. У цьому випадку зарплата може зростати. І навпаки, якщо пропозиція робочої сили на ринку перевищує попит на неї, то виникають несприятливі умови для встановлення більш високого рівня заробітної плати. В цих умовах робітник змушений погоджуватись на меншу заробітну плату, на гірші умови праці. Держава і профспілки мають право обмежувати конкуренцію на ринку праці.

В умовах переходу до ринкової економіки складається нова система оплати праці. Їй властиві такі риси:

підпорядкування завданням інтенсивного типу розвитку економіки. Оплата праці використовується як найважливіший засіб стимулювання зростання продуктивності праці, прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва і зміцнення дисципліни;

• забезпечення прямої та жорсткої залежності оплати праці від кінцевих результатів господарської діяльності трудових колективів;
• оптимальне поєднання інтересів трудових колективів із загальнонаціональними;
• усунення зрівнялівки і верхньої межі в оплаті праці, що дає змогу послідовніше здійснювати принцип соціальної справедливості;
• посилення заінтересованості працівників у виконанні робіт меншою чисельністю працюючих;
• створення переваг .в оплаті тим, від кого залежить прискорення темпів науково-технічного прогресу;
• чіткість і доступність механізму нарахування заробітної плати, що сприяє розумінню широкими верствами працівників зв'язку оплати праці з результатами виробництва.

Є певні особливості розподілу особистих доходів за трудову діяльність у колективних підприємствах. До таких підприємств слід віднести кооперативи у різних сферах господарювання, які засновані на кооперативній власності, а також підприємства, засновані на спільній праці та власності, що складається з індивідуальних паїв. Члени кооперативу і співвласники колективних підприємств не продають свою робочу силу. Їх особисті доходи виникають у результаті реалізації товарів і послуг, що створені колективною працею.

Кооперативна. форма власності надає особистим доходам (або оплаті праці) ряд особливостей.

По-перше, фонд оплати праці визначається загальними зборами кооператорів і створюється за рахунок валового доходу даного кооперативу. Особлива увага приділяється економічно обґрунтованому співвідношенню між коштами, що спрямовуються на розвиток виробництва і оплату праці.

По-друге, оскільки продукт праці кожного кооперативу знаходиться у розпорядженні загальних зборів членів кооперативу, а не держави, то розміри оплати за рівну працю в різних кооперативах неоднакові. Принципу рівної оплати за рівну працю дотримуються тільки в межах окремих кооперативів.

По-третє, оплата праці в кооперативі може здійснюватися як грошима, так і натурою.

По-четверте, кооператив може залучати до роботи за трудовим договором громадян, які не є членами кооперативу, з оплатою їх праці на основі домовленості сторін без обмеження розмірів заробітку.

Для громадян, робота яких в кооперативі не є основною, а являє собою допоміжну трудову діяльність, зберігається заробітна плата за місцем основної роботи або стипендія за місцем навчання у повному розмірі.

Розрізняють доходи від індивідуальної трудової діяльності. Визначення таких доходів вимагає чіткого з'ясування суті індивідуальної трудової діяльності. Остання являє собою суспільне корисну діяльність громадян з виробництва товарів і надання платних послуг, що не пов'язане з їх трудовими відносинами з державними, кооперативними, іншими громадськими підприємствами, установами, організаціями і громадянами, а також з трудовими відносинами у колективних сільськогосподарських підприємствах.

Коло індивідуальної трудової діяльності досить широке. Це працівники, які виробляють різноманітні товари (наприклад, шиють одяг, взуття, виготовляють сувеніри тощо), власники дрібних підприємств без найманих працівників (наприклад, перукарень, майстерень по ремонту телевізорів, побутової техніки тощо), фахівці - юристи, лікарі, стоматологи, викладачі, які надають громадянам платні послуги.

Для ілюстрації рівня доходів і витрат населення України протягом останньіх років наведемо наступні дані, вказані Державним комітетом статистики України.

Структура доходів населення України у січні–лютому 2007 року

Структура витрат та заощаджень населення України у січні–лютому 2007 року

У січні-червні 2007 р. у порівнянні з відповідним періодом минулого року номінальні доходи населення виросли на 26,2%.

Наявні доходи населення України, які можуть бути використані на придбання товарів і оплату послуг, в січні-червні 2007 р. зросли на 22,7%, а реальні наявні, визначені з урахуванням цінового фактору, на 10,8%. У структурі доходів населення за останні 6 місяців поточного року пайова частина заробітної плати і соціальних виплат найбільш висока.

Відзначимо, що доходи населення, пов’язані з виплатами по лінії соціальної допомоги, у січні-червні 2007 р. збільшилися на 18,5 % у порівнянні з першим півріччям минулого року, що може свідчити