Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Страхова організація

Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
16
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Страхова організація
 
1. Організаційні форми страховиків
2. Структура страхових компаній
3. Об'єднання страховиків та їхні функції
 
1 Організаційні форми страховиків
 
Страховики (страхова компанія, страхове товариство) – суб'єкти страхування (страхового ринку), котрі відповідно до отриманої ліцензії беруть на себе зобов'язання за певну плату відшкодувати страхувальникові або іншим учасникам страхового ринку завданий страховим випадком збиток або виплатити страхову суму.
В Україні відповідного до чинного законодавства страховиками визнаються фінансові установи, утворені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Законодавство із страхування передбачає також можливість утворення державних страхових організацій, а також товариств взаємного страхування.
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Страховики мають право займатися тільки тими видами страхування, які визначені в ліцензії.
Сукупність страховиків, що функціонують у певному економічному середовищі, утворює страхову систему, головне завдання якої в економіці ринкового типу – надання страхових послуг, що забезпечують надійний страховий захист юридичним і фізичним особам. Страховики можуть розрізнятися:
за належністю – приватні і державні (публічні). Публічні страховики створюються і керуються, здебільшого, від імені держави (уряду). їх створення може відбутись шляхом засновництва з боку держави або націоналізації акціонерних страхових компаній і перетворення їх майна в державну власність. Приватними страховиками можуть бути індивідуальні особи, акціонерні та інші страхові товариства.
Унікальною формою об'єднання приватних індивідуальних страховиків виступає англійська корпорація «Ллойд». Виникла ще у XVII ст. Сьогодні «Ллойд» налічує понад 26 000 членів, об'єднаних майже в 400 синдикатів. Синдикат «Ллойда» має свій порядковий номер і переважно назву одного із провідних членів синдикату – агента-керуючого. Кожен страховик називається в практиці «Ллойда» андеррайтером. Він безпосередньо здійснює страхову діяльність «на свій ризик», виходячи із власних фінансових можливостей, несе пропорційну відповідальність індивідуально і не відповідає за інших членів. Синдикат не є юридичною особою. Це форма об'єднання членів для спільного ведення справ по страхуванню і перестрахуванню. В «Ллойді» переважно сконцентровані чотири основні види страхування: морських, неморських, авіаційних і автомобільних ризиків. Створення страховиків такого типу значного поширення не набуло. Співвідношення між державними і приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою країни та економічної політики держави.
Так, у колишньому СРСР до поч. 90-х років існувала монополія держави у страховій галузі. Усі страхові операції здійснювала єдина державна організація – Держстрах СРСР, а в Україні – Укрдержстрах, які підпорядковувались Міністерству фінансів. Така монополія існувала в свій час і в Царській Росії. Сьогодні в деяких країнах з ринковою економікою ще зберігається монополія на страхову справу (Ірландська Республіка, Індонезія). У Франції більшість страхових організацій створені на основі приватного капіталу окремих фізичних та юридичних осіб.
У зв'язку з переходом до ринкової економіки в Україні змінилась загальна соціально-економічна ситуація, розширився попит на страхові послуги, що призвело до активної перебудови організації страхування, демонополізації страхової справи, створення комерційних страхових компаній. Укрдержстрах на поч. 90-х рр. був реорганізований спочатку в Українську комерційну страхову компанію «Укрдержстрах», а пізніше (в 1994р) на його базі була створена Національна акціонерна страхова компанія (НАСК) «Оранта».
У цілому ж основним критерієм створення у той час різних страховиків була база, на якій вони створювались.
Відповідно до цього виділяють 4 типи страховиків:
перший тип – відносно великі страхові компанії (колись союзного значення) з широкою мережею периферійних філій, що згодом перетворилися на самостійних юридичних осіб;
другий тип – комерційні страхові організації, що створені на базі розміщених в Україні установ системи колишнього Держстраху СРСР і Індержстраху СРСР. Цей процес відбувався поступово і певною мірою
опосередковано, що зумовило перехід кваліфікованих працівників цих установ до інших компаній;
третій тип – страхові компанії, що створені комерційними, торго підприємницькими структурами. Перші роки самостійної української держави характеризувалися заснуванням багатьох банків, торговельних корпорацій, інвестиційних компаній, котрі, розвиваючи свій бізнес, доходили висновку про необхідність здійснення страхування системних ризиків;
четвертий тип – «кептивні» страховики, створені при галузевих міністерствах, відомствах, підгалузях, сферах виробництва. Характерною особливістю цих компаній був великий вплив на їх роботу відповідних міністерств, відомств, державних корпорацій. Страхові компанії складають основу інституційної та територіальної структури страхового ринку.
