Предмет:
Тип роботи:
Контрольна робота
К-сть сторінок:
10
Мова:
Українська
Тема3.Стилі української літературної мови в професійному спілкуванні
3.1.Мовний стиль. Класифікація стилів літературної мови
3.2.Мова професійного спілкування. Функції професійної мови
3.3.Офіційно-діловий стиль, його особливості та різновиди
3.4.Науковий стиль, його особливості та різновиди
3.5. Розмовно-офіційний підстиль розмовного стилю
Література [3; 4; 5; 20; 27; 39; ]
3.1.Мовний стиль. Класифікація стилів літературної мови
Кожна високорозвинена сучасна мова поділяється на стилі. Слово «стиль» походить від латинської stilus («паличка для письма») і вживається як термін у літературі, мистецтві, архітектурі, соціології, менеджменті тощо.
Мовний стил це сукупність мовних засобів, вибір яких зумовлюють зміст, мета і ситуація мовлення.
За образним висловом Дж. Свіфта, «стил це потрібні слова на потрібному місці». Так, наприклад, слово говорити–нейтральне і може використовуватися в будь-якій ситуації, ректи–застаріле й урочисте, балакати-розмовне, мовити–піднесено-урочисте, гомоніти–розмовно-голубливе, просторікувати–зневажливе, патякати–просторічно-зневажливе.
Кожний мовний стиль має:
1.сферу поширення і вживання (коло мовців, які ним послуговуються) ;
2.призначення (виконує функції засобу спілкування, повідомлення, впливу і под.) ;
3.форму і спосіб викладу (діалог, монолог, полілог) ;
4.характерні мовні засоби (слова, вирази, типи речень, граматичні форми і т. ін.).
Досконале знання специфіки кожного стилю–запорука успіху в будь-якій сфері спілкування, зокрема й у професійній.
У сучасній українській літературній мові виділяють такі стилі:
•розмовний, який має два різновиди:
•розмовно-побутовий;
•розмовно-офіційний;
2)книжні стилі (науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній).
Деякі науковці виділяють також епістолярний (стиль приватного листування) і конфесійний (стиль релігії і церкви: релігійних відправ, молитов, проповідей, церковних книг тощо).
3.2.Мова професійного спілкування. Функції професійної мови
Представники кожної сфери діяльності, зокрема й економіки, послуговуються таким різновидом сучасної української літературної мови, як мова професійного спілкування (професійна мова, фахова мова). Термін «професійна мова» слід відрізняти від термінів «ділова мова» та «наукова мова». Ділова мова – це реалізація офіційно-ділового стилю, зафіксованого в документах. Діловою мовою послуговуються представники різних професій, а професійна мова функціонує в межах певної професійної сфери. Наукова мова – це реалізація наукового стилю в текстах з різних галузей знань, а в мові професійного спілкування використовується також розмовний стиль.
Мова професійного спілкування–це функціональний різновид сучасної української літературної мови, який поєднує розмовно-офіційний підстиль розмовного стилю, офіційно-діловий і науковий стилі.
Функції професійної мови:
1.Номінативна (називання фахових реалій і понять) ;
2.Пізнавальна (засіб пізнання наукових знань і оволодіння професійним досвідом) ;
3.Комунікативна (засіб спілкування у професійній сфері) ;
4.Аксіологічна (фахова та морально-етична оцінка) ;
5.Культуроносна (збереження й передавання фахових знань і культури професійного спілкування) ;
6.Акумулятивна (нагромадження наукових знань і практичного досвіду) ;
7.Естетична (мовностилістична довершеність текстів).
3.3.Офіційно-діловий стиль, його особливості та різновиди
Офіційно-діловий стиль–це стиль, який задовольняє потреби писемного спілкування в суспільно-політичному, господарському житті, у ділових стосунках, у виробничій та іншій діяльності членів суспільства.
Це один із найдавніших стилів української мови: його ознаки знаходимо в документах 11-12 століття, в українських грамотах 14-15 століття.
Найважливішими рисами офіційно-ділового стилю є такі:
1.високий ступінь стандартизації мовних засобів, широке вживання типових мовних зворотів, наприклад: відповідно до…, у зв’язку з тим, що..., доводимо до Вашого відома... сподіваємося на подальшу плідну співпрацю;
2.точність, послідовність і лаконічність викладу;
3.відсутність образності, емоційності, індивідуальних авторських рис;
4.наявність реквізитів, які мають певну черговість і постійне місце;
5.для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти;
6.лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні; відсутні діалектизми, жаргонізми, вигуки, частки, іменники з суфіксами суб’єктивної оцінки;
7.речення переважно прості, поширені, з прямим порядком слів; вставні слова, як правило, стоять на початку речень.
Офіційно-діловий стиль поділяється на підстилі:
1.Законодавчий (використовується в законодавчій сфері, обслуговує офіційно-ділові стосунки між державою і її громадянами; реалізується в текстах Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо) ;
2.Дипломатичний (використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури; реалізується в текстах конвенцій (міжнародних угод), комюніке (повідомлень), нот (звернень), протоколів, меморандумів (дипломатичних листів), договорів, заяв, ультиматумів (дипломатичних вимог) ;
3.Юридичний (використовується в юриспруденції (судочинство, дізнання, розслідування, арбітраж), обслуговує правові та конфліктні відносини; реалізується в текстах актів, позовних заяв, запитів, протоколів тощо) ;
4.Адміністративно-канцелярський (використовується в професійно-виробничій сфері, у діловодстві; реалізується в текстах заяв, ділових записок, службових листів, протоколів, розписок, доручень і т.д.).
3.4.Науковий стиль, його особливості та різновиди
Науковий стиль–це стиль, сферою використання якого є наукова та науково-технічна діяльність, освіта; він призначений для інформування про результати наукових досліджень, обґрунтування гіпотез, класифікації і систематизації знань, впливу на інтелект читача або (рідше) слухача.
Найважливіші особливості наукового стилю:
1.логічність, недвозначність викладу;
2.насиченість термінами, абстрактною лексикою;
3.використання складних речень із вставленими конструкціями, відокремленнями тощо;
4.документування тверджень (наявність цитат, посилань) ;
5.монологічний виклад.