Сучасні проблеми соціальної геронтології

Психічні порушення у вигляді маячних і галюцинаторних станів при старечих психозах трапляється так само часто, як і слабоумство. Ця форма сенільного психозу проявляється у хворих, зазвичай, на початку захворювання, за відсутності виразного слабоумства. У хворих з маяченням спостерігаються також емоційні порушення у вигляді депресивних станів. Хворі висловлюють маячні ідеї переслідування, провини, гріховності, зубожіння, а також іпохондричні ідеї; маячні переживання пов'язані з конкретними ситуаціями і обставинами. В маячних висловлюваннях фігурують окремі факти реальних обставин. Разом із маячними переживаннями виявляється і галюцинаторна симптоматика. Галюцинації бувають усіх різновидів і за своїм змістом пов'язані з маячними ідеями, але більш типовими є зорові галюцинації. Епізодично можуть виникати стани розладів свідомості з численними конфабуляціями, зокрема, при приєднанні інфекцій і погіршенні соматичного стану хворих.

Перебіг маячних психозів може бути хвилеподібним. Галюцинаторно-параноїдальні стани можуть повторюватися кілька разів, відбуваються афективні зміни, між цими станами спостерігаються світлі проміжки.

Делірій – частий патологічний стан серед пацієнтів похилого віку. На час госпіталізації (з будь-якого приводу) 15-20% хворих похилого і старечого віку відповідає критеріям групи ризику делірію. Серед них під час перебування у стаціонарі делірій розвивається, за даними різних авторів, з частотою від 5 до 20-30%. У загальнохірургічних пацієнтів групи ризику частота делірію становить 10-15%, після операцій на відкритому серці його частота сягає 30%, а при переломах стегна – 50%. Серед осіб, що перебувають у будинках для старих людей, частота делірію становить 1-2%.

Симптоми делірію, як звичайно, розвиваються упродовж кількох годин або днів, але можуть і виникати раптово. При поступовому початку пацієнти можуть відзначати транзиторну втомливість, зниження концентрації, роздратування, тривогу або депресію. Можуть бути когнітивні розлади, гіперчутливість до світла і звуків. Як звичайно, відзначаються розлади сну і денна сонливість. Порушення нічного сну – пробудження після дуже яскравих сновидінь і кошмарів у стані дезорієнтації і збудження – можуть бути першим проявом делірію. У стані денної сонливості пацієнти погано розрізняють сновидіння і реальні відчуття.

Хоча сплутаність свідомості є кардинальною характеристикою делірію, однак визначити її важко. Ясперс виділяє два основні типи порушення свідомості:

зниження свідомості (коливається між свідомістю і непритомністю) ;

сплутана свідомість із фрагментами психічних розладів і галюцинаціями.

У DSM-IV її визначають як зниження ясності свідомості, спроможності зосереджувати, підтримувати і переключати увагу. Традиційно клініцисти оцінюють свідомість за відповіддю на стимули: хворий надміру пожвавлений (hyperalert) – надміру реагує на подразники, лякливий; жвавий (норма) ; летаргічний (дрімає, але легко пробуджується) або коматозний (не пробуджується). Кількісно оцінити стан свідомості дає змогу шкала коми Глазго.

Труднощі з вибірковим зосередженням уваги на певних зовнішніх стимулах порушує когнітивні процеси – якщо увага переключається швидко і мимовільно, то порушується реєстрація нової інформації, це призводить до дезорієнтації і дефіциту пам’яті. Вираженими є порушення мислення – думки стають нелогічними або химерними, пацієнти неспроможні зробити адекватний вибір, прийняти просте рішення і обслуговувати себе. Знижується критика і спроможність усвідомлення ситуації. Зміст думок може бути дуже бідним і стереотипним або навпаки – багатим на образи і фантазії. Часто знижене абстрактне мислення і виражена манія переслідування. Порушена спроможність рахувати.

Часто порушується функція мовлення – мова повільна, погано організована, незв’язна і недоречна, хворий відзначає труднощі з добором слів. Хворі пишуть неохоче і з помилками.

Порушується як короткочасна, так і довготривала пам’ять, конфабуляції трапляються у 8-15% пацієнтів і стосуються вчинків, які пацієнт ніколи не робив, часто хворі схильні сприймати чужих людей за родичів, у важких випадках хворі настільки дезорієнтовані, що не здатні усвідомити, вдома вони чи ні, одягнуті чи ні і навіть чи вони лежать, чи стоять.

Окрім гіперчутливості на продромальній фазі, порушення сприйняття можуть прогресувати до дисторзій, ілюзій і галюцинацій. Відзначають макро- і мікропсію, стаціонарні об’єкти здаються рухомими, трапляється відчуття деформації тіла. До ілюзій належать, наприклад, сприйняття плям на підлозі як повзаючих комах. Зорові галюцинації часто виникають тільки вночі, вони різноманітні – від простих спалахів до видіння різних тварин і людей. До слухових галюцинацій належать прості звуки, музика, голоси, рідше трапляються тактильні галюцинації. Пацієнти з делірієм сприймають галюцинації як реальність, і відповідь на них може бути навіть загрозлива для їхнього життя.

У хворих із делірієм є три варіанти психомоторних розладів: гіперактивна, гіпоактивна поведінка і змішані форми. Гіперактивний делірій трапляється у 15-21% пацієнтів, характеризується збудженням, вегетативною гіперактивністю – пітливістю, тахікардією, розширенням зіниць, сухістю в роті, тремором. Гіпоактивний делірій важчий для діагностики через стертість або відсутність клініки, трапляється в 19-70% хворих. Змішані форми виникають у 43-56% хворих, лише невелика частка пацієнтів (4-14%) не має психомоторних розладів. У деяких хворих відзначають нетримання сечі і калу.

Поведінкові проблеми становлять загрозу – при збудженні виникає ризик перелому стегна або серцево-судинного колапсу. Суїцидальна поведінка може бути наслідком галюцинацій або маній. У гіпоактивних пацієнтів є загроза дегідратації, аліментарного виснаження і пролежнів.

Страх, тривога і депресія є дуже частими симптомами делірію. Вони мають різні причини, часто залежать від характеру основних внутрішніх і хірургічних захворювань, особистості хворого, преморбідних психічних розладів, стосунків хворого з родиною та недавніх подій у його житті.

Перебіг делірію може мати непередбачувані коливання – симптоми можуть бути переміжними, коливатися протягом доби з погіршенням уночі. Під час “світлих проміжків” пацієнт може відновлювати свою дієздатність.

Стосовно питання діагностичної оцінки вказаних вище захворювань, потрібно відзначити, що в багатьох випадках важко відрізнити сенільне слабоумство від атеросклеротичного, а також старечі маячні психози від пресенільного маячення спричиненої шкоди або інволюційного параноїду. Для диференціальної діагностики цих захворювань мають значення особливості слабоумства хворих і вік, коли в них почалося захворювання.

 

 

Альперович Д. Д. Социальная геронтология. Ростов-на-Дону, 1997.

Василенко Н. Ю. Социальная геронтология. – Владивосток: изд. Дальневосточного университета, 2003.

Соціологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / за ред. В. Г. Городяненка. – К. : Вид. центр “Академія”, 2000.

Елютина М. Е. Социальная геронтология. – Саратов: СГТУ, 2001.