за інституціональною ознакою страхові компанії можуть бути створені як акціонерні товариства, товариства з додатковою відповідальністю, товариства з повною відповідальністю, командитні товариства та товариства взаємного страхування.
В Україні, як і в багатьох інших державах, основу страхової системи становлять страхові компанії у формі акціонерних товариств. Акціонерне страхове товариство (корпорація) – це тип компанії, яка створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток – акцій. Оплачена акція дає право її власникові на участь в управлінні товариством і отримання частини прибутку у формі дивідендів. У самій основі акціонерного товариства закладені переваги цього виду компанії. Акціонерна форма нагромадження статутного капіталу дає змогу залучити до страхового бізнесу багатьох юридичних і фізичних осіб, зацікавлених вигідно розмістити інвестиції. У разі несприятливих наслідків діяльності конкретного страховика втрата відносно невеликих внесків до компанії не потягне за собою банкрутства самих акціонерів. Акціонерні товариства бувають закритого і відкритого типу. В Україні у страховому бізнесі переважають акціонерні товариства закритого типу. Це пояснюється кількома мотивами.
По-перше, створення відкритих акціонерних товариств тривалий час стримувалося низькими вимогами до розміру статутного фонду страховика і відсутністю розвиненого ринку цінних паперів.
По-друге, українське законодавство не передбачає можливості створення страхової компанії у вигляді товариств з обмеженою відповідальністю (ТзОВ).
По-третє, статус закритого товариства дає змогу контролювати поширення акцій серед певної категорії учасників страхової компанії, що може відповідати інтересам засновників.
По-четверте, процедура створення закритого акціонерного товариства істотно спрощена, що дозволяє економити час і кошти.
Перспективнішими для страхового бізнесу є відкриті акціонерні товариства. Це компанії, що орієнтуються на великі обсяги страхових послуг. Вони вимагають пошуків коштів у багатьох власників, які здебільшого не схильні до активної участі в керівництві фірмою. Залучати кошти таких осіб удається завдяки продажу компаніями акцій на фондовому ринку. В Україні поняття «товариство» і «компанія» нерідко ототожнюються, не розрізняючи на практиці страхових товариств і страхових компаній. Це пов'язано з поширенням і у нашій країні міжнародної страхової термінології, де страховика часто називають страховою компанією.
У закордонній практиці страхова компанія – це юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності, яка бере на себе зобов'язання страховика і має на це відповідну ліцензію. Проте насправді не кожного страховика можна вважати товариством. Не всі страховики набирають вигляду страхової компанії. Товариство, як правило, не створюються в формі державної власності. Водночас у багатьох країнах до компаній не включають поширені там товариства взаємного страхування (ТВС).
Товариство з додатковою відповідальністю – один з видів господарських товариств, статутний капітал якого поділений на частки, визначені статутними документами. Учасники відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками в статутний фонд, а у випадку недостатності цих коштів – додатково майном.
Товариство з повною відповідальністю – це об'єднання кількох осіб, які особисто беруть участь у справах товариства, і кожен з них несе повну відповідальність згідно з зобов'язаннями товариства не тільки вкладеним капіталом, а й усім своїм майном.
Командитне товариство передбачає об'єднання кількох осіб для здійснення підприємницької діяльності, в якій одні учасники (повні члени) несуть відповідальність згідно із зобов'язаннями товариства як своїм вкладом, так і усім своїм майном, а інші (командисти або вкладники) відповідають тільки своїм вкладом.
