Сучасні проблеми соціальної геронтології

Пресенільні психози. Характерним є їх початок із психогенно-істеричної симптоматики, в умовах психотравмуючої ситуації, після скоєння правопорушення, в період слідства. Через це не одразу виявляється істинне походження захворювання і виникають труднощі в його нозологічній оцінці. Перебіг і закінчення пресенільних психозів у літературі висвітлені недостатньо та з певними протиріччями. Більшість авторів вказують на тривалість і в'ялість їх перебігу, поступову втрату афективної насиченості психопатологічної симптоматики, довгу відсутність розпаду основних психічних рис особи. Певну складність становить і те, що ці хворобливі стани доводиться відмежовувати від шизофренії та маніакально-депресивного психозу в пізньому віці, оскільки захворювання набувають інволюційного забарвлення, однак особливості психопатологічної структури і динаміки захворювання дозволяють правильно визначити їх нозологічну приналежність.

Інволюційна меланхолія – це найпоширеніша форма психічних розладів. Вона проявляється емоційними порушеннями у вигляді тривожно-ажитованої депресії, нерідко з іпохондричними переживаннями. Хворі висловлюють різні тривожні побоювання, невизначені страхи, думки про нещастя, що очікують їх сім'ю. Ці висловлювання набувають одноманітного характеру. Доповненням до афективних порушень у хворих також спостерігаються ідеї гріховності і переслідування, які набувають іноді складного фантастичного характеру, з думками про загибель близьких і навіть про загальнолюдську катастрофу. Всі ці психопатологічні прояви можуть розвинутися на фоні рухової загальмованості чи моторного збудження.

Пресенильний параноїд – друга за частотою формою пресенільних психозів, що проявляється як пресенільне маячення заподіяної шкоди, пресенільна параноя чи парафренія. Типовим для цих хворобливих станів є наявність виразних маячних ідей і галюцинацій, знову ж таки на тлі тривожно-тоскного настрою. Маячення стійкі, мають інтерпретатирний характер, для них є типовою конкретність і тривіальність змісту. Найбільш характерними є маячні ідеї навмисно завданої шкоди, переслідування та ревнощів. Галюцинації найчастіше бувають слуховими і тактильними. Хворобливі прояви переважно пов'язані з певною ситуацією, включають у себе патологічну переробку ситуації, реальних подій. Хворі скаржаться, що їх переслідують на роботі, у власній квартирі, ті чи інші особи хочуть «зжити їх зі світу», заволодіти їхнім житлом, майном, а також «чують», як перемовляються переслідувачі, відчувають на собі дію гіпнозу, променів, отрут тощо. Маячні ідеї теж пов'язані з певними особами й обставинами. Хворий чи хвора ревнують свою жінку чи чоловіка до сусідів, знайомих або близьких родичів. Для підтвердження своїх маячних висловлювань вони використовують окремі незначні факти. Емоційні порушення у хворих характеризуються монотонністю афекту.

Інволюційна істерія. При цій формі психозу на перше місце виступають афективна нестійкість, лабільність, запальність, бурхливі емоційні реакції з незначних приводів. Хворі часто відчувають спазми в горлі при хвилюванні, скаржаться на неприємні відчуття в тілі. Нерідко у них спостерігаються парези кінцівок і функціональні припадки. Необхідно відзначити, що загальна нервова лабільність із різними функціональними нашаруваннями буває у багатьох жінок при настанні клімаксу, але надалі це минає.

Пресенільні деменції також відносять до групи передстаречих психозів. Вони носять назви від прізвищ вчених котрі їх описали, – хвороби Альцгеймера та Піка. Спільним для них є малопомітний початок, прогредієнтність, незворотність розладів, прогресуюче слабоумство, що поєднується з локальними вогнищевими розладами.

При хворобі Альцгеймера прогресуюче слабоумство поєднується з наростаючими розладами пам'яті за типом прогресуючої амнезії. З розвитком рано виявляються і підсилюються такі симптоми, як афатичні розлади (амнестична та сенсорна афазія, логоклонії та насильницька мова), порушення письма, читання, апраксія та агнозія; іноді спостерігаються епілептиформні припадки.

Хвороба Піка нерідко починається псевдопаралітичним синдромом (при переважному ураженні лобних ділянок головного мозку) або змінами особистості, що проявляються байдужістю, розторможенням емоцій, потягів, переважно підвищеним настроєм, психічною та моторною спонтанністю. У хворих різко знижується критика при відносно довготривалій збереженості формальних знань, навичок і пам'яті. В клініці захворювання також спостерігаються своєрідна мовна стереотипія, ехолалія, на окремих етапах з'являються практичні порушення.

Старечі (сенільні) психози трапляється частіше в віці 65-70 років, захворюваність серед чоловіків і жінок приблизно є однаковою. Захворювання пов'язане з віковими змінами в організмі та може проявлятися як у прогресуючому слабоумстві, так і в афективних або галюцинаторно-маячних психозах. Хвороба починається, як правило, поступово, непомітно, часто з неврозоподібних і характерологічних порушень. Клінічно виокремлюють дві форми старечих психозів: старече слабоумство і старечі (сенільні) психози у власному розумінні.

При сенільному слабоумстві відповідне місце в клінічних проявах займають виразні тотальні розлади інтелекту в поєднанні з особливими мнестичними (прогресуюча амнезія) та емоційними порушеннями. Часто відзначається дисоціація між неможливістю розуміння ситуації і достатньою збереженістю звичних форм поведінки та навичок. Спостерігається розпад цілісного просторового сприйняття, неможливість правильної, оцінки ситуації та обстановки загалом. Виразно виступають порушення пам'яті, передовсім на поточні події, потім мнестичні розлади розповсюджуються на більш ранні терміни життя. Пробіли в пам'яті, що утворилися, хворі заповнюють вигаданими подіями. Ці конфабуляції у окремих хворих можуть створювати враження маячних висловлювань, однак вони відрізняються нестійкістю, відсутністю певної тематичності. Афективні прояви хворих виявляються або переважанням благодушності, або похмуро-подразливого настрою. В поведінці проявляється інертність, пасивність; одні хворі не можуть нічим зайнятися, інші, навпаки, метушаться, збирають речі, намагаються кудись піти. Нерідко їхня поведінка зумовлена розгальмованістю інстинктів, підвищеним апетитом і сексуальністю. Хворі жадібно та багато їдять, збирають залишки їжі, скаржаться на те, що їх не годують. Сексуальна розгальмованість виявляється в ідеях ревнощів, у спробах розбещуючих сексуальних дій стосовно малолітніх. Від проявів старечого слабоумства потрібно відрізняти стани, які визначаються поняттям «зниження