Судово-психологічна експертиза в кримінальному процесі

У вступній частині вказується: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови (ухвали) про призначення експертизи і хто її виніс; особу, яка підлягає експертному обстеженню, її процесуальний статус; запитання, поставлені перед експертом, відомості про нього; прізвища і процесуальне положення осіб, які брали участь в експертизі.

У дослідницькій частині висновку викладається весь процес експертного дослідження, описуються психодіагностичні методи і методики, що були використані.

У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені запитання. Якщо однозначна відповідь неможлива, він може бути і ймовірнісним.

Істотним елементом призначення судово-психологічної експертизи є формулювання запитань експерту. Ці запитання мають відповідати основним вимогам: 1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру; 2) бути визначеними, конкретними і короткими; 3) мати логічну послідовність.

 

 

Предметні судово-психологічні експертизи, поділяються на три основні види. До таких видів належать:

1. Експертиза неповнолітніх (свідків, потерпілих, обвинувачених) ;

2. Експертиза особистих якостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб 'єкта;

3. Експертиза особливих емоційних станів, у тому числі фізіологічного афекту.

І. І. Мамайчук виділяє предметні види судово-психологічної експертизи, відповідно до характеру питань, які вирішуються даним видом судово-психологічної експертизи:

1) СПЕ емоційних станів (експертиза фізіологічного (емоційного) афекту в обвинуваченого (підсудного) на момент вчинення інкримінованих йому діянь;

2) СПЕ усвідомлення скоєного неповнолітніми правопорушниками; За Нагаєвим – це експертиза здатності неповнолітнього обвинуваченого (підсудного) з відставанням в психічному розвитку, не пов'язаному з психічним розладом, повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпечність своїх дій або керувати ними;

3) СПЕ індивідуально-психологічних характеристик;

4) СПЕ безпорадного стану; За Нагаєвим – експертиза здатності потерпілої (го) в справі про зґвалтування розуміти характер та значення вчинюваних з нею (ним) дій або чинити опір винному;

5) СПЕ особливостей взаємодії у злочинній групі;

6) Посмертна СПЕ (експертиза психічного стану особи, яка закінчила життя самогубством).

7) СПЕ сімейних проблем.

Експертиза неповнолітніх

Часто протиправні дії підлітка здаються неприродними, незрозумілими, мало вмотивованими. І лише після ретельного вивчення його внутрішнього світу стає зрозумілим, що вони зумовлені не тільки глибоко прихованими суто особистими причинами правопорушника, але й факторами соціально-психологічного характеру. Наприклад, психічно здоровий підліток, вихований у несприятливих умовах, може визначатися недостатньою зрілістю особистості. Ознаки її виявляються, насамперед, у примітивній мотивації мети своїх дій, у наївно-дитячих спробах її досягнення, у недостатньо зрілій оцінці вчиненого злочину тощо.

При проведенні судово-психологічної експертизи неповнолітніх розглядаються такі питання:

1) які індивідуально-психологічні особливості має особа, що підлягає експертизі;

2) чи не властива їй підвищена навіюваність? Якщо так, то яким чином це може вплинути на її показання (дії у конкретній кримінальній ситуації) ;

3) чи не спостерігається у підлітка схильність до фантазування. Якщо -так, як це може вплинути на його здатність давати правдиві свідчення;

4) які основні мотиви діяльності і поведінки обвинуваченого виявляються у його повсякденному житті;

5) які емоційно-вольові особливості має особа, що підлягає експертизі;

6) чи відповідає рівень розумового розвитку підлітка його віку;

7) чи не перебував підліток на момент вчинення протиправних діянь у стані фізіологічного афекту;

8) як сприйнята конфліктна ситуація та її суб'єктивна оцінка підлітком змогла вплинути на його дії.

Судово-психологічна експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки.

Вивчення злочину в кримінальному процесі передбачає аналіз як об'єктивного так і суб'єктивного боку злочинної поведінки. При цьому під суб'єктивним моментом злочину мається на увазі визначення особою характеру ситуації і суті своїх діянь. Часто у свідомості суб'єкта злочинної діяльності суб'єктивне значення ситуації злочину не збігається з її змістом або ж значно відрізняється від нього, будучи вирішальним фактором у виборі альтернатив поведінки.

Такий вид судово-психологічної експертизи найрезультативніший для встановлення особистих властивостей суб'єкта злочину, які містять характеристику його суб'єктивного сприйняття ситуації, емоційного стану, переживань, ставлення індивіда до себе, до інших людей, до суспільства загалом та інші відповідні особистісні елементи.

За необхідності призначення експертизи такого виду перед експертом можуть бути поставлені такі запитання:

1) Які індивідуальні ознаки особи, у відношенні якої призначено експертизу, і як вони могли виявитись у конкретному протиправному вчинку?

2) Чи не суперечать протиправні (злочинні) дії особи, у відношенні якої призначена експертиза, основним рисам її характеру?

3) Чи властиві особі, у відношенні якої призначено експертизу, риси підвищеної навіюваності (або фальшивості), які могли б вплинути на характер її свідчень?

4) Які риси характеру особи, у відношенні якої призначено експертизу, могли б позначитися на характері її свідчень?

5) Чи здатна особа, у відношенні якої призначено експертизу, враховуючи рівень її розумового розвитку і стану психічних пізнавальних процесів, правильно розуміти значення своїх дій, їх наслідків і давати щодо них об'єктивні показання?

6) Чи може особа, у відношенні якої призначено експертизу, враховуючи її вікові особливості, рівень розвитку пізнавальної сфери, правильно