Однією з форм страхового захисту сьогодні є товариства взаємного страхування (ТВС), які створюються на основі централізації коштів пайової участі його членів. Особливістю є те, що учасники ТВС одночасно виступають і як страховики, і як страхувальники. Головним принципом їх діяльності є солідарна відповідальність кожного перед кожним у межах товариства.
Серед вітчизняних страхових компаній вирізняються кептивні страхові компанії, сферою діяльності яких є захист інтересів засновників. Як правило створюються кептиви потужними виробничими підприємствами, корпораціями або фінансово-промисловими групами, представленими банками, пенсійними та інвестиційними фондами та іншими фінансово-кредитними установами. їх на сьогодні більшість. Переваги і х в тому, що вони охоплюють великий потенційний сегмент страхового ринку, який обслуговується корпоративним страховиком, а проникнення конкуруючих страхових компаній на цей сегмент є майже неможливим. Основний недолік – однорідний склад страхового портфеля, що спричинює негативний вплив на фінансову стійкість страховика.
Крім розглянутих форм страховиків з 1999 року в Україні можуть створювати свої дочірні компанії зі 100% іноземним капіталом страхові компанії країн Європейського Співтовариства.
за територією обслуговування (географічною ознакою) страхові компанії можна поділити на: місцеві,
регіональні, національні та транснаціональні (міжнародні).
На жаль, нині практично відсутня статистика укладених договорів кожною компанією в межах певної території (області). Ліцензії майже всім компаніям видані з правом здійснення діяльності на території всієї країни. Тому важко відокремити страховиків, які діють лише в межах певного регіону чи міста. В Україні досі немає транснаціональних страхових компаній. Досвід країн Європейського Союзу показує, що на вищому етапі свого розвитку страхування об'єктивно потребує виходу за межі країни. Це вигідно для страховиків – адже ризики територіально розосереджуються, зростає обсяг продажу полісів, а отже, можливість одержати прибуток.
за характером виконуваних операцій (за спеціалізацією) виділяють такі страхові компанії:
спеціалізовані, котрі спеціалізуються на тих чи інших видах страхування, наприклад, страхування життя,
страхування наземного транспорту, медичного страхування тощо;
універсальні, котрі здійснюють різні види страхування, наприклад, майнове, авіаційне, наземного транспорту, від нещасних випадків, медичне та ін. ;
перестрахувальні, котрі здійснюють перестраховування найбільш великих і небезпечних ризиків.
за розміром (величиною) статутного капіталу та іншими техніко-економічними показниками, які визначають місце страхових компаній на ринку, виділяють: великі, середні та малі страхові компанії.
У вітчизняній практиці визначення рейтингу страховиків здійснюється переважно за такими показниками: власні кошти; страхові резерви; страхові платежі; рівень виплат; обсяг страхової суми, переданої в перестрахування; рівень платоспроможності; кількість діючих договорів страхування.
 
2. Структура страхових компаній
 
Особливості створення страховика як юридичної особи визначені Законом України «Про господарські товариства» та Законом України «Про страхування» (2001 р.). Процес створення страхової компанії охоплює такі взаємопов'язані етапи: 1. реєстрацію страховика як юридичної особи; 2. надання цій юридичній особі статусу страховика. Структура страхової компанії може охоплювати декілька рівнів управління. З урахуванням особливостей Положення про відокремлені підрозділи страхової компанії вона включає центральний офіс, філії, агентства та представництва страховика. Організаційна структура страховика є динамічною. Вона може змінюватися: ускладнюватися, спрощуватися, що в свою чергу сприяє її вдосконаленню. У практиці управління страховими компаніями набула поширення система «керівництво у співвідношенні із співробітництвом». Особливості цієї системи полягають у тому, що вона будується на принципах лінійного, функціонального та лінійно-штабного підпорядкування. 