Стратегія відновлення і високоефективного функціонування виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК України в умовах ринкової економіки

Основними причинами вказаного є збільшення повторності суворих зим, розпоширення найбільш небезпечних хвороб і шкідників виноградників, дефіцитність і дорожнеча препаратів для боротьби з ними, збільшення податкового тиску, різке скорочення бюджетних субсидій, довготривалий термін окупності вкладених в галузь коштів (що робить її непривабливою для інвесторів) та ін.

Провідними виноградарськими регіонами України є Крим, Миколаївська, Одеська та Херсонська області, що належать до її Причорномор'я, а також Закарпатська і Запорізька області. На жаль, практично у всіх них в останні два десятиріччя відбувалося вельми суттєве скорочення як загальної, так і плодоносної площі виноградників. Особливо великим воно було у Запорізькій та Херсонській областях. Що стосується молодих насаджень, то їх зменшення найбільшою мірою (у 14, 9 рази) спостерігалося у Криму, який має для розвитку виноградарства кращі природно-економічні умови і багатий історичний досвід. При нормі щорічної посадки виноградників в країні 7, 7 тис. га фактично в середньому за 1996-2000 рр. закладалося лише трохи більше 1 тис. га.

Поступове зменшення площ виноградників і зниження їх урожайності негативно відобразилися на обсягах виробництва продукції (табл. 1). В середньому за 1996-2000 рр. у порівнянні з 1981-1985 рр. загальний збір урожаю винограду в Україні скоротився у 2, 4 рази. Серед виноградарських регіонів країни за розміром валового збору винограду на першому місці знаходиться Одеська область, на другому – АР Крим, на третьому – Миколаївська область. Але частка Причорномор'я по цьому показнику, на жаль, зменшується.

Негативні зміни, що відбуваються у виноградарстві в останні роки, від'ємно впливають на показники його місця в економіці сільського господарства, про що свідчить зниження питомої ваги галузі в площі аграрних земель і грошовій виручці від сільського господарства (як по країні в цілому, так і в більшості її регіонів).

Занепад сировинної бази призвів до кризового стану у виноробній промисловості країни. Хоча в останні 5 років потужності винзаводів і зростали, але ступінь їх використання поступово зменшувався і ставав все більш низьким. Наприклад, у 1999 р. потужності заводів по випуску виноградного вина були завантажені лише на 14, 7%, коньяку – 63, 1%, шампанського – 61, 0%.

У 2000 р. із загальної кількості підприємств виноробної галузі України (256) 70% знаходились у Причорноморському регіоні. Тут зосереджено 81, 3% (13 із 16-ти) коньячних і третина (4 із 12-ти) шампанських заводів. Але, на жаль, потужності підприємств регіону використовуються вкрай недостатньо. Особливо це стосується заводів по випуску виноградного вина. По деяких з них він становить навіть 2-4%, що викликає велику занепокоєність.

Із спеціалізованих регіональних виноградарсько-виноробних формувань України найбільшим за обсягами переробки винограду і випуску винопродукції є Кримрадгоспвинпром. На другому місці знаходиться Одесавинпром, на третьому – Миколаївсадвинпром. Із загальнодержавних структур найбільшою у 2000 р. була корпорація “Укрвинпром”, на частку якої припадало 41, 8% переробленого винограду і 43, 3% виготовлених виноматеріалів.

За період з 1980 по 1998 роки в Україні спостерігалося поступове зменшення об'ємів виробництва вина, і лише у 1999 і 2000 рр. досягнуто деяке їх збільшення. Але все ж таки вони у 5, 4 рази були меншими, ніж у 1983 році. Якщо у 80-ті роки за показниками виробленого на душу населення вина Україна досягла рівня розвинутих країн світу, то нині вона відстає від них, до того ж дуже суттєво.

Обсяги випуску шампанського в останні 20 років відрізняються порівняною стабільністю. Більш того, у 2000 році його було виготовлено на 5, 6% більше, ніж у 1980 р. В останні роки позитивні зміни відбулися і в об'ємах виробництва коньяків, які у 2000 р. перевищували рівні: 1980 р. – на третину, 1985 р. – вдвічі, 1990 р. – майже у 1, 5 рази, а 1995 р. – у 2, 7 рази.

У динаміці по 4-х п'ятирічних періодах, як видно з рис. 1, у країні спостерігається стабільне зменшення об'ємів виробництва вина. По коньяку така закономірність мала місце протягом перших трьох п'ятиріч, а в останньому його випуск зріс настільки, що навіть перевищив на 6, 1% рівень 1981-1985 рр. Позитивні зрушення (у ІІІ і ІV періодах) мали місце і в обсягах виробництва шампанського. Але, на жаль, їх ріст було досягнуто не за рахунок виноградарських, а зовсім інших (Київської та Харківської) областей.

Основними причинами кризового стану виноробної галузі насамперед є незавантаженість заводів сировиною, їх застаріла матеріально-технічна база, відсутність інвестицій для її модернізації, порушення цінового паритету, недосконалість податково-кредитної системи, труднощі з реалізацією готової продукції та ін. У зв'язку з цим багато заводів