Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Системи технологій

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

justify;">Кошторис доходів і видатків – це повний зведений аналітичний документ, який містить постатейні дані надходження коштів і напрями їх використання (витрат).

Кошторис затрат – повне постатейне зведення затрат на виготовлення продукції, виконання певних робіт, надання послуг, проведення окремих акцій, заходів.
Кошторисна вартість – сума витрат, необхідних для створення нових, реконструкції й розширення наявних основних фондів. Кошторисною вартістю називають також ціну будівельної продукції, яку розраховують на підставі діючих норм, цін і тарифів. Кошторисну вартість промислової продукції визначають кошторисом витрат на виробництво.
Кошторисна документація – це набір статистичних матеріалів, нормативів, даних бухгалтерського обліку, необхідних для складання кошторису.
В реальному житті існують об’єктивні причини, які зумовлюють формування витрат виробництва підприємства як самостійної категорії. В основі цього лежить економічна відособленість. Підприємства (виробники) відособлені як власники засобів виробництва та створюваного продукту. При цьому різноманітність форм власності відображає різний рівень усуспільнення виробництва.
Щоб задовольняти вимоги різних користувачів бухгалтерською інформацією, витрати і прибутки повинні бути класифіковані. Для правильної класифікації треба визначити, до якого напряму обліку вони відносяться, або, іншими словами, які цілі їх обліку. Під напрямом обліку розуміється будь-який підрозділ (дільниця) виробництва, де потрібно самостійна калькуляція витрат.
З всієї безлічі витрат одні безпосередньо пов'язані з виготовленням і випуском продукції, інші – з управлінням виробництвом, треті не мають відношення до виробництва, але по чинному законодавству включаються у витрати виробництва (відрахування в фонди і т. п.).
За змістом і призначенню всі витрати групуються по економічних елементах і калькуляційних статтях.
За періодичністю виникнення витрати діляться на поточні і одноразові (освоєння нової продукції і т. д.).
Групування витрат за економічним змістом здійснюється незалежно від форми використання у виробництві того або іншого виду продукції і місця здійснення цих витрат. Це групування застосовується при складанні кошторису витрат на виробництво всієї продукції, що випускається. Складання кошторису необхідне для того, щоб не тільки знати величину собівартості, але і планувати зниження собівартості по елементах витрат. Кошторис потрібен також для складання матеріальних балансів, нормування оборотних коштів, розробки фінансових планів і т. п.
Положенням про склад витрат по виробництву і реалізації продукції встановлена єдина для всіх підприємств (організацій) незалежно від форм власності і організаційно-правових форм номенклатура економічних елементів витрат, які формують собівартість продукції: матеріальні витрати (за вирахуванням вартості поворотних відходів) ; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні потреби; амортизація основних фондів; інші витрати. Відношення кожного вказаного вигляду витрат до загальної величини відображає їх структуру за певний період. Аналіз показує, що структура витрат розрізнюється по галузях, а у галузях – по підприємствах (так, на підприємствах харчової промисловості частка матеріальних витрат становить 80-82%, а в галузях, які виробляють технічно складні товари, – 50-55% і т. д.).
Вказані витрати відбиваються в 6-му додатку до бухгалтерського балансу. Ці показники використовують для розрахунку частки витрат живої і матеріалізованої праці, встановлення кошторисних і фактичних витрат на виробництво по підприємству загалом – при визначенні фонду оплати праці, об'єму закупівель матеріальних ресурсів, амортизації як джерела вдосконалення основних фондів і т. д. Інформація про елементи витрат дозволяє виявити якісні показники діяльності підприємства, здійснювати контроль за витратами відповідно до їх цільового призначення в процесі виробництва продукції.
У Положенні про склад витрат велика увага приділена групуванню витрат, які створюють собівартість продукції відповідно до їх економічного змісту. Калькуляційною статтею витрат називається певний вигляд витрат, які утворюють собівартість окремих видів продукції і робіт або послуг підприємства загалом. Основою такого групування витрат є спосіб включення витрат в собівартість окремого виду продукції (прямо або непрямо, шляхом розподілу пропорціонально вибраній на підприємстві базі).
Визначення собівартості залежить від кількості видів продукції, яка випускається. Підприємства діляться на спеціалізовані і багатономенклатурні. По перших собівартість одиниці продукції визначають шляхом розподілу фактичних витрат за звітний період на кількість випущеної продукції. При випуску різноманітної продукції по документах встановлюють прямі витрати, потім розподіляють непрямі витрати. Підраховані витрати ділять на кількість випущених виробів і так визначають фактичну собівартість окремого виду продукції. Таким чином, розподіл витрат на прямі і непрямі здійснюється в залежності від того, як відносяться витрати на певний вид продукції або підрозділ підприємства – прямо або шляхом розподілу. Такий розподіл витрат спрощує їх аналіз і прийняття рішення на його основі.
Узагальнення досвіду промислових підприємств по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції, аналіз офіційних нормативних документів дозволяють визначити наступну номенклатуру статей витрат: сировина і матеріали (1) ; оборотні прибутки (віднімаються)  (2) ; закуплені вироби і напівфабрикати (3) ; паливо і енергія на технологічні цілі (4) ; основна заробітна плата виробничих робітників (5) ; відрахування на соціальні потреби (6) ; витрати на підготовку і освоєння виробництва (7) ; загальноцехові витрати (8) ; загальнозаводські (загальногосподарські) витрати (9) ; інші виробничі витрати (10) ; комерційні витрати (11).
Групування витрат за калькуляційними статтями витрат відображає їх склад залежно від напряму (призначення) витрат (на виробництво або його обслуговування) і місць виникнення (основне виробництво, допоміжні служби, обслуговуюче господарство та ін.). Це групування витрат застосовується при калькуляції собівартості натуральної одиниці продукції.
Перші десять статей характеризують величину виробничої собівартості і з включенням комерційних витрат вони складають повну собівартість продукції. При виробництві більше за один вид продукції перші шість статей звичайно складають прямі (основні) витрати, а інші відносять до накладних (непрямим) витрат. У простих виробництвах (при випуску одного виду продукції) всі витрати можна розглядати як прямі.
Метою даної класифікації, тобто розподілу витрат виробництва і обороту на прямі і непрямі, є розв'язання питання про спосіб віднесення витрат на собівартість окремих видів продукції і окремих підрозділів підприємства. Крім того, розподіл витрат на прямі і непрямі показує зв'язок конкретних видів витрат з окремими видами продукції або структурними підрозділами.
 
Список використаних джерел:
 
Заставний Ф. Д. Географія України. – Львів: Світ, 1994.
Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил. – К. : Знання, 2002.
Основи економічної теорії / за ред. С. В. Мочерного. -К. : Академія, 1997.
Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економіка і соціальна географія України з основами теорії. – К. : Генеза, 1998.
Ярмоленко В. П. Про склад і класифікацію виробничих витрат//Бухгалтерія. – 2000. – № 11
Фото Капча