Сукупність теоретико-методичних та організаційно-практичних засад обліку і аналізу формування та використання прибутку підприємства.

Операційній діяльності притаманний операційний ризик. Тому рівень прибутку від операційної діяльності повинен співвідноситися з рівнем операційного ризику.

Рис. 1.3. Структуро-логічна схема факторної системи валового прибутку

 

Прибуток (збиток) від операційної діяльності розраховується у декілька етапів.

На першому етапі визначається чистий дохід від реалізації продукції шляхом коригування доходів від реалізації на суму непрямих податків та інших вирахувань з доходу.

На другому етапі отриманий результат коригується на собівартість реалізованої продукції. В результаті розраховується валовий прибуток або збиток від реалізації продукції.

На третьому етапі валовий прибуток збільшується (зменшується) на суму іншого операційного прибутку (збитку), який отримується від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційної оренди активів, операційної курсової різниці, отримання штрафів, пені тощо.

На четвертому етапі визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності як різниця між результатом, отриманим на третьому етапі, та величиною адміністративних витрат і витрат на збут [21, с. 261-267].

Рис. 1.4. Схема формування різних видів операційного прибутку підприємства

 

Формування прибутку від операційної діяльності перебуває під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.

Основними шляхами збільшення операційного прибутку є нарощування обсягів виробництва, зниження собівартості реалізованої продукції, розумна асортиментна політика, підвищення якості продукції.

Серед факторів впливу на операційний прибуток чільне місце належить витратам на виробництво і реалізацію продукції.

З урахуванням послідовності здійснення операційної діяльності, її циклічності, особливостей формування доходів і затрат, а також інших факторів, процес формування різних видів операційного прибутку може бути представлений в наступному вигляді: рис. 1.4.

 

 

Облік формування та розподілу прибутку на українських підприємствах має досить таки широку нормативну базу. До основних нормативно-правових документів, що регламентують формування та розподіл прибутку відносяться:

1. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV з останніми змінами 27.03.2014 р.
2. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV з останніми змінами 10.04.2014 р.
3. Закон України «Про господарські товариства» вiд 19.09.1991 № 1576-XII зі змінами вiд 10.10.2013 р.
4. Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 27.03.2014 р. № 719-ХVIII остання редакцiя вiд 3.04.2014 р. 
5. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 7.02.2013 р. № 73, з останніми змінами 8.02.2014 р.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, з останніми змінами від 27.06.2013 р.
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 38, з останніми змінами від 26.07.2013 р.
8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 р. № 353, з останніми змінами 27.06.2013 р.
9. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовʼязань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженого наказом міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.
10. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовʼязань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженого наказом міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.
11. Статут підприємства та установчий договір.

Притримуючись порядку сили чинності нормативних документів, почнемо їх аналіз з Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Даний нормативний документ, в основному, регулює розподіл прибутку різних видів товариств. Так, стаття 123 ЦКУ регламетує розподіл прибутку та збитків повного товариства, і відповідно до неї прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників. Позбавлення учасника повного товариства права на участь у розподілі прибутку чи збитків не допускається. Пункт четрвертий статті 165 говорить, що прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу. Стаття 1139 ЦКУ регламентує розподіл прибутку простого підприємства та визначає, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною [66].

Більше нормативної інформації по формуванню та розподілу прибутку містить Господарський кодекс України (далі – ГКУ). Пункт 2 стаття 3 ГКУ, що регулює господарську діяльність та господарські відносини визначає прибуток основною метою підприємництва.

Пункт 5 статті 87 ГКУ визначає порядок формування прибутку товариства і говорить, що прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обовʼязкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства. 

Трохи інше трактування прибутку знаходиться в статті 142 ГКУ. Дана стаття визначає, що прибуток (доход) субʼєкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу субʼєкта господарювання за певний період на суму валових витрат та