3. Форми організаційної структури страхової компанії Структура органів управління страховою компанією залежить від того, в якій організаційній формі її створено. Оскільки більшість страховиків України мають статус акціонерного товариства, то з урахуванням особливостей Закону України «Про господарські товариства» вищим органом управління є загальні збори акціонерів, якими обирається Рада директорів, що створює правління та обирає зі свого числа голову правління. Президент – вищий керівник страхової компанії після голови правління. Віце-президент – головний фінансовий директор, який відповідає за фінансові питання діяльності. Менеджер компанії здійснює оперативне керівництво, організовує горизонтальний поділ праці в компанії, контролює поточну роботу. Функції Спостережної Ради полягають у здійсненні нагляду за діяльністю правління страхової компанії, порядок якого визначається Статутом. Спостережна Рада як орган управління товариством не є обов'язковою. Чинна редакція Закону України «Про господарські товариства» передбачає обов'язкове створення Спостережної Ради лише у випадках, коли кількість акціонерів становить понад 50 чоловік. Група радників-консультантів призначена для вирішення найбільш важливіших питань у діяльності страхової компанії. Вона діє як: § дорадчий орган при керівництві компанії; сформована з працюючих і залучених спеціалістів. Виконавчі директори – керівники основних підрозділів компанії, які очолюють відповідні департаменти (управління, дирекції) та входять до складу правління. Власна внутрішня структура страховика представлена представництвами, агентствами, філіями, відділеннями. Представництва – підрозділи страхової компанії, які не мають статусу самостійної юридичної особи і займаються, як правило, збиранням інформації, рекламою, репрезентаціями, пошуком клієнтів, але не здійснюють комерційної діяльності; Агентства – підрозділи, які мають право виконувати всі функції представництва, а також здійснювати операції з укладання та обслуговування договорів; Філіали (відділення, філії) страхової компанії-підрозділи, які теж не мають права юридичної особи і здійснюють страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензію. У своїй діяльності керуються законодавством, нормативними актами, статутом та рішеннями загальних зборів акціонерів, ради директорів та президента компанії. Результати роботи філіалу (відділення) відображаються у консолідованому балансі страхової компанії. Управління системою страхування здійснюється страховиком.
 
3. Об'єднання страховиків та їхні функції
 
Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після державної реєстрації. Сьогодні в Україні створені та функціонують такі об'єднання страховиків: Ліга страхових організацій України; Авіаційне страхове бюро; Моторне (транспортне) страхове бюро; Морське страхове бюро; Національний ядерний страховий пул та інші. Як добровільне об'єднання страховиків Ліга страхових організацій України здійснює:
захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є членами Ліги;
сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової діяльності;
сприяння підвищенню кваліфікації та професіоналізму керівників та спеціалістів учасників ринку страхових послуг;
ознайомлення громадськості з діяльністю учасників ринку страхових послуг та їх роллю в економічному житті України;
сприяння реалізації антимонопольного законодавства у сфері страхової діяльності;
утвердження взаємної довіри, надійності, порядності та ділового партнерства у взаємовідносинах між учасниками ринку страхових послуг та споживачами страхових послуг.
Авіаційне страхове бюро України (далі – АСБ) є юридичною особою, яка діє на підставі Положення «Про авіаційне страхове бюро» і установчого договору, погодженого з Міністерством фінансів України та Державною авіаційною адміністрацією. Бюро має відокремлене майно, самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, набуває майнових та особистих немайнових прав, має право виступати в суді, арбітражному та третейському судах, виконувати будь-які дії відповідно до угод, що не суперечить законодавству, Положенню «Про авіаційне страхове бюро» та установчому договору. Фінансування діяльності Бюро здійснюється за рахунок вступних і членських внесків членів Бюро та інших надходжень, не заборонених законодавством.
Бюро створюють страховики, які мають дозвіл (ліцензію) на право проведення обов'язкового авіаційного страхування та зареєстровані в Державній авіаційній адміністрації відповідно до Указу Президента України від 15 січня 1998 р. №17 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпеки авіації України», орган управління яких прийняв рішення про вступ до Бюро (за умови виконання вимог Положення «Про авіаційне страхове бюро») - Бюро створюють зазначені страховики, укладаючи установчий договір. Страховики, які прийняли рішення про вступ до Бюро, подають заяву до Уповноваженого органу, яке призначає Дату проведення загальних зборів засновників Бюро. У разі відсутності інформації про вступ до Бюро протягом десяти Днів з дня видачі дозволу (ліцензії) Уповноважений орган анулює такий дозвіл (ліцензію). Бюро підлягає державній реєстрації у Київській міській державній адміністрації. Для державної реєстрації президент Бюро або голова загальних зборів, який тимчасово виконує обов'язки президента, подає Київській міській державній адміністрації заяву про державну реєстрацію та установчий договір.
