Технологічні процеси водопідготовки

 

 

Вода – це найважливіше природне вирівнююче середовище і природне допоміжне джерело для задоволення потреб людини. Безпечна вода- найбільш важливий ресурс для життя, промислового і сільськогосподарського розвитку, для задоволення людських потреб. Тому існує нагальна необхідність правильно управляти якістю всіх типів вод. Отже одним із найбільш важливих завдань є розроблення програми для контролю якості води на національному, регіональному і міжнародному рівнях з метою ефективного водокористування [ 2 ].

 

 

Вода виконує дуже важливі екологічні функції:

• вода – це головна складова частина всіх живих організмів (тіло людини, наприклад, на 70% складається з води, а деякі організми, такі як медуза або огірок, на 98-99%) ;
• за участю води здійснюються численні процеси в екосистемах (наприклад, обмін речовин, тепла) ;
• води Світового океану – основний кліматоутворюючий фактор, головний акумулятор сонячної енергії й «кухня» погоди для всієї планети;
• вода – один із найважливіших видів мінеральної сировини, основний природний ресурс, що споживається людством (сьогодні води використовується в тисячі разів більше, ніж нафти чи вугілля) [2].

 

 

Основне джерело водопостачання для людини – річковий стік. Перше місце за цим показником посідає Бразилія з її гігантською повноводною річкою Амазонкою. Річковий стік України становить в середньому 83, 5 млрд м3, а в посушливі роки зменшується до 48, 8 млрд м3. Він розподіляється по території нашої держави нерівномірно: 70% стоку припадає на Північно-Західний економічний район, де мешкає лише 40% населення. А на Донецько-Придніпровський і Південний економічні райони, де живе 60% населення й зосереджені найбільш водоємкі галузі господарства, припадає тільки 30% стоку. У зв’язку з цим у багатьох районах півдня України відчувається гострий дефіцит води, для ліквідації якого доводиться перекидати її каналами, будувати водосховища тощо [ 1 ].

Головне джерело води для України – річка Дніпро. Крім того, потреби у воді забезпечуються річками Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут та ін. Стан води й повноводність цих артерій залежать в основному від стану їхніх приток – малих річок, яких в Україні налічується близько 63 тис. Їхня роль величезна: досить згадати, що 90% населених пунктів нашої країни розташовані саме в долинах малих річок і користуються їхньою водою. Однак стан малих річок України сьогодні викликає велику тривогу. Понад 20 тис. їх уже зникло, пересохло. Це невідворотно веде до деградації великих річок, тому проблема їх збереження та оздоровлення – одна з найгостріших для нашої молодої держави.

Підземні води України мають не менше значення для забезпечення водою населення: близько 70% населення сіл і селищ міського типу задовольняють свої потреби в питній воді за рахунок ґрунтових вод (колодязі) чи глибших водоносних горизонтів (свердловин). Стан підземних вод України в цілому кращий, ніж поверхневого стоку, хоча місцями вони забруднюються стоками промислових підприємств, тваринницьких комплексів тощо. В деяких промислових районах (Донбас, Кривбас) розробка шахт і кар’єрів негативно впливає на якість і запаси підземних вод. У результаті багаторічного відкачування води з цих об’єктів її рівень дуже понизився, а з деяких водоносних горизонтів вода зникла зовсім [ 5 ].

 

 

Для води встановлено окреме нормування якості води. Принцип розподілу тут інший і повязаний з категорією водокористувачів. Останніх поділяють на дві категорії: використання води для задоволення потреб населення та для рибогосподарських цілей. Відповідно встановлено два види нормативів. Санітарно-гігієнічні нормативи якості води (для потреб населення) – науково обгрунтовані величини концентрації забруднювальних речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні), які не впливають прямо або опосередковано на життя та здоров’я населення. Рибогосподарські нормативи якості води – це науково обґрунтовані величини концентрації забруднювальних речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні), які не впливають на збереження і відтворення промислово цінних видів риб. Для потреб населення, підприємств харчової промисловості та культурно-побутових цілей (купання, відпочинок) використовують воду господарсько-питного призначення. Вода для рибогосподарських цілей має відповідати умовам життєдіяльності цінних порід риб, що мають високу чутливість до вмісту у воді кисню [ 12 ].

Органолептичні показники визначають за запахом, смаком, кольором, кількістю завислих речовин, pH, загальною твердістю, загальною мінералізацією, сухим залишком, вмістом магнію, мангану, заліза, хлоридів, сульфатів, нафтопродуктів тощо. Питна вода має містити не більш як 1 г/л (в деяких випадках допускається 1, 5 г/л) солей. Вона не повинна містити гідрогенсульфід і метан, що надають їй неприємного запаху і смаку. Вміст солей кальцію і магнію зумовлює твердість води. Загальна твердість води має становити 7-10 ммоль • екв/л.

Важливим показником є прозорість води, яка зумовлює інтенсивність фотосинтезу, глибину проникнення світла в товщу води. Прозорість залежить від каламутності води, тобто від вмісту в ній завислих речовин. Водневий показник, або концентрація йонів водню (pH), визначає кислотність чи лужність води. При pH = 7 вода нейтральна, pH <7 – кисла і pH > 7 -лужна. Водневий показник питної води має становити 6, 5-8, 5.

Токсикологічні властивості води визначають за вмістом азоту (аміаку, нітратів,