Системи комутації в електрозв’язку

 

Рисунок 3.8 – Еквівалентна схема комутаційного поля ST-ST

 

Побудована структурна схема не є остаточною – вона потребує розрахунку ймовірності втрат і, якщо ці втрати не задовольняють нормативу, уточнення. Нормативну суму втрат для ЦКП було розраховано у 2 розділі: Pги=0,0007, РЛИ¬¬=0,0003. Тепер треба розрахувати, які втрати будуть на ЦКП, і порівняти їх з даною цифрою. Розрахунок виконується методом імовірнісних графів, або інакше він називається „метод графів Лі”. Для цього треба побудувати граф, який відображає процес встановлення сполучення. Кожна його вершина відображає точку, через яку проходить сполучення – вхід або вихід одного з комутаторів ланок ЦКП. Кожне ребро відображає перехід від попередньої точки до наступної, і несе на собі числове значення – ймовірність відмови при цьому переході. Послідовне або паралельне сполучення кількох ребер має ймовірність відмови, яка залежить від імовірності кожного зі сполучених ребер. Таким чином, граф дає можливість розрахувати загальну ймовірність втрат. Для побудови графа треба проаналізувати еквівалентну схему комутаційного поля. Далі наведено графи, побудовані для кожного з різновидів ЦКП. 

 

Логіка побудови графа така. Виклик, який надійшов на вхід комутаційного елемента ланки „А” (рис.3.2), треба проключити на деякий вихід ЦКП; на який саме – не має значення, тому проаналізуємо проходження виклику до першого виходу поля. У комутаційного S-елемента є 12 виходів; отже, якщо один з них буде зайнятий, то виклик можна проключити через будь-який інший. На графі це відображається так: з однієї точки „А” виходить 12 ребер; кожне ребро несе числове значення w1 – ймовірність того, що цей вихід буде зайнятий (рисунок 4.1)

 

Рисунок 4.1 - Перший етап побудови імовірнісного графа

Значення ймовірності того, що вихід буде зайнятий, залежить від телефонного навантаження, яке діє на виходах комутатора ланки „А”, що було розраховано в розділі 2. Навантаження від абонентських концентраторів та з’єднувальних ліній не однаково, але це можна легко врахувати. Якщо ці лінії будуть рівномірно розподілені по вхідних комутаційних елементах, то можна просто порахувати середнє арифметичне навантаження за формулою 4.1.

Імовірність того, що один вихід з комутатора ланки „А” буде зайнятий, залежить від середнього вхідного навантаження yср, кількості входів na, кількості виходів ma і розраховується за формулою 4.2. В даному випадку кількість входів та виходів однакова, тому ймовірність втрат буде рівною з вхідним телефонним навантаженням, але це не завжди так. В процесі проектування може виникнути потреба підключити неоднакову кількість входів та виходів.

Практично, коли будується граф, відображають перше та останнє ребра, а всі інші мають на увазі. Далі до вершин графа приєднуються шляхи, які ведуть від виходів комутаційного елемента ланки „А” (це те ж саме, що й відповідні входи комутаційного елемента ланки „В”) до виходів комутаційного елемента ланки „В”. У елемента ланки „В” є 6 виходів, підключених до відповідних елементів ланки „С”, тому з кожної вершини „b” буде виходити 6 ребер до точки „c”. Результат такої побудови – на рисунку 4.2.

 

Рисунок 4.2 − Другий етап побудови імовірнісного графа

На ребрах b-c діють імовірності втрат w2. Їхнє значення рахується аналогічно w1, за формулою 4.3. Так само, як і в формулі 4.2, кількість входів та виходів елемента не обов’язково буде однаковою – в результаті оптимізації цифри можуть стати різними.

Для подальшої побудови графа слід зазначити таке. На виході ланки „С”  – 504 лінії, це загальна кількість канальних інтервалів на комутаційному елементі типу „Т”. Але для того, щоби виклик потрапив на потрібний нам абонентський концентратор, ми не можемо зайняти будь-який з цих 504 КІ, бо далі на виході ЦКП стоїть демультиплексор, який розділяє один потік 504 КІ на 12 потоків по 42 КІ, кожний з яких іде в своєму напрямку. А в потрібному нам напрямку (наприклад, до 1 абонентського концентратора), йде так само тільки один потік на 42 КІ. З цього виходить, що, хоча на виході ланки „С” є 504 лінії, але зайняти з них можна тільки 40 (тому що 2 лінії є службовими, для сигналізації та синхронізації). Отже, наступний етап побудови графа дасть такий рисунок – 4.3.

 

Рисунок 4.3 − Третій етап побудови імовірнісного графа

Саме в цей момент має виникнути сумнів – чи все побудовано правильно? У ланці „В” шлях може пройти по 12 елементах – так і є, на графі 12 точок “b”. У ланці „С” шлях може пройти по 72 елементах – так і є, на графі 72 точки „С” (12 разів по 6 точок). Але далі на графі ми бачимо 72 рази по 40 точок “d”, тобто 2880 точок – але ж це не так, насправді є лише 40 разів по