Державна реєстрація Бюро відбувається без справляння реєстраційного збору. Київська міська державна адміністрація в місячний термін розглядає подані матеріали, приймає рішення і видає свідоцтво про державну реєстрацію Бюро.
Основні завдання АСБ:
координація діяльності національних страховиків у галузі страхування авіаційних ризиків;
дослідження та прогнозування національного ринку страхових послугу галузі авіації;
організація співпраці з підприємствами, їхніми об'єднаннями та іншими організаціями, які експлуатують та обслуговують засоби авіаційного транспорту;
підготовка та внесення на розгляд державних органів пропозицій стосовно законодавчих та інших нормативних актів з обов'язкового авіаційного страхування, розроблення рекомендацій з методології проведення відповідних видів авіаційного страхування;
сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов авіаційного страхування та форм уніфікованих полісів;
збір, аналіз та опублікування статистичних даних щодо збитків, завданих авіаційними подіями;
розроблення програм і методів страхування авіаційних ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам;
організація та проведення консультацій з технічних, економічних і юридичних питань, пов'язаних з
класифікацією страхових випадків, визначенням розміру збитків та страхового відшкодування;
організація та проведення науково-практичних заходів з питань страхування авіаційних ризиків,
забезпечення методичними матеріалами, інформаційне забезпечення страховиків і страхувальників;
видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, підвищення кваліфікації, організація конференцій,
семінарів тощо;
представництво інтересів страховиків – членів Бюро у міжнародних об'єднаннях страховиків.
Моторне (транспортне) страхове бюро України (М (Т) СБ) – юридична особа, яка створена згідно з чинним законодавством і діє на основі свого Статуту, погодженого і затвердженого у визначеному законодавством порядку. Страховики можуть входити до М (Т) СБ як повні або асоційовані члени. Повні члени М (Т) СБ зобов'язані виплачувати страхові відшкодування у разі настання страхового випадку, який спричинили їхні страхувальники на території інших держав, з уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів яких М (Т) СБ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Якщо страхове відшкодування виплачувало М (Т) СБ, то повні члени відшкодовують (компенсують) йому всі витрати, яких воно зазнало, і сплачують пеню.
Завдання М (Т) СБ:
гарантування платоспроможності страховиків – членів Моторного (транспортного) страхового бюро щодо страхових зобов'язань;
укладення за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України угод з уповноваженими організаціями по страхуванню цивільної відповідальності власників транспортних засобів інших держав про взаємне визнання договорів такого страхування, взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди та забезпечення виплати за страховим випадком, що було спричинене власником транспортного засобу, застрахованим на території зазначеної держави, або власником транспортного засобу, застрахованим в Україні відповідно до зазначених угод; :!
управління централізованими страховими резервними фондами;
співробітництво з відповідними організаціями інших держав у галузі страхування цивільної відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільної відповідальності нерезидентів-власників (водіїв) транспортних засобів у разі в'їзду їх на територію України;
збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільної відповідальності, підготовка рішень
та пропозицій з цього питання;
розроблення форм страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності;
затвердження тарифів за додатковими договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності в порядку, визначеному законодавством;
виплати компенсацій та страхового відшкодування.
Для забезпечення виконання зобов'язань членів М (Т) СБ перед страхувальниками і третіми особами при ньому створюються такі централізовані резервні фонди: фонд страхових гарантій (мінімальний розмір фонду страхових гарантій встановлюється у вільно конвертованій валюті у сумі, не меншій еквіваленту 400 000 євро), фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд потерпілих) призначений для здійснення розрахунків з третіми особами. Члени М (Т) СБ зобов'язані додатково забезпечувати свою платоспроможність шляхом створення при ньому інших страхових резервних фондів на умовах, визначених чинним законодавством.
