Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Технологічний розвиток і його закономірності

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
21
Мова: 
Українська
Оцінка: 

виробництва з допомогою нових технологій.

Другий шлях є регресивним. Існує деяка ймовірність того, що по мірі наближення до ризикової межі процес може протікати в зворотному напрямку. Крім того, близькість до межі відкриває можливості для конкурентів, які впроваджують нові технології з більш високими межами догнати лідера.
Третій шлях пов’язаний безпосередньо з технологічними новинками. Ризики, в даному випадку володіють ефектом лавини, одні ризики тягнуть за собою інші, наприклад: інфляційний ризик, ризик завищеної або заниженої ціни, ризик невизнання новинки споживачами, ризик банкрутства. В основі цього процесу усвідомлення ризикових меж, визначення часу заміни старих технологій на нові, спостереження за діями конкурентів, прогнозування результатів інноваційних проектів, використання різних способів зменшення ризиків або повної їх ліквідації, обґрунтування тих ризиків, уникнути яких неможливо.
 
2.3. Технологія як фактор економічного зростання
 
Головною метою будь-якого виробництва є випуск якісної продукції з мінімальними затратами праці, матеріалів та технічних засобів і отримання максимального прибутку. Значну роль у досягненні цієї мети відіграють основні характеристики систем технологій, які використовуються, а саме: матеріаломісткість, енергоємкість, рівень продуктивності праці, екологічна чистота технологій, якість продукції та ін. Покращення цих характеристик підвищує прибутковість виробництва, а погіршення – знижує її.
В собівартості будь-якої продукції витрати на сировину і матеріали, як правило, мають найбільшу питому вагу. Тому завдання зменшення витрат на матеріали та сировину є актуальним для кожної промисловості. Це завдання може бути вирішене різними способами:
-на етапі проектування виробу-забезпеченням оптимальної форми і розмірів виробу;
-на етапі розробки технологічного процесу виготовлення, використанням найбільш ефективних методів обробки;
-заміною дорогих і дефіцитних матеріалів рівнозначними, за своїми властивостями, дешевчими замінниками.
Технічна норма витрат матеріалу–необхідна кількість матеріалів для виготовлення одиниці готової продукції, яка встановлюється аналогічно розрахунковим методом на основі прогресивного технологічного процесу і раціональної організації виробництва.
Коефіцієнт використання витрат матеріалу–відношення ваги готового матеріалу до ваги заготовки.
Енергомісткість технологій– відношення всієї енегрії, що споживається виробництвом за рік, до річного обсягу продукції, що випускається. Витрати енергії на одиницю продукції на різних підприємствах різні, навіть коли це однакова продукція. Дуже енергомісткими є технології гірської та кольорової металургії, електрохімічні процеси тощо. Незначною енергоємкістю характеризуються біохімічні та деякі фізико-хімічні процеси. Зниження енергоємності, насамперед, пов’язане з підвищенням коефіцієнта корисного використання енергії, який являє собою відношення загальної кількості корисної енергії до сумарної кількості використаної енергії.
Рівень продуктивності праці–це один з найважливіших показників ефективності технологій, який характеризується кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу.
