Стимулювання громадянської активності в українському суспільстві як проблема соціоінженерної діяльності

Слід відмітити, що зазначені проблеми, з огляду на однотипний характер перехідних процесів, досить активно досліджуються в країнах СНД і, зокрема, у Росії, про що свідчать роботи Г. Атаманчука, Т. Богомолової, І. Бутенка, С. Бикової, Ю. Волкова, Т. Заславської, А. Здравомислова, В. Ільїна, Г. Осадчої, Г. Осипової, В. Радаєва, Н. Римашевської, Р. Ривкиної та ін.

Однак тема стимулювання громадянської активності ні в діяльнісному, ні в інституційному аспектах спеціально не розглядалася. Відсутнє і наукове розуміння її соціоінженерного змісту. Багато в чому це пов'язано з певними труднощами в осмисленні наукового статусу соціоінженерної діяльності. Наукові праці Г. Антонюка, В. Воловича, В. Дудченка, В. Іванова, В. Макаревича, В. Патрушева, В. Подшивалкиної, І. Попової, Ю. Рєзника, Є. Суїменка, О. Уржі, В. Щербини, А. Ячного та ін., а також західних теоретиків З. Баумана (Z. Bauman), П. Бурдьє (P. Bourdieu), Ю. Габермаса (U. Habermas) Р. Дарендорфа (R. Dahrendorf), Н. Лумана (N. Lumann), Р. Мертона (R. Merton), Т. Парсонса (T. Parsons), А. Печчеи (A. Peccei), К. Поппера (K. Popper) та ін. загалом відображують конструктивні зусилля щодо обґрунтування науково-практичної значущості соціоінженерної діяльності для розв'язання завдань суспільної модернізації та демократизації суспільного життя. Проте питання стосовно розуміння наукового статусу соціальної інженерії, визначення специфіки її пізнавальних та практичних функцій залишаються гостро дискусійними, що значно ускладнює ефективне використання потенціалу соціальної інженерії при розробці ефективних технологій стимулювання громадянської активності в Україні.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є концептуальне обґрунтування значущості соціоінженерного підходу до розробки стратегії стимулювання громадянської активності в сучасному українському суспільстві.

Для досягнення мети в дисертації поставлені такі дослідницькі завдання:

• виокремити теоретико-методологічну специфіку соціоінженерної діяльності;

• обґрунтувати значущість ідентифікації соціального змісту трансформаційного процесу українського суспільства як концептуальної основи формування соціоінженерної стратегії стимулювання громадянської активності;

• дослідити феномен громадянської активності в пострадянській Україні, проаналізувати умови та особливості її інституціалізації, а також схарактеризувати технологічну специфіку стимулювання громадянської активності в українському суспільстві;

• на основі узагальнення досвіду функціонування Міжнародного Рейтингу «Золота Фортуна» визначити та схарактеризувати принципи соціального проектування нових демократичних інституцій стимулювання громадянської активності;

• здійснити аналіз ефективності основних технологічних моделей соціальної політики як інструмента гуманізації суспільних відносин і стимулювання громадянської активності в українському суспільстві.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження є стан громадянської активності в Україні. Предметом дисертаційної роботи є соціальні механізми та технологічні засоби стимулювання громадянської активності в Україні.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали праці українських та закордонних науковців, в яких обґрунтовуються можливості соціальної інженерії при вирішенні завдань гуманізації та демократизації суспільного життя, а також новітні наукові дослідження соціальної структури, соціальної активності та процесу формування громадянського суспільства в Україні.

Методи дослідження. У ході дослідження автором використовувалися загальнонаукові методи: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, типологізація, моделювання, а також специфічні дослідницькі соціоінженерні методики, зокрема, соціальна діагностика, соціальне проектування, соціальне конструювання.

Емпірична основа дослідження. Емпіричну базу дисертаційної роботи в основному склали моніторингові соціологічні дослідження, проведені в 1994-2003 роках вченими Інституту соціології НАН України, інформаційно-аналітичні матеріали, які були опубліковані в наукових соціологічних виданнях, а також емпіричні дані вітчизняної і міжнародної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні розв'язано важливе наукове завдання: обґрунтовано теоретичну і практичну значущість соціоінженерного підходу при дослідженні проблем формування ефективних інституційних механізмів стимулювання індивідуальних і колективних форм громадянської активності в Україні. У процесі наукової розробки дисертаційної теми автором одержані такі нові наукові результати:

- у нових концептуальних координатах у дисертації розкрито поліфункціональний зміст соціоінженерної діяльності як: а) специфічного типу науково-пізнавальної та організаційно-управлінської практики, б) процесу безперервного отримання інформації стосовно стану соціальних об’єктів з метою оптимізації їх функціонування та розвитку; в) засобу вирішення соціальних проблем шляхом розробки та впровадження соціоінженерних проектів та соціальних технологій;

- доведено, що визначальними чинниками соціального змісту трансформаційного процесу українського суспільства є: 1) орієнтаційні динамічні соціальні нерівності та 2) структурні соціальні нерівності. Практичні потреби в гармонізації даних нерівностей обумовлюють необхідність формування як вузько спеціалізованих, так і інтегральних стратегій соціоінженерної діяльності. Стимулювання громадянської активності є інтегральним напрямком соціоінженерної діяльності в Україні;

- вперше здійснено дослідження специфіки системоутворюючих компонентів феномену громадянської активності, яке дозволило з’ясувати, що технологічна специфіка стимулювання громадянської активності виявляється в необхідності створення і актуалізації технологій своєчасного суспільного реагування, підтримки і визнання суспільно значущих трудових зусиль і результатів, вчинків і реальних заслуг громадян перед суспільством і державою;

- визначено зміст технологічних принципів соціального проектування нових демократичних організацій і інституцій стимулювання громадянської активності в Україні, якими є: 1) демократична спрямованість; 2) відкритість і гласність; 3) толерантність; 4) патріотизм; 5) технологічність;

- наведено нові аргументи, які доводять неефективність та безперспективність здійснюваної в Україні патерналістської технологічної моделі соціальної політики та обґрунтовано позицію щодо перспективності розробки інтегрованої активістської моделі соціальної політики, яка є орієнтованою на стимулювання громадянської активності через посилення процесів самозабезпечення та самозайнятості.

Теоретичне значення