Світовий досвід розвитку малого підприємництва

Наступні федеральні організації беруть участь у програмах по розвитку експорту малих підприємств і є учасниками Координаційного комітету по розвитку торгівлі: Торговельна палата США, Департамент сільського господарства, транспорту, енергетики, утворення, праці, фінансів, оборони. Торгове представництво США, Експортно-імпортний банк США, Агентство розвитку торгівлі. Приватна корпорація по закордонних інвестиціях. Агентство міжнародного розвитку. Агентство по захисті навколишнього Середовища, Інформаційне агентство. Відділ по керуванню й упорядкуванню бюджету, Національна рада безпеки, Комісія з міжнародної торгівлі. Рад економічних радників.

Велика увага приділяється малому бизнесу на регіональному рівні.

Так, наприклад, у 1983 р. при Уэйнском університеті штат Мічиган створений Центр розвитку малого бізнесу для реалізації програм по консультації, навчанню, дослідженню і правовому захисту малого бізнесу. [14, c. 10]

Мета цієї федеральної / місцевої програми, що має законодавчу основу і, керівництво якої здійснюється разом з Адміністрацією малого бізнесу США, визначена в такий спосіб:

- забезпечити послідовне консультування малих фірм у штаті Мічиган через 13 регіональних відділень;

- розробити і реалізувати практичні навчальні програми з проблем малого бізнесу;

- вивчити специфічні проблеми малого бізнесу в штаті Мічиган;

- представляти інтереси малого бізнесу з питань правового захисту разом з іншими суспільними і приватними організаціями.

Відповідно до законодавства кредитування суб'єктів малого підприємництва здійснюється на пільгових умовах із компенсацією відповідної різниці кредитним організаціям за рахунок засобів фондів підтримки малого підприємництва, що вправі компенсувати кредитним організаціям цілком або частково недоотримані ними прибутки при кредитуванні суб'єктів малого підприємництва на пільгових умовах. Такий же порядок передбачений при страхуванні суб'єктів малого підприємництва.

 

 

У реформуванні російської економіки ще з часів перебудови малі підприємства (МП) взяли на себе роль творця грунту для нової системи господарювання. Домінуючий сьогодні приватний сектор зароджувався саме в сфері малого бізнесу. І цілком закономірно, що до теперішнього часу, за офіційним даними, на частку приватних суб'єктів малого підприємництва в загальній кількості приватних, державних і муніципальних, суспільних МП доводиться 84%. Малі підприємства, маючи в своєму розпорядженні 3, 4% вартості основних коштів економіки Росії і 14% числа зайнятих, виробляють 12% ВВП і дають '/ч всього прибутку по народному господарству. Це говорить про широких, але ще далеко не повністю розкритих внутрішніх можливостях розвитку малого підприємництва. [14, c. 5]

У 90-е роки стабільно росла частка МП в загальному об'ємі ВВП. Це – вагомий факт, особливо на фоні спаду, що продовжується практично у всіх сферах російської економіки. За офіційним статистичним даними Держкомстат РФ, на 1. 01. 1996 м. в Росії нараховувалося 877 тис. малих підприємств, на яких було зайнято 8, 9 млн. людина (по середньосписочному складу), а з урахуванням повторної зайнятості – 13, 8 млн. людина. У галузевій структурі домінує торгово-посередницька діяльність, а в регіональній структурі -Центральний економічний район з ядром в Москві (табл. 1, 2).

У розвитку малого підприємництва за останні 1-2 року намітилися кардинально нові тенденції, що виразилися насамперед в істотному сповільненні темпів зростання числа малих підприємств. Якщо на початку 90-х років для динаміки розвитку МП було характерне стійке зростання як їх числа, так і кількості зайнятих при середньорічних значеннях приростів на рівні біля 80%, то в 1994 р. приріст числа МП становив лише 4%, а в 1995 р. сталося вже зниження їх числа на 2, 2%. [14, c. 6]

Для поглибленого розуміння нинішньої ситуації з розвитком російських МП необхідно критично розглянути деякі сторінки їх «новітньої історії».

Виворотом «золотого віку» було, однак, то, що малі підприємства виконували роль каналу перекачки ресурсів командно-керованих держпідприємств в тіньову економіку, на користь напівкримінального і просто кримінального псевдоринкового підприємництва. Саме сумний наслідок такої перекачки укладався і полягає в тому, що кошти, що нагромаджуються в малому підприємництві методом «дорозграблення» держсектора, за невеликим винятком практично назавжди йшли з сфери накопичення і не використовувалися для розвитку національного виробництва і його інфраструктури.

Звичайно, в розвитку МП мали місце не тільки негативні процеси. У роки перебудови малий бізнес включився в загальний, всіляко процес бурхливого розвитку, що підтримується урядом кооперативного рушення. І роздержавлення, і навчання широкої маси населення основам підприємництва відбувалися через розвиток кооперації і малого бізнесу.

Однак не можна не помітити, що «золотий вік» малого бізнесу і осудні йому функції прискорювача реформ багато в чому виявилися в жорсткій суперечності з іншими напрямами економічних перетворень, а точніше – з невдалою спробою проведення реформ зверху, в жорстко-унітарних традиціях, з опорою виключно на апарат державної влади і управління. Спроби центрального уряду якось обмежувати можливості отримання дутих прибутків від різниці між фіксованими цінами держсектора і вільними цінами недержавних підприємств, регламентувати діяльність МП, використати важелі оподаткування наштовхувалися на явну недієздатність державного апарату.

Необхідний був кардинально інший економічний курс, який втілився вже в новій Росії в реформах типу шокової терапії. Почався новий, другий, етап і в розвитку російського малого підприємництва.

1992 рік – рік шокової терапії – характеризувався самими високими з середини 80-х років темпами