Морське страхове бюро України (МСБ) є юридичною особою, яка діє на підставі Положення «Про морське страхове бюро» та установчого договору, погодженого з Уповноваженим органом та Державним департаментом морського та річкового транспорту. Бюро має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, набуває майнових та особистих немайнових прав, має право виступати в суді, арбітражному та третейському судах, виконувати будь-які дії відповідно до укладених угод, що не суперечать законодавству, Положенню «Про морське страхове бюро» та установчому договору. Фінансування діяльності МСБ відбувається за рахунок вступних та членських внесків членів Бюро та інших дозволених видів комерційної діяльності. 
МСБ створюють страховики, які мають дозвіл (ліцензію) на проведення морського страхування та обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення, орган управління яких прийняв рішення про вступ до Бюро, за умови виконання вимог Положення «Про морське страхове бюро». Бюро створюється зазначеними страховиками шляхом укладення установчого договору. Страховики, які прийняли рішення про вступ до Бюро, подають заяву до Уповноваженого органу, який призначає дату проведення загальних зборів засновників Бюро. Бюро підлягає державній реєстрації в Одеській обласній державній адміністрації Для державної реєстрації президент Бюро або голова загальних зборів, який тимчасово виконує обов'язки президента, подає Одеській обласній державній адміністрації заяву про державну реєстрацію та установчий договір.
Основні завдання МСБ:
координація діяльності національних страховиків у галузі страхування на морському транспорті; дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у галузі торговельного мореплавства; організація співпраці з підприємствами, їхніми об'єднаннями та іншими організаціями, які експлуатують або обслуговують засоби морського транспорту;
підготовка та внесення на розгляд державних органів пропозицій стосовно законодавчих та інших нормативних актів з морського страхування,
розроблення рекомендацій з методології проведення відповідних видів морського страхування;
сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов морського страхування та форм уніфікованих полісів;
збір, аналіз та публікування статистичних даних щодо збитків на морському транспорті;
розроблення програм та методів страхування морських ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам;
організація та проведення консультацій з технічних, економічних і юридичних питань, пов'язаних з класифікацією страхових випадків, визначенням розміру збитків та страхового відшкодування;
організація та проведення науково-практичних заходів з питань страхування на морському транспорті,
забезпечення методичними матеріалами, інформаційне забезпечення страховиків та страхувальників;
видання бюлетенів і довідників, проведення навчання з підвищення кваліфікації, організація конференцій,
семінарів тощо;
• представництво інтересів страховиків-членів МСБ у міжнародних об'єднаннях страховиків.
МСМС проводить роботу з узагальнення морського страхового законодавства. Спільно з Міжнародною
торговельною палатою Союз підготував порівняльні таблиці умов морського страхування у найважливіших
торгових центрах світу. МСМС розробив рекомендації щодо забезпечення збереження вантажів, адресовані
власникам вантажу, перевізникам, експедиторам тощо.
Асоціація «Українське медичне страхове бюро» (АУМСБ) зареєстрована в березні 1999 р.
Основною метою є сприяння розвитку відкритого та рівно доступного для всіх медичного страхового ринку в Україні шляхом впровадження єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, забезпечення необхідної допомоги страховим компаніям у проведенні медичного страхування, організації юридичного захисту прав страховиків та страхувальників, координації зусиль страховиків на ринку послуг медичного страхування.
Основними завданнями АУМСБ є:
представництво інтересів своїх членів у відносинах з державними органами України, міжнародними організаціями тощо;
розроблення методології медичного страхування, стратегії і тактики його впровадження в Україні;
сприяння формуванню розвинутої інфраструктури медичного страхового ринку в Україні;
аналіз законодавства України з питань страхової діяльності та охорони здоров'я, підготовка пропозиції
щодо його удосконалення;
залучення членів А УМСБ до участі у виконанні державних програм з питань поліпшення медичної допомоги населенню за допомогою медичного страхування;
вивчення та аналіз стану і перспектив розвитку медичного страхування в Україні та за її межами,
пропаганда медичного страхування серед населення України;
сприяння залученню іноземних інвесторів у програми з медичного страхування та охорони здоров'я;
проведення конференцій, семінарів та інших заходів науково-практичного характеру;
здійснення іншої діяльності, що не суперечить законодавству України.
Фото Капча