Судово-психологічна експертиза в кримінальному процесі

Експертиза особливих емоційних станів.

Згідно з п. 7 ст. 66 КК України (ст. 116 – „Умисне вбивство, вчинене у стані ФА”, ст.. 123 – умисне тяжке тілесне ушкодження... ”), стан сильного душевного хвилювання розглядається як обставина, що пом'якшує вину. Юридичне поняття «стан сильного душевного хвилювання» означає, що суб'єкт злочину на момент його вчинення знаходився в особливому емоційному стані, який міг вплинути на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Такими емоційними станами є стан психологічного збудження, фізіологічного афекту, фрустрації та ін.

Завданням судово-психологічної експертизи, пов'язаної з особливими емоційними станами або з деякими особливостями самих кримінальних ситуацій, є з 'ясування таких моментів:

1) чи не перебував обвинувачений на момент вчинення інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту;

2) чи не виявляє особа індивідуальних рис, які є (враховуючи ситуацію, відому у справі) однією із причин виникнення в неї стану фізіологічного афекту;

3) чи не виявляє особа особистісні риси, які є однією із умов виникнення у неї надзвичайного емоційного стану, що вплинув на її поведінку в досліджуваній у справі ситуації;

4) яка психологічна характеристика емоційного стану особи була в період, який передував учиненому;

5) як характер емоційного стану і почуття особи вплинули на її поведінку в досліджуваній ситуації;

6) як характер емоційного стану особи у період досліджуваної у справі ситуації міг позначитися на сприйнятті нею певних дій;

7) як характер емоційного стану особи міг позначитися на її показаннях (свідченнях) чи на способі їх викладення.

У психології та психіатрії розрізняють фізіологічні й патологічні афекти. Патологічний афект визначається як емоційний вибух, при якому людина не може управляти своїми діями і усвідомлювати власні вчинки. Свідомістю людини опановує одна емоційно-конкретна ідея (непоправне горе, нестерпна образа). Патологічний афект установлює комплексна психолого-психіатрична експертиза.

Фізіологічний афект – стан, що знижує здатність особи розуміти значення своїх дій і управляти ними. Такий афект розглядається як емоційний стан, що не виходить за межі норми і досліджується у межах психології.

Розрізняють класичний та кумулятивний афекти. Класичний афект – це стримка, бурхливо протікаюча емоційна реакція вибухового характеру, яка виникає безпосередньо за протиправною дією потерпілого і протікає вкрай короткий період часу, після чого наступає спад.

При кумулятивному афекті переживання дуже сильно розтягнуті у часі – від декількох місяців до декількох років. Протягом цього часу розвивається психотравмуюча ситуація, яка обумовлює кумуляцію емоційного напруження.

При проведенні допитів слідчому необхідно фіксувати увагу на особливостях самопочуття, настрою обвинуваченого перед подією. Дуже важливим є опитування свідків щодо його до і після делікту.

Відмінності критеріїв фізіологічного афекту і афективного спалаху, яка виникла у внаслідок фрустрації і стреса.

Таблиця

Ознаки ФА АС

СПЕ здатності потерпілої (го) в справі про зґвалтування розуміти характер та значення вчинюваних з нею (ним) дій або чинити опір винному;

Питання, що виносяться на розгляд експертизи,

1. Які основні індивідуально-психологічні особливості потерпілої і чи могли вони суттєво вплинути на її поведінку в досліджуваній ситуації?

2. Яким був психічний стан потерпілої в ситуації, що становить зміст кримінальної справи?

3. Чи могла потерпіла за рівнем свого інтелектуального та індивідуального розвитку розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій?

4. Чи могла потерпіла розуміти характер вчинюваних з нею дій, враховуючи особливості її психічного стану?

5. Чи могла потерпіла чинити опір в умовах конкретної ситуації?

Стан безпорадності – означає нездатність розуміти потерпілої (ого) смисл і значення того, що відбувається в той період, коли проти неї (нього) здійснюються протиправні дії, а також нездатність чинити опір насильникам.

СПЕ особливостей взаємодії у злочинній групі

На вирішення такої експертизи можуть бути викладені такі запитання:

1. Які індивідуально-психологічні особливості особистостей досліджуваних;

2. Хто із досліджуваних має психологічні особливості особистості, які дозволяють йому займати лідируючі позиції в групі;

3. Кому із досліджуваних притаманні такі особливості особистості, як підвищена навіюваність, залежність чи підвищена агресивність, жорстокість (у залежності від того, що цікавить слідство) ;

4. Чи є в групі соціально-психологічні ознаки високої організованості, стійкості і, якщо – є, то чим вони конкретно виражені;

5. Враховуючи виявлені соціально-психологічні особливості членів групи, який найбільш ймовірний сценарій їхньої поведінки, розвиток подій у ситуації вчинення злочину.

4. Взаємодія та процесуальні відносини між слідчим та експертом-психологом

Взаємодія та процесуальні відносини між слідчим та експертом-психологом встановлюються відразу після ознайомлення останнього з постановою про призначення експертизи та роз'яснення йому його процесуальних прав та обов'язків. Слідчий спільно з експертом уточнює питання, визначає строки та місце проведення експертизи.

У розпорядження експерта направляються: обвинувачений (потерпілий, свідок) та матеріали кримінальної справи з постановою про призначення експертизи.

В ході призначення та проведення такої експертизи суттєву роль відіграють психологічні стосунки між слідчим і експертом. У взаємовідносинах слідчого та експерта повинні переважати повага, ділове співробітництво та довіра. У випадку необхідності слідчий має право вказати експерту на його помилки, наприклад, намагання вирішувати питання правового характеру та ін.

Недопустимий і будь-який вплив слідчого на експерта-психолога. Аналіз слідчої практики свідчить, що формами такого впливу можуть бути:

1) нав'язування експерту власної думки;

2) психологічний тиск з використанням службового становища;

3) вимога заради скорочення процесуальних строків експертного дослідження застосувати простіший метод і так далі.

У ході проведеного опитування суддів було встановлено, що судді у віці до ЗО років (63%), найчастіше використовують таку форму спеціальних психологічних знань, як психологічна експертиза, 36% – з них, відповіли, що застосовують спеціальні психологічні знання самостійно. Судді у віці 41-50 років, викликають спеціаліста-психолога (17%), запрошують консультанта психолога (26%).

 

 

1. Які дві основні форми використання спеціальних знань установлює кримінально-процесуальний закон?
2. Дайте визначення судово-психологічній експертизі.
3. Що є об'єктом дослідження судово-психологічної експертизи?
4. Які підстави для призначення судово-психологічної експертизи?
5. Методи СПЕ, які використовуються у дослідженні.
6. Хто приймає рішення про призначення СПЕ?
7. Які права має слідчий у разі призначення СПЕ?
8. Якщо слідчого не задовольняє висновок експерта, що він повинен зробити?
9. Що має містити висновок експерта-психолога?
10. Види судово-психологічних експертиз.
11. Основні ознаки фізіологічного афекту.
12. Що означає стан безпорадності і у яких випадках він може виникати?
13. У яких якостях може виступати психолог у період досудового слідства та в суді?

 

 

1. Історія судово-психологічної експертизи.
2. СПЕ сімейних проблем.
3. Особливості проведення посмертної СПЕ.