Суб’єктивний компонент соціологічної теорії (історичний аналіз)

Віддаючи належне науковій та практичній значущості праць, в яких розглядаються питання суб’єктивного компонента пізнання, необхідно відзначити, що у вітчизняній та зарубіжній літературі відсутній цілісний аналіз останнього у різних напрямах соціології. Недостатньо досліджено характер становлення концепцій суб’єкта пізнання в процесі розвитку різних форм соціальної саморефлексії, а також засади та характер етики соціологічного теоретизування за умов його індивідуалізації.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. У дисертації ставиться за мету з’ясувати характер та роль суб’єктивного компонента у процесі соціологічного теоретизування, виявити основні моделі його трактування представниками різних напрямів соціології, систематизувати та узагальнити отримані результати з метою використання у курсі теоретичної соціології.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

- проаналізувати характер становлення концепцій суб’єкта соціального пізнання під час розвитку різних форм соціальної саморефлексії;

– проаналізувати та теоретично осмислити трактовки суб’єктного компонента соціологічного теоретизування у різних напрямах соціології;

– з’ясувати специфіку тлумачення суб’єктного компонента соціологічного теоретизування в умовах постмодерністської пізнавальної ситуації;

– з’ясувати можливі засади та характер етики соціологічного теоретизування в умовах його індивідуалізації та авторизації.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є класичні та сучасні тексти з історії соціологічної та філософської думки, теоретичної соціології, в яких викладено концепції суб’єктного компонента соціологічної теорії. Предметом дослідження є генезис концепцій суб’єктного компонента соціологічної теорії, кореляція цього процесу з логікою розвитку концепцій суб’єктного компонента теоретичного пізнання в історико-філософському процесі.

Теоретико-методологічні засади дослідження. В основу дослідження покладено принципи єдності історичного та логічного, соціокультурного детермінізму, конкретно-історичного розгляду. Творчо використані ідеї “розуміючої соціології” М. Вебера, “соціології знання” К. Маннхейма, постмодерністської думки М. Фуко, Е. Гідденса та П. Бурд’є.

Наукова новизна одержаних результатів. У дослідженні проведено історичний аналіз суб’єктивного компонента соціологічної теорії. В рамках авторського аналізу отримано такі нові результати:

- розкрито основні концептуальні підходи до вивчення суб’єктивного компонента теоретизування в неокантіанському трактуванні, правилах соціологічного метода Е. Дюркгейма, трактуванні М. Вебера, в рамках “соціології знання”, в трактуванні представників “Франкфуртської школи” в рамках феноменологічної традиції, в символічному інтеракціонізмі та в постмодерністській соціології (c. 80-144) ;

- вперше у вітчизняній соціології проведено аналіз та теоретичне узагальнення ролі і місця суб’єктивного компонента теоретизування. При цьому суб’єктивний компонент соціологічної теорії проаналізовано в онтології становлення – з точки зору, згідно якої концептуальні засади трактування суб’єктивного чинника соціального пізнання (що набули розвитку до появи соціології) використовувались в процесі розвитку саме соціологічних теоретичних парадигм і конструктів (с. 4-10, 138-145) ;

- обгрунтовано низку концептуальних підходів у трактуванні суб’єктивного компонента соціологічного теоретизування, а саме: “міфологічного” (згідно якого усі зміни соціологічної теорії є моментами взаємозв’язку усіх складових соціуму) ; “філософсько-рефлексивного”, що трактує суб’єктивний компонент як активне джерело реалізації “сутнісних” моментів розвитку соціальних відносин; постмодерністського (згідно якого суб’єктом рефлексії є деіндивідуалізована структура соціального світу)  (с. 24-30, 45-52) ;

– доведено, що особистісна мотиваційна структура сучасного соціологічного теоретизування формується не на основі “етики обов’язку”, а на засадах “етики співтворчості”. При цьому значущість суб’єктивного компонента соціологічного теоретизування вбачається у зумовленні останнім вибору етичної позиції, що є передумовою підтримки комунікативних структур у царині соціологічного теоретичного етосу (с. 121-125, 149-152) ;

- зроблено висновок, що суб’єктивний компонент теоретика формується у процесі розвитку соціологічної теорії. Перспектива рефлексії цього розвитку не може базуватись на ідеологічних конструктах, тому що тоді у діяльності теоретика будуть відтворюватись попередні конфронтаційні моделі соціологічної концептуалізації, але в осучасненому вигляді. У той же час вивчення історії соціології не може бути започаткованим на персональних ціннісних уподобаннях студента, так як з точки зору процесуальності розвитку теорії вони мають випадковий характер. Тому бачиться доцільним у курсі підготовки соціолога-фахівця досліджувати формування соціологічних теорій у ракурсі розвитку концептуального бачення суб’єктивного компонента теоретизування в межах різних соціологічних напрямків (с. 138-152).

Теоретична і практична значущість результатів. Дослідження має історико-методологічний характер, воно концентрує увагу на питаннях, недостатньо розроблених у вітчизняній теоретичній соціології. Практична значущість отриманих результатів полягає у розробці методологічного підходу, який може бути використаним у розвитку соціологічного метатеоретичного дискурсу, переосмислення процесу соціологічного теоретизування. Висновки щодо необхідності вивчення історії розвитку соціологічних теорій у площині їх суб’єктивної складової як умови формування у соціологічному етосі передумов для включення в загальносвітовий процес соціологічної рефлексії мають значення для становлення української соціологічної теорії як самостійної складової гуманітарної думки сучасності.

Результати дослідження можуть бути використані (і використовуються автором) як матеріал для вивчення історії теоретичної соціології у Вищій школі.

Зв’язок дослідження з науковими програмами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження пов’язаний з плановою тематикою досліджень відділу «Історії та теорії соціології» Інституту соціології НАН України з проблем розвитку соціологічної теорії.

Апробація результатів дослідження. Аналітичні узагальнення і висновки дисертаційного дослідження доповідались на П Школі молодих соціологів України “Україна: проблеми суспільства перехідного періоду” (Бердянськ, 1994), Ш