Головною умовою підвищення прибутковості виробництва є зростання продуктивності праці. Фактори зростання продуктивності праці в промисловості поділяються на шість основних груп:
-матеріально-технічні–впровадження нової техніки, механізація і автоматизація, застосування нових матеріалів і прогресивних методів їх обробки, модернізація обладнання тощо. Ця група факторів найбільш впливає на зростання прибутковості виробництва;
-організаційні–наукова організація праці, впровадження ефективних методів і систем керування виробництвом, в тому числі автоматичних, тощо;
-економічні–створення фондів матеріального стимулювання, впроваджування заохочувальних систем оплати праці;
-соціальні – характер суспільного ладу, культурно-технічний рівень кадрів;
-природні умови – географічне розташування;
-ергономічні – гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні.
Екологічна чистота технологій визначає ступінь впливу виробництва на навколишнє середовище (виділення відходів чи інших екологічно шкідливих параметрів: шум, вібрація, радіоактивне випромінювання тощо). Основна причина негативного впливу виробництва на природу полягає не стільки в зростанні масштабів виробництва, скільки в недосконалості його технологій. Принциповими шляхами боротьби із забрудненням навколишнього середовища є очищення шкідливих відходів і більш радикальний та екологічний шлях створення маловідходних технологічних процесів. Для забезпечення екологічно чистого навколишнього середовища, виробництво повинне функціонувати і розвиватися не всупереч, а відповідно до законів природи, що обумовлює необхідність розглядати сучасне виробництво і живу природу як єдину еколого-економічну систему. Система екологізації виробництва вимагає:
1) використання екологічно чистих джерел енергії;
2) впровадження ресурсозберігаючих і ресурсовідтворюючих технологій;
3) впровадження виробництв повної утилізації відходів або переробка відходів у такий стан, який не впливає негативно на навколишнє середовище.
Низька екологічна чистота є також однією з причин зниження прибутковості виробництв.
Прибутковість підприємства значною мірою залежить також і від наступних характеристик використовуваних технологій:
-стадії життєвого циклу технологій, що використовує підприємство. Кожна технологія лише в стадії зрілості може приносити значні прибутки, а в стадії спаду загрожує підприємству збитковістю та банкрутством;
-своєчасної модернізації використовуваних технологій або їх заміни новими технологіями, найбільш підготовленими до використання;
-рівня стандартної технології. Малостадійні технології забезпечують економне використання виробничих площ, зменшують експлуатаційні витрати на ремонт, амортизаційні відрахування та ін. ;
-рівня гнучкості технологій. Їх здатності швидко і з малими витратами переналаштовуватись на випуск нових видів продукції, що користуються попитом;
-рівня комплексної механізації та автоматизації технологій. Підвищення цього рівня забезпечує зростання продуктивності праці та обсягу випуску продукції, зниження її собівартості та ін. ;
-рівня використання в технологіях сучасних засобів мікроелектроніки, що інтенсифікує виробництво, підвищує якість продукції, та ін.
Для вирівнювання динаміки прибутковості підприємств та її зростання в часі необхідно систематично та послідовно впроваджувати у виробництво альтернативні технології, які своєю стадією зрілості життєвого циклу змінюють попередньо використовувані технології, що входять в стадію спаду.
 
