Сучасне українське державотворення: еволюція і проблеми періодизації

Сергій Троян

 

 

У наукові розвідці проаналізовано етапи становлення та еволюції сучасної української державності. Виокремлено шість етапів сучасного українського державотворення та подано їх сутнісну характеристику.

 

В научной статье проанализированы этапы становления и эволюции современной украинской государственности. Выделено шесть этапов в процессе развития современного украинского государства и приведена их сущностная характеристика.

 

The main influence on the development of the processes of creation of the state in Ukraine during the last 15 years is done by the real process in the democratic society, and constituting of our state. It is possible to select the main stages of modern creation of the state and public development in Ukraine.

Firststage- 1990-1991 is proclamation and constituting of the independent Ukrainian state.

Second stage – 1991–1993 is development of constitutional process in the conditions of appearance of the market's mechanisms and becoming of the political system.

Third stage – 1993–1996 is complication of the home policy situation during strengthening of the internal principles and foreign-policy guarantees of the Ukrainian state system.

Fourth stage – 1996–1999 is the acceptance and introduction of the Constitution in 1996 and the creation of the bases for the radical effective changes

In all life spheres of Ukrainian society.

Fifth stage – with 1999–developing line of development (above all things In social and economic Industries).

The sixth stage of the development of Ukrainian society and state began at the end of 2004 years. It appeared because of new reality, In which Ukrainian society and state found oneself as a result of presidential elections – 2004 (after the repeated voting of the second round the opposition candidate Victor Yuschenko won a victory), Orange revolutions on November, 22 – January, 2004 – 23 2005, parliamentary elections – 2006.

 

На сучасному історичному етапі становлення і розвиток української державності безпосередньо пов'язаний із процесом національного відродження (на Заході його називають етнічними ренесансом). Щодо сутності національного відродження, то йдеться про усвідомлення етносом себе як нації (насамперед, нації політичної), як дійової особи історії та сучасного світу. Його основним і найвагомішим засобом є створення національної держави, яке завжди відбувається в контексті конкретних історичних умов. Отже, вирішальний вплив на розвиток процесів державотворення в Україні впродовж останніх майже двох десятків років справляє реальний хід утвердження та конституювання нашої держави як форми територіально-політичної організації українського народу, яка покликана забезпечити йому найкращі умови для економічного, соціального та духовного розвитку. Звідси, вести мову про реалії нашої незалежності доцільно через призму виокремлення та характеристики головних етапів сучасного державотворення в Україні.

Перший етап – 1990–1991 pp. – проголошення та конституювання незалежної Української держави.

Рубіж 80–90-х років минулого століття у політичному житті України характеризувався, по-перше, лібералізацією радянської командно-адміністративної системи, а, по-друге, поглибленням її кризи. Каталізаторами процесу національного відродження українського народу та його державності стали новостворені громадсько-політичні організації, товариства, клуби – Українська Гельсінська Спілка, Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, Спілка незалежної української молоді тощо. Найпомітніше місце тут, безумовно, зайняв організований у 1989 р. Народний Рух України. Саме в цей час розпочався процес формування демократичних політичних партій, а у Верховній Раді була сформована опозиція в особі Народної Ради на чолі з академіком І. Юхновським, до якої увійшло 125 депутатів.

У цих умовах Верховна Рада 16 липня 1990 р. прийняла надзвичайної ваги документ – Декларацію про державний суверенітет України. За неї проголосувало 355 парламентаріїв, проти -4, утримався -1. Вона проголосила невід'ємне право української нації на своє самовизначення та будівництво незалежної Української держави. Принципами рівноправності, взаємоповаги та невтручання у внутрішні справи Україна мала керуватися при укладенні міжнародних угод, у тому числі нового Союзного Договору, який розроблявся в Москві під керівництвом президента СРСР М. Горбачова. Однак створення Державного Комітету з Надзвичайного Стану та заколот 19-21 серпня 1991 р. в Москві привели до фактичного краху надій на перепідписання Союзного Договору.

24 серпня 1991 р. Надзвичайна сесія Верховної Ради прийняла Акт проголошення незалежності України, проголосивши її повну державну незалежність і створення самостійної української держави – України. Над будинком Верховної Ради було піднято національний синьо-жовтий прапор. Легітимність цього документу була підтверджена Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р. - за його підтвердження висловилися 90, 9% голосуючих. Водночас відбулися вибори першого президента України. Ним став тодішній Голова Верховної Ради наш земляк Л. Кравчук, який набрав 61, 59% голосів. Окрім того, на першому етапі державотворення в Україні важливе політичне значення мало прийняття Закону про економічний суверенітет, затвердження Верховною Радою 24 жовтня 1990 р. Комісії по розробці нової Конституції України на чолі з Л. Кравчуком і схвалення її концепції в середині червня наступного року.

Самостійність України була підкріплена в грудні 1991 р. спочатку підписанням угоди в Біловезькій Пущі між керівниками Білорусії, Росії та України про припинення існування Радянського Союзу та перехід усієї повноти влади до республіканських урядів, а