Сутність та окремі особливості оренди державного та комунального майна

 

Осадчук В. В.

 

В статті досліджуються питання ефективного використання державного майна та майна комунальної власності через передачу цих об’єктів в оренду.

В статье исследуются вопросы эффективного использования государственного имущества и имущества, что находиться в коммунальной собственности путем их передачи в аренду.

The article investigates the issues of effective using of state and communal property by transferring these objects for rent.

Ключові слова. Оренда, об’єкти державної власності, комунальна власність, територіальні громади.

 

За період незалежності в Україні активно проводиться політика роздержавлення, що призводить до значного поповнення державного бюджету, і вирішення великого кола соціальних проблем. Фонд державного майна України вдало виконує покладені на нього завдання. Але з кожним наступним роком державного майна стає все менше, і тому значна стаття доходів до державного бюджету значно зменшується. Цей процес змушує активно шукати нові способи управління державним майном, що дозволять забезпечити раціональне використання майна та збільшення доходів до державного та місцевих бюджетів.

Одним з таких способів є оренда державного майна. Переваги оренди полягають в тому, що оренда не призводить до зміни власника, відповідно, право власності на майно залишається в держави. За декілька років ефективного використання орендарем такого майна загальна сума орендної плати, яка надійде в державний бюджет, може навіть перевищити вартість цього самого майна. Крім того, досить важливим є зменшення витрат власника (держави) на утримання майна, проведення поточних чи капітальних ремонтів та оплату комунальних послуг.

Питання договорів оренди державного та комунального майна досліджували переважно представники цивільного та господарського права: О. Дзера, В. Луць, С. Теньков. Окремим проблемним питанням, які виникають у процесі законодавчого регулювання у сфері орендних відносин та управління державним майном, присвятили свої праці вітчизняні автори В. Вітрянський, М. Мороз, В. Мусієнко, Ю. Серебрякова, Я. Усенко, В. Щербина.

Метою даної роботи є аналіз та теоретичне обґрунтування змісту та сутності оренди майна, що перебуває у власності держави та територіальних громад, теоретичне і практичне визначення найбільш ефективних напрямів використання державного майна у процесі оренди, дослідження законодавчих актів, що регулюють сферу управління державним майном.

Як відомо, питання оренди державного та комунального майна регулюються і загальними законами (Конституція України (ст. 92), Закон України «Про Кабінет Міністрів України», Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Цивільний кодекс, Господарський кодекс), і спеціальними законами (Закон України «Про оренду державного та комунального майна», Закон України «Про управління об’єктами державної власності», Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Державну політику у сфері оренди державного майна здійснюють Кабінет Міністрів України, Фонд держмайна України (ФДМУ) та його регіональні відділення й представництва, а також органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, щодо майна, яке належить АРК, органи місцевого самоврядування щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Законодавство України встановлює правовий режим комунального та державного майна. Відповідно до твердження В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана, В. М. Корнієнко та інших науковців [14, с. 173-175], правовий режим майна державних та комунальних суб’єктів господарювання – це встановлені нормативними актами правила, можливості, межі «панування» над належним їм майном. Певні можливості щодо цих суб’єктів господарської діяльності надає право господарського відання та право оперативного управління.

Відповідно до пункту 7 статті 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» уповноважені органи управління, відповідно до покладених на них завдань, здійснюють моніторинг фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємств, що належать до сфери їх управління. Тому на виконання цього закону, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 832 від 19. 06. 2007 р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності та критеріїв визначення ефективності управління об'єктами державної власності», якою встановив, що контроль за виконанням функцій з управління об’єктами державної власності здійснюється шляхом проведення моніторингу додержання законності та оцінки ефективності їх виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими органами, що управляють об’єктами державної власності. Цією ж постановою затверджено критерії визначення ефективності управління об’єктами державної власності. Відповідальним за проведення моніторингу є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, яке щоквартально та щорічно за встановленою формою одержує інформацію для узагальнення та оцінки ефективності.

Одним із головних показників ефективності орендних відносин є рівень виконання щорічних бюджетних завдань із забезпечення надходжень коштів за оренду державного майна. Щорічно законом України про Державний бюджет на поточний рік встановлюється завдання щодо забезпечення надходжень плати за оренду державного майна до загального фонду Державного бюджету України. Слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» доходи від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном складуть у 2015 році 544 млн. грн. [8]

Протягом останніх років держава прийняла низку нормативно-правових актів у сфері орендних відносин з метою їх упорядкування. Але незважаючи на такі дії, сучасна законодавча база, яка регулює відповідну сферу, характеризується певною суперечливістю. Відтак це негативно впливає на розвиток економічних та юридичних складових оренди державного майна. [13]

Платне строкове користування майном передбачає, що