2.4. Виробничо-технологічна структура та її місце в економічній системі
 
Виробничо-технологічна структура–це поділ економічного об’єкта на підсистеми, складові, але менші за виробничо-технологічною ознакою (заготівля, ливарне виробництво, механічна обробка, складальне виробництво тощо).
Нові глобальні системи промислових технологій створили на нашій планеті штучні гігантські матеріально-енергетичні потоки в процесах видобування корисних копалин, використання рослинної і тваринної біомаси, води, кисню й азоту атмосфери, виокремлюючи з них лише невелику частку матеріальної споживчої вартості, а рештою забруднюють навколишнє середовище. Прагнення якнайшвидше впровадити у виробництво нові, більш продуктивні технології без їх достатньо комплексного техніко-економічного та екологічного обґрунтування все частіше призводить до трагічних ситуацій, небезпечних для всього людства.
Народногосподарський комплекс України за своїм змістом є інтегральною системою, що включає такі системи, як соціальна, економічна, організаційна, управлінська. Ці системи забезпечують функціонування відповідних структур (підсистем та елементів) виробничо-господарських комплексів, їх галузей, об’єднань і виробничих підприємств.
Важливою ланкою народногосподарського комплексу, її виробничо-господарських комплексів та їх галузей, об’єднань і підприємств є виробнича підсистема. Вона слугує складовою частиною всієї макроструктури народногосподарського комплексу, в якій здійснюється виробництво необхідних суспільству продуктів праці і формуються техніко-економічні показники виробництва.
В свою чергу, центральною ланкою виробничої підсистеми є технологічна. В технологічному процесі вихідна сировина і матеріали переробляються на готовоу продукцію. Отже, народногосопдарський комплекс має взаємопов’язану структуру, що утворена за допомогою вертикальних і горизонтальних зв’язків. Вихідною ланкою в технології промислового виробництва є технологічна операція (включає робочі ходи, установки, позиції, переходи, фази і т. і.), яка виконується робітником і є початком структурної вертикалі.
Далі структурну вертикаль складають:
-дільниця–структурна виробнича одиниця, що поєднує технологічні операції;
-технологічний процес–це функціональний ряд дільниць, що здійснюють комплекс послідовних, паралельних або сполучених технологічних операцій;
-цех (або інший аналогічний структурний підрозділ)–виконує комплекс технологічних процесів;
-підприємство–комплекс цехів або інших подібних структур, в яких забезпечується у завершальному циклі виготовлення готової продукції або комплектуючих виробів;
-виробнича галузь–сукупність підприємств і організацій, які спеціалізуються на переробці однорідної сировини і виробляють продукцію певного народно-господарського призначення (машинобудування, будівництво, металургійна галузь тощо) ;
-виробничо-господарський комплекс- включає в себе виробничі галузі народногосподарського комплексу. Це основна структурна одиниця держави, що забезпечує виробництво матеріальних цінностей суспільства, керування якою здійснює Кабінет Міністрів України.
Взаємозв’язок структурних ланок народногосподарського комплексу по горизонталі здійснюється на рівнях галузей, підприємств та їх підрозділів. Так, сировина добувних галузей (паливо, руда, нерудна сировина тощо) направляються в переробні галузі (металургійну, хімічну та ін.), а отримані ними метали, хімічні, будівельні та інші матеріали направляють на підприємства галузей машинобудування, хімічної промисловості, будівництва та ін. для виробництва готової товарної продукції (машин, продукції будівництва, продукції хімії, споживчих товарів тощо).
Взаємозв’язок підприємств по горизонталі здійснюється взаємною поставкою сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, готової продукції. Всередині підприємства взаємодія по горизонталі здійснюється між його структурними підрозділами на рівні цехів та дільниць. Така взаємодія дає можливість виготовляти як складові частини, так і готову продукцію і забезпечувати отримання нормативних показників продуктивності, якості та інших техніко-економічних показників виробів.
 
Запитання для самоконтролю
1.  Що собою являє науково-технічний прогрес?
2.  Чим характеризується науково-технічна революція?
3.  Дайте характеристику матеріальним та абстрактним системам, назвіть їх відмінності.
4.  Перечисліть найважливіші показники, які характеризують техніко-економічну ефективність технологічного процесу.
5.  Назвіть основні напрямки розвитку сучасної технології.
6.  Перечисліть та дайте характеристику технологічним системам у народному господарстві.
7.  Назвіть основні закономірності формування технологічних систем.
8.  Охарактеризуйте технічний цикл. Приведіть цикл зміни поколінь техніки.
9.  Охарактеризуйте стадії життєвого циклу технологій та відобразіть їх логістичними кривими.
10. Що таке технологічний ризик? Як з допомогою S-подібної кривої визначають результативність процесу, та його ризик?
11. Що являє собою технологічний уклад?
12. Назвіть найдавніші технології які ви знаєте.
13. Які технологічні уклади ви знаєте? Дайте їхню характеристику.
14. Дайте характеристику еволюційній формі технологічного розвитку.
15. Дайте характеристику революційній формі технологічного розвитку.
16. Скільки етапів НТР ви знаєте? Вкажіть їхні періоди та особливості розвитку.
17. Назвіть риси, які притаманні сучасним прогресивним технологіям.
18. Які витрати в собівартості продукції займають найбільшу питому вагу?
19. Що являє собою рівень продуктивності праці?
20. Назвіть основні групи факторів зростання продуктивності праці.
21. Назвіть характеристики технологій, від яких значною мірою залежить прибутковість підприємства.
 
Фото Капча